КРИВАВА П’ЯТНИЦЯ В МАРІУПОЛІ, АБО ЗЛОЧИН БЕЗ КАРИ – Артур ГУБАР

У брошурі “Кривава п’ятниця в Маріуполі, або злочин без кари” автор у світлі конкретних документів та фактів, а також спогадів учасників трагічних подій хронологічно змальову черговий злочин тимчасового владного режиму.

Розрахована на широке коло читачів.

Літературний редактор:

Заслужений діяч мистецтв України,

Головний редактор журналу “Імперія балету”

Василь ТУРКЕВИЧ

Тираж – 1500 примірників

ВСПУП

Україна наприкінці ХХ століття отримала Пастиря, гідного великих попередників. Сьогодні ім’я Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета стоїть поряд з іменами Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, митрополитів Іларіона, Клима Смолятича, Святого митрополита Петра Могили, митрополита Василя Липківського та багатьох інших, імена яких вписані золотими літерами в історію Української Церкви та Держави.

Тому невипадково чорносотенні промосковські сили в Україні докладають відчайдушніх зусиль, щоб перешкодити народженню помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату. І головним чинником, що заважає здійснитися чорним московським планам стала діяльність Святійшого Патріарха Філарета. Його природна мудрість, відкритість, непересічний талант організатора, велетенський досвід церковного будівництва забезпечують сьогодні постійне зростання та зміцнення позицій правдивої Української Православної Церкви.

Цифри говорять самі за себе. Станом на 24 серпня 1999 року УПЦ Київського Патріархату налічувала понад 3000 парафій в Україні та діаспорі, зокрема у Львівській області – до 400, Тернопільській – 400, Івано-Франківській понад 350, Волинській – 240, Рівненській – 200, Чернівецькій – 120, Хмельницькій – 110, Київській – 260, Вінницькій – 80, Житомирській – 85, Дніпропетровській – 90, Запорізьській – 65, Полтавській – 70, Миколаївській – 40, Херсонській – 30.

УПЦ КП має також в Україні та діаспорі 31 монастир.

Майбутніх пастирів УПЦ Київського Патріархату готують 2 духовні академії, богословський факультет при Чернівецькому державному університеті, 6 духовних семінарій та 5 духовних училищ, в яких навчається понад 2000 студентів.

УПЦ Київського Патріархату має 37 архиєреїв ( з них 28 в Україні та 9 в Західній Європі та Північній Америці ) та 2800 священнослужителiв.

Чи можна потужню правдиву Українську Церкву порівняти із занепадаючими східними патріархатами так званим визнанням, яких погорджує малоросійська церковна філія?

Тоді виникає питання, на що сподівається так звана “Украінская праваславная цєрковь” на чолі з деградованим та змосковиченим єпископатом, яка так і мріє накивати п’ятами на свою “історічєскую родіну”?

Шансів для існування УПЦ-РПЦ в Україні не має. Вона ще може деякий час займатися побрехеньками про власну канонічність та благодатність, періодично роздаючи бляшанки під назвою орденів владним примітивам, але під їхніми ногами вже давно горить земля.

Тому єдиний шанс для УПЦ-РПЦ – фізичне знищення опонентів.

І в цьому напрямі канонічні “єдінонєдєлімци” не гребують жодними засобами…

* * *

Після обрання освяченим помісним Всеукраїнським Православним Собором у 1995 році на Київський Патріарший Престол, Святійший владика Філарет, приймаючи Патріарший кукіль, сказав пророчі слова, що тим самим він приймає терновий вінець. На хвилі загального духовного піднесення, що тоді панувала на Соборі, згадані слова якось призабулися, хоча наступні роки переконливо довели пророчі слова владики.

ПОДОРОЖ ДО РІДНОЇ ДОМІВКИ

Архипастирський візит на Донеччину планувався заздалегідь. Мета поїздки була традиційною: відвідання парафій УПЦ Київського Патріархату, освячення місць під забудову нових храмів, зустрічі з місцевим духовенством, представниками владних структур, політичних партій та рухів і т. п. Але архипастирські візити на Донеччину завжди особливі. Донеччина – рідний край Святійшого Патріарха Філарета. Тут він народився. Тут пройшло його дитинство і тут по сьогодні мешкає його старенька 95-річна мати, брати та рідні.

Про це знали всі.

Про це знав і змосковичений зайда Іларіон, місцевий московський єпископ. Показово, що сам Іларіон – галичанин. А як відомо галицька земля народжує і дарує Україні лише полум’яних патріотів, хоча інколи природа і помиляється. Тому можна лише уявити ницість та духовне зубожіння “гаспадіна нашага” Іларіона (Шукало) та йому подібних, які вірою та правдою служили і служать одвічним і найлютішим ворогам нашої землі.

Зрада – один з найтяжчих людських злочинів, стежка до пекла, якою прямують різні іларіони, іонафани, нікодими та їм подібні. Господь посилає для таких людей довге життя. Тим самим Він дає можливість покаятись та переосмислити гріховне падіння… Але гріхопадіння таких іларіонів залишається без каяття, оскільки вони вже давно не спілкуються з Богом, а щиру молитву для них замінили мирські і тілесні насолоди.

На жаль, Іларіон (Шукало) непоодинокий у своєму виборі.

На донецькій землі буйним цвітом поросли різні союзи, “казакі”, численні обласні відділення лівацьких партійок. Ця вся антидержавна нечисть тісно пов’язана не тільки з “окормітєлєм” Іларіоном (Шукало), але і численними кримінальними структурами, що прихватизовують залишки промисловості, розкрадають бюджетні субсидії шахтарям, соціальні допомоги обездолених.

Їх спорідненість природня, а розбіжності – зовнішні.

Архипастирські відвідини Донеччини планувалися з 23 квітня по 3 травня 1999 року і були розписані погодинно. Про цей візит було поінформовано місцеву владу і невідомо, чи не за їхньою інформацією діяв Іларіон…

З метою привернути до себе увагу, він зорганізовує напередодні візиту Святійшого Патріарха Філарета театралізоване пікетування московськими попами та бабцями, з явними ознаками психічних вад, обласної адміністрації, де ставилась вимога “нє пущать” Патріарха на донецьку землю.

Місцеве керівництво на чолі з президентським намісником Віктором Януковичем пройнялося “бєдамі” московського владики. Його було прийнято в облдерадміністрації та обіцяно всіляке сприяння протиправним діям.

Представник Президента В. Янукович навіть звернувся до президентської Адміністрації з проханням вжити заходів, щоб перешкодити архипастирському візиту Патріарха на Донеччину!? Інформація про те, що “Вітя” теж за нас, московські попи отримали, коли ще не встигло просохнути чорнило на згаданому проханні.

Таким чином державний службовець в особі В. Януковича поклав початок правовій вакханалії та прямо сприяв подальшим кривавим подіям.

Московські церковники готувались до розправи над представниками Київського Патріархату з розмахом.

Було випито багато горілки за “побєду”, а бажання “нє пущать” призвело до того, що на кордоні Донецької області московські попи почали опановувати спеціальність гаїшників та здійснювати перевірку автотранспорту вишукуючи небажаних відвідувачів. Про ці московські церковні новації згадує член Патріаршої делегації ігумен Димитрій (Рудюк):

“Вже з самого ранку на межі Дніпропетровської і Донецької областей зібралося московське попівство з “бабушкамі”. Сил цій юрбі додавали представники чорносотенних організацій російського шовіністичного спрямування. Все це організовувалось за згодою місцевої влади.

Треба було бачити, як московські батюшки стали проводити “курси молодого гаїшника” і зупиняти легкові та грузові (?!) автомобілі для того, щоб часом не пропустити Патріарха Філарета. Вони заглядали всюди.(?!) Причому всі ці пошуки супроводжувала відеокамера. Батюшки заглядали в кузов вантажних автомашин, відкривали багажники автомобілів. Ця сувора (і одразу зазначимо абсолютно незаконна) перевірка вмить почала утворювати чергу автомобілів, що рухались в сторону Донецької області.

Водії розгубились…”

Треба додати, що незабаром московські попи почали перевіряти автотранспорт у обох напрямках дороги, а співробітники ДАІ чи то за пляшку чи з власної ініціативи зупиняли авто із затемненим склом.

Але, як-то кажуть, не судилося силам пекельним. Святійший Патріарх попрямував іншою дорогою, а московські попи розпивши “горькую”, поросповзались по домівкам.

На такій ноті розпочався архипастирський візит Патріарха Філарета на Донеччину.

НА ДОНЕЦЬКІЙ ЗЕМЛІ

Перетнувши кордон області, Святійший Патріарх Філарет зустрівся з місцевим духовенством та відвідав Свято-Андріївський храм Київського Патріархату в селі Криворіжжя де відслужив Службу Божу. Коли Патріарх вже збирався виїзджати у напрямку Донецька, надійшла звістка, що до села рухається по-військовому автоколона, напакована напівкримінальними елементами на підпитку. Прибувши в село в “кращих” есесівських традиціях вони почали прочісувати вулиці, забиралися до приватних помешкань, лякаючи п’яними вигуками людей, зневажаючи престарілих. На деякий час село ніби стало схожим на білоруську Хатинь чи українські Кортеліси, лише з тією різницею, що людей не зганяли до одного приміщення і не спалювали живцем.

Хроніка злочинів у виконанні московських попів продовжувалася і далі набираючи обертів.

Московське попівство і все той же контингент “бабушек” та бомжів намагався перешкодити богослужінню у храмі Святого Духа, що належить Київському Патріархату у м. Донецьку. Кримінальні вибрики продовжилися навколо Свято-Преображенського храму Донецька. Ігумен Димитрій згадує:

“Святійший Патріарх Філарет мав звершити богослужіння о 9 годині ранку згідно з програмою візиту. Коли ми під’їхали до храму, то побачили жахливу картину. Настоятель громади архимандрит Юрій (Юрчик) разом з духовенством стояв на паперті храму, староста і актив громади тримали хліб і сіль, а також квіти. Навколо них стояли “раз’ярьонниє бабушкі” разом з московськими батюшками, а також проросійськими чорносотенними козачками і лідерами українофобних громадських організацій. В руках цей “мирний” пікет тримав образливі на адресу нашої Церкви і її Предстоятеля плакати.

Як тільки автомобіль, в якому знаходився Святійший Патріарх Філарет, зупинився, натовп кинувся до нього з дикими погрозами. Місцеві правоохоронні органи, представників яких тут також не бракувало, мабуть, отримали чітку вказівку від місцевої влади, яка потім ще й була продубльована із Києва, з печерських пагорбів: “Філарета охороняти, але в храм не допускати”. Тому-то й змушений був Святійший владика чекати п’ять годин в автомобілі під образливі вигуки “канонічних” і “благодатних”.

Тим часом на свого архипастиря чекали люди у храмі, що був вщент переповнений. Одна із віруючих і парафіянка цієї громади пробралась крізь натовп і поруч із образливими вигуками стала кричати: “Слава Філарету!”. Її просто потім затовкли “бабушкі” із УПЦ МП…

Бачачи безвихідь такої ситуації, було вирішено звершити Божественну Літургію. Святійший Патріарх вирішив молитись в автомобілі. Літургію в храмі очолив настоятель архимандрит Юрій (Юрчик). Можна було спостерігати на очах віруючих сльози і скорботу через те, що сталося. І скажіть тоді, що це не порушення свободи совісті. Віруючим не дають змоги зустріти свого пастиря, главу Церкви, до якої вони належать, і все це з “благословення” української влади в Донбасі. Де ж тут правда?

По закінченні Літургії настоятель храму отець архимандрит звернувся до присутніх із повчальним словом, в якому наголосив, що протягом цієї Божественньої Літургії Святійший Патріарх Філарет знаходився духовно з ними своєю молитвою, потім закликав усіх простити всім, що стоять за стінами храму. Всі віруючі вирішили крізь “благочестивий” натовп пробратися і взяти у свого архипастиря благословення.

Із співом “Христос воскрес із мертвих…” всі, хто знаходився в храмі, попрямували до автомашини, в якій знаходився Святійший Патріарх. Коли владика вийшов із автомобіля, натовп чорносотенців закричав ще дужче, але це не завадило йому поспілкуватися із віруючими і подати благословення всім, хто його хотів отримати від Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Всі, хто пробивався крізь натовп, говорили до мітингуючих вірних Московського Патріархату: “Христос воскрес!”. Відповідь була приголомшуючою: “Який Христос?”. І тут відразу подумалось: “Оце так благодать, аж переповнена”.

Як переповідає далі ігумен Димитрій незабаром “прібилі” московський єпископ Іларіон й дав команду розбігатися. Згадаймо, що попередньо “вєрующіє” отримали по п’ять гривень і закуску.

КРИВАВА П’ЯТНИЦЯ В МАРІУПОЛІ

Наступного дня Святійший Патріарх Філарет, незважаючи на перешкоди “канонічних” бомжів у співслужінні духовенства Донецької єпархії відправив у Свято-Преображенському храмі Божественну Літургію. Потім відбулася зустріч Патріарха з керівництвом, викладачами та студентами Донецького державного інституту штучного інтелекту, було проведено прес-конференцію для місцевих журналістів.

Відвідини Донецька завершилися. Два дні Святійший Патріарх перебував у свовєму рідному селі Благодатному, що в Амвросіївському районі Донецького краю.

29 квітня 1999 року Святійший Патріарх Філарет вирушив до Маріуполя – своєї майбутньої символічної Голгофи!…

По дорозі Патріарх відвідав парафії Київського Патріархату в Макіївці, Оленівці, Октябрі і лише надвечір прибув до кінцевого пункту призначення.

Головною подією у програмі відвідин Маріуполя стояло освячення хреста на місці побудови майбутнього кафедрального собору Київського Патріархату. Освячення було призначено на 8 годину 30 хвилин ранку 30 квітня 1999 року. Настоятель кафедральної парафії отець Любомир Кащій, разом із парафіянами вдосвіта вкопали хрест, який було прикрашено вишитим українським рушником.

В призначений час Святійший Патріарх Філарет у супроводі духовенства прибув на місце для здійснення чину освячення. Переповідає ігумен Димитрій (Рудюк): “Вже здалеку з автомобіля ми побачили пікет. Спочатку вирішили не виходити, щоб нікого не провокувати. Але водночас було образливо дивитись на це. Священники вийшли з автомобілів. Все гучніше почали лунати голоси “канонічних”, образи, прокльони. Прибуло духовенство Московського Патріархату. Зав’язалася суперечка. Ми просили дати нам можливість спокійно звершити чин освячення хреста, але натовп пікетників був налаштований агресивно…

Коли Святійший Патріарх наблизився до місця освячення, натовп “благодатних” оскаженів, але жодного міліціонера на цьому місті не було. Я бачив, як славнозвісний піп Марковський (місцевий благочинний МП – авт.) із сотовим телефоном бігав навколо нас. За його командою з’їхалося три автобуси, з яких стали вискакувати “бабушки-кликухи” із сумками, в яких було каміння, а також наймані бритоголові, які в руках тримали залізні прути. Вмить вони оточили нас і стали зривати нагрудні хрести, рвати на нас священниче вбрання, стали виривати хрест з землі. Святійшого Патріарха Філарета облили святою водою, якою мали окропити хрест, здерли у нього з голови скуфію і потягнули за рясу так, що Святійший ледве не впав. Потім московський диякон Гавриїл вирвав з рук Патріарха посох, зламав його і уламком вдарив владику по голові.

Від ударів Патріарха прикривали омонівці, які супроводжували нас ще з Донецька. Побоїще тривало. Я бачив, як зірвали рясу з отця Володимира Матвієвського. Одна “бабушка” замахнулася палицею на мене, і тут з мене хтось зірвав хреста. Обернувшись, я побачив, що це був бритоголовий найманець. Ми стали пробиратися до автомобіля, який знаходився метрів за тридцять від нас. Ситуація була неконтрольованою. Настрій натовпу був такий, що вони були готові нас замордувати.

Поки Святійший Патріарх пробирався до автомобіля, натовп нас переслідував. Я перейшов на інший бік до дверей, щоб також сісти в автомобіль, і… від удару по голові втратив свідомість; через мить я прийшов до тями і чув, як ззаду розбилося від удару шкло, скалки якого полетіли прямо на Патріарха…”

КОЛІЗІЇ НА ШЛЯХУ ЗАКОННОСТІ

Показовим в цих подіях є поведінка співробітників нашої рідної СБУ(КГБ).

Першими хто “відвідав” Патріарха після жахливої події були саме вони. Але причиною такого вболівання за долю владики був не стан його здоров’я, або хоча б елементарні вибачення про власну бездіяльність, а зовсім інше. Агентура, яка супроводжувала кожний крок Патріарха доповіла “наверх”, що перебіг подій було знято на відеоплівку. Зрозумівши, що запахло політичним скандалом і за це можуть “дать по шапкє” (і не тільки), місцеві есбеушні наполеончики віддали команду:”Вилучити!”.

У Патріарха плівки “нє оказалось”. Але за годину (!) вже було з’ясовано ім’я оператора, а плівку вилучили мовляв, для перегляду. Після такого “перегляду” на плівці вже не залишилось ні факту побиття, ні всього того, що могло слугувати для притягнення злочинців до відповідальності. Але купюри були зроблені так непрофесійно, що навіть у звичайного глядача виникає багато запитань.

До смерті переляканий оператор пізніше пояснював відсутність самих важливих фрагментів запису відмовою апаратури (а спробуй сказати щось інше!).

Зазначимо, що викладена вище активність СБУ-КГБ здійснювалась з певним прицілом. Патріарх Філарет розповідає: “Я одразу зрозумів, що він (лікар – авт.) не дуже хоче знімати побої. З мене то ще зняв, але щодо інших наших священиків, то послався на те, що у нього зараз немає часу. Але що цікаво, коли з нас всіх зняли побої, то відповідних довідок не дали. Я вже чув, що їх знищили. Так само зробили й з відеозаписом, який вели наші оператори. Того ж дня до нашого готелю прибули люди, які представились співробітниками СБУ і попросили нашу відеоплівку з метою вивчення. Ми їм довірили, сподіваючись, що це допоможе слідству.

Натомість наступного дня нам повернули плівку, в якій залишили тільки початок і кінець запису цієї провокації, а всю центральну частину відеозапису, на якому було засвідчено хто, чим і як бив мене, наших священиків і супроводжуючих, – ліквідовано. І сліду не залишилося від цих документальних свідчень про побиття патріарха”.

* * *

Технологія замаху була відпрацьована в кращих гебістських традиціях. За задумом організаторів дійства в підготовленому зіткненні “вєрующіє” мали якщо не забрати життя Патріарха то нанести йому суттєві тілесні ушкодження. А враховуючи те, що Патріарху 70 років – на довгий час фактично позбавити Церкву Предстоятеля. При цьому віднайти винних буде неможливо оскільки натовп нелюдів безликий…

ПРОТЕСТИ, ЗАЯВИ…

Трагічні звістки про маріупольські події дійшли до Києва вже об 11-й годині ранку 30 квітня і справили гнітюче враження. Знову пролилася людська кров, а влада виявила свою традиційну безпорадність та байдужість.

Але маріупольські події були особливі тим, що вперше московське попівство показало своє звірине обличчя відкрито, в кращих мракобіських традиціях.

Прес-служба Київської Патріархії зреагувала миттєво, підготувавши заяву:

ЗАЯВА

30 квітня 1999 року, під час освячення Хреста на місці побудови кафедрального храму Київського Патріархату у місті Маріуполі Донецької області на Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, членів делегації, які його супроводжували, та віруючих, що зібралися на цю урочисту подію, було вчинено збройний напад. Група нелюдів, озброєних металевими прутами, кийками та хімічними засобами, здійснила нечувану наругу над вірними єдиної національної Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату, які відправляли святочний молебен.

Постраждали десятки людей, серед них Патріарх Філарет, духовенство, керівники місцевих осередків демократичних організацій. Особистий секретар Патріарха ігумен Димитрій (Рудюк) з діагнозом струс мозку та тілесними ушкодженнями доставлений до місцевої клінічної лікарні.

Патріарх Філарет з численними тілесними ушкодженнями перебуває під невпинним наглядом лікарів.

Симптоматично, що напередодні кривавої вакханалії маріупольський благочинний, московський піп Марковський у місцевому телеефірі закликав до збройного нападу та розправи над віруючими Київського Патріархату. Натхненником кримінальних злочинців був місцевий московський єпископ Іларіон, який вже неодноразово висловлювався за силові дії щодо православних віруючих.

Все це відбулося при повному потуранні, а, можливо, сприянні місцевих органів державної виконавчої влади та правоохоронних органів. Безумовно, що за цими кримінальними діями стояли псевдоцерковні кола Московської Патріархії.

Такі дії відбуваються вже не вперше в Україні, яка “йде шляхом реформ, становлення громадянського суспільства і демократії” (!?). Нагадаємо, що 18 липня 1995 року владні структури вчинили жорстокий погром жалобної процесії, що супроводжувала до місця останнього спочинку Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка). У грудні 1997 року до приїзду Патріарха Філарета у Свято-Феодосіївському монастирі міста Києва було закладено радіокерований вибуховий пристрій. При загадкових обставинах у цей же період загинули митрополит Луцький і Волинський Іоан (Бондарчук), ігумен Юліан (Чуприна) з Одещини та інші. У своїй квартирі по-звірячому був зарізаний голова Київського крайового Братства Андрія Первозваного, відомий публіцист Володимир Кательницький. По жодному факту жодного розслідування, або яких-небудь пояснень з боку владних структур зроблено не було.

Складається враження, що криміналізація суспільства набирає незворотнього характеру. Органи державної виконавчої влади і Президент Леонід Кучма повністю нездатні виконувати покладені на них обов’язки. Прогресуюча економічна криза, тотальна корупція, безпардонне хабарництво вже поставили на межу існування не тільки саму Українську державу, але й українську націю.

Ми вимагаємо:

– порушити кримінальну справу проти всіх осіб, що були задіяні у здійсненні замаху на Патріарха Філарета, членів його делегації та вірних маріупольських громад Київського Патріархату;

– звільнити з обійманих посад представника Президента у Донецькій області, його заступників, що відповідають за питання гуманітарної та релігійної політики, представника Президента в місті Маріуполі та начальника обласного управління у справах релігій;

Звільнити з обійманої посади голову Державного комітету у справах релігій п. В. Бондаренка та всіх його заступників;

Сформувати урядову комісію по розслідуванню причин і наслідків подій у Маріуполі. Висновки комісії надати для широкого висвітлення у засобах масової інформації;

Президенту України п. Л. Кучмі, прем’єр-міністру п. В. Пустовойтенку офіційно вибачитись перед Патріархом Філаретом та віруючими, що стали жертвою владної бездіяльності та потурання злочинцям.

ПРЕС-СЛУЖБА КИЇВСЬКОЇ ПАТРІАРХІЇ

Цю заяву було передано до провідних українських мас-медіа і в той же день вона пролунала в ефірі а незабаром була передрукована низкою загальноукраїнських газет.

На кричущі події в Маріуполі відгукнулись заявами та протестами численні національно-демократичні та патріотичні організації, ієрархія УПЦ КП, духовенство, миряни (більшість документів, які тут друкуютьсяподано зі скороченням):

ЗВЕРНЕННЯ

СВІТОВОГО КОНГРЕСУ УКРАЇНЦІВ

ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Світовий Конгрес Українців

Торонто, 6-го травня 1999 року

До: Високодостойного Леоніда Кучми,

Президента України

Київ, Україна

Високодостойний Пане Президенте!

До бюро Світового Конгресу Українців наспіла потрясаюча вістка, що 30-го квітня ц. р. в м. Маріуполі Донецької області при освяченні землі під Катедральний Собор було вчинено брутальний напад на Святійшого Філарета – Патріарха Київського і всієї Руси-України, як також на священиків і віруючих УПЦ Київського Патріархату, при чому постраждали десятки людей, серед них Патріарх Філарет, а його секретар ігумен Димитрій знаходиться в лікарні зі струсом мозку і тілесними ушкодженнями.

Цей напад був виконаний прихильниками російської релігійно-екстремістської організації, яка називає себе Української Православною Церквою – Московського Патріархату.

Як виявилося, провідником цієї нехристиянської акції був Архиєпископ Донецько-Маріупольської Єпархії УПЦ Московського Патріархату Іларіон з “благословенням” керівників Донецької обласної державної адміністрації.

Такі нелюдські акції не тільки загрожують громадському спокою в державі і сприяють загостренню міжконфесійної боротьби, але і негативно відбиваються на міжнародній опінії про Україну.

Світовий Конгрес Українців звертається до Вас доручити генеральному прокуророві України розслідувати цю справу і притягнути до відповідальності винних.

Рівнож повідомляємо, що діаспора затривожена новинами, що Московський Патріархат має намір провести “Хресний хід” також по території України з метою об’єднання громадян Росії, України і Білорусі. Нам видається, що ця наскрізь політична акція планується з метою дестабілізації в державі та напевно приведе до загострення конфесійних та національних пристрастей. Звертаємося до Вас, не допустити до проведення цього антиукраїнського походу на території України.

З глибокою повагою до Вас,

Аскольд Лозинський,

Президент,

Віктор Педенко,

Генеральний Секретар

ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

Л. КУЧМІ

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРОВІ УКРАЇНИ

В. ПУСТОВОЙТЕНКУ

ВСІМ ЗАСОБАМ МАСОВОЇ

ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ ТА СВІТУ

ЗАЯВА

Всеукраїнському товариству “Просвіта” ім. Тараса Шевченка стало відомо, що 30 квітня о 9 годині ранку в м. Маріуполі Донецької області при освяченні землі під кафедральний собор сталося ганебне побоїще, сплановано владою та російською церквою – напад на Святійшого Філарета – Патріарха Київського і всієї Руси-України. Група дикунів, озброєних залізними прутами та цеглою, вирвали хрест із землі, потопталися на щойно освяченій ділянці, розтрощили машину Патріарха, жорстоко побили його і віруючих. Фактично до цього й закликав російський піп Марковський, якому було надано час у вечірньому телеефірі 29 квітня:”Женімо Філарета з нашої землі!”.

Про спланованість акції, що загрожує громадському спокою в державі і сприятиме загостренню міжконфесійної боротьби, говорять і такі факти.

Патріарх 23 квітня ц. р. їхав автошляхом Київ-Донецьк. На кордоні Дніпропетровської і Донецької областей дорогу було перекрито натовпом агресивно налаштованих людей, з лайками, нецензурними гаслами образливого змісту на адресу Філарета.

Поруч стояло 4 автобуси, десятки автомашин. Серед пікетників було чимало попів УПЦ Московського Патріархату. Кількість міліції була достатньою для наведення порядку, але цього не сталося.

Пізніше з’ясувалося, що така зустріч була організована московською Церквою за сприяння обласної та міської виконавчої влади. Правоохоронці так і не дозволили проїзд Святійшому тією дорогою.

Він їхав на свою Батьківщину, Донеччину, з метою у Великодні дні відправити службу Божу в православних храмах Київського Патріархату, а також відвідати свою 95-літню матір і рідню.

Однак ці добрі християнські прагнення були по-блюзнірському зруйновані.

А 25 квітня сталася подія, що не вкладається в рамки здорового глузду. Знайома “команда” пікетувальників з гаслами, агресивними діями не допустила Святійшого Патріарха Філарета в Преображенську церкву м. Донецька (вул. Куйбишева, 105), що належить УПЦ КП, для відправи служби Божої.

Як виявилося, основними виконавцями цього бешкету з відома вищих представників місцевої влади були архиєпископ Донецько-Маріупольської єпархії УПЦ Московського Патріархату Іларіон, заступник голови облдержадміністрації Л. Кириченко, начальник обласного управління у справах національностей, міграції та релігії Г. Костенко.

У руках пікетувальників були кийки, образливого змісту плакати та гасла. Вони розлютовано і погрозливо поводилися, обкидали брудом автомашину, сиплячи нецензурними словами на Патріарха. Так його протримали 5 годин, не допускаючи до храму, а потім кортеж автобусів, машин із цим купленим натовпом “супроводжував” Патріарха Філарета всюди, куди він їздив, поводжуючись так, що під сумнів можна поставити не лише їхню причетність до християнства, православної віри, а й психічне здоров’я.

Нам стало відомо, що голова Донецької облдержадміністрації Янукович і голова Донецької міскради Рибак відмовили Філаретові навіть у візиті ввічливості до них. Окрім того, відомо, що вони зверталися до Адміністрації Президента України з проханням не пустити Філарета на Донеччину. Міліція не реагує на дії.

Вважаємо, що таке беззаконня викликає не лише гнів та обурення, а й вимагає правової оцінки і негайного втручання органів правопорядку.

За скоєні неподобства, за підрив авторитету державної влади вимагаємо притягнути до відповідальності винних: Януковича Віктора – голову Донецької облдержадміністрації; Кириченка Леоніда – заступника голови облдержадміністрації; Костенка Генадія – начальника управління облдержадміністрації, а також працівників правоохоронних органів, що допустити знущання з Патріарха та віруючих, дали підстави нам думати, що в Україні переслідується Українська Церква.

ЦЕНТРАЛЬНЕ ПРАВЛІННЯ ВУТ”ПРОСВІТА”

Ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА,

УКРАЇНСЬКА ВСЕСВІТНЯ КООРДИНАЦІЙНА РАДА,

СПІЛКА ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ,

КОНГРЕС УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

Заява

Фракції Народного руху України

У Верховній Раді України

30 квітня 1999 року під час освячення Хреста на місці будівництва Храму Української Православної Церкви Київського Патріархату в м. Маріуполі Донецької області групою нелюдів – прихильників російської релігійно-екстремістської організації, що називає себе Українською Православною Церквою, очолюваної так званим митрополитом Сабоданом, з мовчазної згоди влади було вчинено брутальний напад на священиків і віруючих УПЦ Київського Патріархату. Пролилась людська кров.

Від металевих кийків, ланцюгів і хімічних засобів, якими були озброєні віруючі Московського Патріархату, постраждали десятки людей. Серед них – Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Секретаря Патріарха, ігумена Дмитрія зі струсом мозку і тілесними ушкодженнями доставлено до місцевої лікарні. Усі ці злочинні дії відбувались за пасивного споглядання з боку місцевих органів влади та правоохоронців. Більше того, напередодні приїзду Патріарха Філарета, благочинному сабоданівської філії Московського Патріархату Марковському люб’язно надали радіоефір для закликів до побиття віруючих Київського Патріархату.

Такі звірячі дії з боку іноземної церкви можна розглядати як продовження подій, що відбулися 18 липня 1995 року, коли при потуранні президента і тодішнього прем’єра Є. Марчука було вчинено криваву розправу над жалобною похоронною процесією Патріарха Володимира. Доказом цього може служити й те, що всі виконавці згаданої фашистської акції підвищені по службі.

Складається враження, що побиття в Маріуполі є репетицією майбутнього шабашу Московського Патріархату, який готується напередодні президентських виборів в Україні під виглядом так званого “хресного ходу” Російської Церкви по території України з метою дестабілізації в державі і перемоги “лівого” кандидата на президентських виборах.

Народний рух України вимагає:

– від президента і прем’єр-міністра України:

А) притягнути до кримінальної відповідальності всіх організаторів і виконавців злочинного нападу в Маріуполі;

Б) переглянути законність реєстрації в Україні територіального відділення РПЦ-МП під назвою УПЦ;

В) повернути Українській Православній Церкві Київського Патріарха та української святині: Києво-Печерську Лавру, Почаївську Лавру, Собор Святої Софії та інші;

Г) за потурання в організації побиття звільнити з посад: голову Донецької облдержадміністрації, начальника УВС Донецької області та начальника УСБУ по Донецькій області;

Д) принести офіційні вибачення перед священиками і віруючими УПЦ КП за злочинну бездіяльність влади і правоохоронних органів держави під час погрому в Маріуполі;

Е) заборонити так званий “хресний хід” через Україну Російської Православної Церкви.

– від Верховної Ради України:

1) заслухати міністра внутрішніх справ Ю. Кравченка;

2) створити спеціальну депутатську слідчу комісію для розслідування злочину у м. Маріуполі;

3) провести парламентські слухання з проблеми антиукраїнської діяльності Російської Православної Церкви в Україні, яка цинічно маскується під назвою “Українська Православна Церква”.

Pеспубліканська християнська партія

З приводу замаху на життя

Патріарха Руси – України святійшого Філарета

У м. Маріуполі

Звістка про злочинний напад на Патріарха України-Руси святійшого Філарета схвилювала мільйони громадян України. Влаштований 30 квітня 1999 року активістами антиукраїнських антидержавницьких організацій на чолі з російським чорносотенним духовенством та їхніми підручними екстремістами розбій свідчить про те, що спецслужби Росії активно діють у цьому регіоні і намагаються будь-що відстояти абсурдну ідею не допустити українського національного і духовного відродження на Донеччині.

Внаслідок злочинного нападу на Патріарха України-Руси та супроводжуючих його духовних осіб і членів міської громади УПК-КП пролилася людська кров. Озброєні металевими прутами, палицями злочинці, підбурювані священиками УПЦ Московського Патріархату, завдали тілесних травм секретареві Патріарха ігумену Дмитрію, вчинили замах на життя Патріарха та брутальну наругу над освяченим хрестом, поставленим на місці спорудження церкви. Хрест вивалили з землі і розламали. Цей акт вандалізму і наруги над християнською святинею – Святим Хрестом, вчинений за участю священиків Московського Патріархату, є схожим на дії сатанинської секти, а не християн. Як могли священослужителі та члени громади УПЦ Московського Патріархату, які називають себе “канонічними”, знищувати освячений Хрест – символ християнства?

Усі зазначені дії сталися при повній бездіяльності місцевих правоохоронних органів УВС, СБУ та місцевої держадміністрації. А благочинному УПЦ Московського Патріархату м. Маріуполя був ще й наданий радіоефір напередодні цих подій для закликів до протидії віруючим Київського Патріархату. У результаті злочинних дій, насильства над духовенством і вірними УПЦ Київського Патріархату в Донецьку і Маріуполі, вчиненому і організованому духовенством УПЦ Московського Патріархату, можна дійти висновку, що ієрархи УПЦ МП цими вчинками розірвали підписаний ними Меморандум християнських конфесій України “Про незастосування силових дій у міжконфесійних відносинах”, підписаний за ініціативою президента України. Президент, як ініціатор і гарант дотримання умов Меморандуму, теж несе моральну відповідальність за насильницькі дії УПЦ Московського Патріархату.

Складається враження, що насильницькі, злочинні дії духовенства і прихожан УПЦ Московського Патріархату в Донецьку і Маріуполі були лише репетицією і пробою сил напередодні ще більшої провокації – “хрестового походу в Україну”, організованого Московським патріархом Алексієм для дестабілізації ситуації в Україні саме напередодні виборів президента.

М. ПОРОВСЬКИЙ, голова РХП

Т Е Л Е Г Р А М А

ПАТРІАРХУ КИЇВСЬКОМУ

І ВСІЯ РУСІ-УКРАЇНИ

ФІЛАРЕТУ

Ваша Святосте!

Разом з тисячним колективом кіностудії Довженко підтримую Вас в цю тяжку годину. Хвилююсь за Ваше здоров’я, молю Бога щоб Ви, як найшвидше одужали, во здравії явились у храм Божий і самовіддано, мудро як завжди продовжили свою святу духовну місію.

З глибокою повагою,

МИКОЛА МАЩЕНКО

ЇХ СВЯТОСТИ ФІЛАРЕТУ,

ПАТРІАРХУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ

ЦЕРКВИ

М. КИЇВ

Ваша Святосте!

Від Проводу і членства Організації Українських Націоналістів та від мене особисто прошу прийняти вияви глибокого співчуття, у зв’язку з грубим нападом ворогів Української Православної Церкви Київського Патріархату на Вас і священників та мирян УПЦ-КП у Маріуполі в дні 30 квітня ц. р.

Бажаємо Вам швидкого і повного одужання і не сумніваємось, що черговий вияв терору сколихне душі української громадскості і докаже, що ворожі намагання зупинити відродження Української Національної Помісної Православної Церкви Київського Патріархату не є успішними.

Повністю підтримуємо Ваші зусилля об’єднати православні церкви в Україні і бажаємо Вам, Ваша Святосте, повного успіху у тому історичному, Богу гідному і Українській нації необхідному зусиллю.

Щасти Вам Боже!

З виявами глибокої пошани

МИКОЛА ПЛАВ’ЮК, ГОЛОВА ПУН – ОУН

ЗАЯВА

Українська Національна Консервативна патрія засуджує антихристиянські, антиукраїнські та антидержавницькі злочинні дії групи нелюдів, озброєних металевими прутами, кийками та хімічними засобами, які 30 квітня 1999 року під час освячення Хреста на місці побудови кафедрального храму Київського Патріархату у місті Маріуполі Донецької області вчинили збройний напад на Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, членів делегації, які його супроводжували, та віруючих, що зібралися на цю урочисту подію. Прикро, що ця розправа над віруючими відбувалася при повному потуранні місцевих органів влади та правоохоронних органів. Вважаємо, що це спрямовано проти української державності, українського народу, Української Церкви Київського Патріархату та Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Українська Національна Консервативна партія вимагає провести розслідування скоєного злочину та покарання винних.

Голова

Української Національної Консервативної партії ОЛЕГ СОСКІН

КИЇВСЬКА ПАТРІАРХІЯ

ЙОГО СВЯТОСТІ ФІЛАРЕТУ,

ПАТРІАРХОВІ КИЇВСЬКОМУ

І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ

Ваша Святосте,

З болем у серці сприйняв повідомлення про розбійницький напад на Вас під час пастирського візиту для освячення хреста у м. Маріуполі на Донеччині. Священство, всі вірні Івано-Франківської єпархії Української Греко-Католицької Церкви і я, як ординарний єпископ, обурені жахливими подіями людей, які називають себе християнами, а насправді є слугами диявола, піднімаючи руку на людину – Боже Творіння, а тим більше на Пастиря Церкви, довголітнього слуги Божого, яким ми Вас вважаємо.

Ваша Святосте, дорогий Владико, знаючи Вас особисто і маючи найкращі спогади від наших кількох побожних бесід у Києві й Івано-Франківську, я бажаю Вам і Вашому секретареві ігуменові Димитрієві (Рудюку), який теж постраждав від нападу розбійників, якнайшвидшого одужання і повернення до звичайної пастирської діяльності для прослави нашого Бога, для добра України і її побожного християнського народу.

З любов’ю у Христі

Проф., д-р СОФРОН МУДРИЙ, ЧСВВ

ЄПИСКОП-ОРДИНАРІЙ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

ЗАЯВА

УПЦ В США

У СПРАВІ НАПАДУ НА РЕЛІГІЙНИХ ОСІБ І ВІРНИХ

З великим сумом довідались, що 30 квітня цього року під час посвячення хреста на площі, де буде споруджений храм УПЦеркви – Київського Патріархату в місті Маріуполі, було вчинено брутальний напад, внаслідок якого Патріарх Філарет та його священики і кілька вірних зазнали чисельних тілесних ушкоджень.

Згідно з інформацією, поданою 30 квіт-ня 1999 року канцелярією УПЦеркви-КП ч.288, “за цими кримінальними діями стояли псевдоцерковні кола Московської Патріархії”.

Цією заявою УПЦерква в США висловлює свій глибокий жаль з приводу тієї події, яка свідчить про брак фундаментальної християнської моралі спонсорів і виконавців цього нападу і доводить до відома Президента США і Президента України, як і до очолених ними урядів, так і до всього християн-ського світу, що вона осуджує всяке насильство, особливо насильство, що використовується в ім’я Христової Церкви і в ім’я Православія.

Поручаємо поранених опіці Христа Бога, Доброго Пастиря і Лікаря душ і тіл, запевняємо їх у нашій любові, у молитвах просимо первоієрархів УПЦерков на Україні зробити все можливе для мирного полагодження всяких непорозумінь і для здійснення з’єднання Божих Церков на Україні і створення однієї Української Православної Церкви.

Єпископат і вірні

Української Православної Церкви

В США

Ваша Святосте!

Христос воскрес!

Православна Місія в Техасі Української Православної Церкви Київського Патріархату з ієрархами, духовенством, монахами, вірними, оголошеними і жертводавцями є засмученими почути про фізичний та брутальний напад на Вашу Святість та на Вашого секретаря, Високопреподобного ігумена Димитрія і інших, котрі були поранені під час служби в катедрі в Маріуполі, Донецька область.

У суботу і в неділю рано, після звичайних літургічних відправ в церкві св. Іоана Золотоустого відслужено Молебень за здоров’я Вашої Святості, ігумена Димитрія і всіх, що з Вами були поранені і травматизнені.

Ми продовжуємо споминати Вашу Святість, ігумена Димитрія і всіх поранених в наших молитвах, в служінні молебнів та в запаленнях свічок.

Ми маємо довір’я до ласки Божої на повне виздоровлення Вашої Святости, ігумена Димитрія і всіх, що були поранені фізично і психічно через сумну провокацію в Маріуполі.

Воістину Христос Воскрес!

Високопреосвященнійший МАКАРІОС,

Преосвященніший ТИМОФІЙ,

Високопреподобний архимандрит ІНОКЕНТІЙ,

Голова Консисторії

21/4 травня 1999 р. Б.

Священномученика Януарія і інших з ним

Гюстон, Техас (США)

ТЕЛЕГРАМА

СВЯТЕЙШЕМУ ПАТРИАРХУ ФИЛАРЕТУ

Ваше Святейшество, милостивый Архипастырь, Отец!

Сегодня узнали о зверской акции насилия, учиненной над Вами, Главой великой помесной Церкви. Проишедшее варварство вызывает у людей всего мира осуждение и отвращение к совершителям, вдохновителям и попустителям.

Соболезнуя, скорбя, сочуствуя Вам видим одновременно в происшедшем еще один знак милосердной Воли Божей над Вами, очередной раз увенчавшей Вас венцом исповедничества.

Молим Господа о Вашем здравии, здравии всех пострадавших с Вами.

С сыновней любовью о Христе припадая к Вам, лобызая Ваши раны

Смиренный послушник Вашего Святейшества, усердный богомолец,

Белгородский епископ ИОАСАФ с клиром и паствой

Фундація

Духовного єднання України вимагає зняти з реєстрації

Московську церкву

Президенту України, Голові Верховної Ради України, Міністру юстиції України, Генеральному Прокурору України, Голові Служби безпеки України, Міністру внутрішніх справ України

З набуттям Україною державної незалежності, прийняттям Конституції України, виникла реальна потреба впорядкувати діяльність закордонних релігійних організацій, розташованих на території України. Законодавство України “Про свободу совісті та релігійні організації” в належній мірі не регламентує діяльність закордонних релігійних об’єднань, що спричиняє до зростання напруженості в сфері громадсько-церковного життя громадян України, та несе загрозу національній безпеці держави.

Події в Маріуполі – замах на життя предстоятеля УПЦ КП патріарха Філарета – є яскравим, але сумним прикладом антидержавної діяльності УПЦ МП – структурного підрозділу Московського Патріархату в Україні.

Існування та діяльність релігійної організації, яка підпорядкована закордонному релігійному центру – Московському Патріархату, під назвою “Українська Православна Церква” суперечить законодавству України.

Згідно ст.16 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” припинення діяльності релігійної організації відбувається в результаті злиття (об’єднання), або за рішенням суду. Правонаступником виступає новоутворена релігійна організація, яка утворилася в результаті об’єднання (злиття) двох попередніх організацій, реєстрація яких скасовується.

В червні 1992 року відбулося об’єднання (злиття) двох релігійних організацій УАПЦ та УПЦ, в результаті утворилася нова релігійна організація, правонаступник УАПЦ та УПЦ – Українська Православна Церква Київського Патріархату. На відміну УАПЦ, УПЦ не була знята з реєстрації, що є грубим порушенням законодавства України.

В зв’язку з тим, що існування релігійної організації під назвою “УПЦ” суперечить чинному законодавству України, а діяльність УПЦ – структурного підрозділу Московського Патріархату – несе загрозу національній безпеці України – на підставі ст.35 Конституції України та ст.16 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”.

Просимо розглянути питання про зняття з реєстрації релігійного об’єднання під назвою УПЦ і провести перереєстрацію у відповідності з законодавством України на відповідність назви релігійної організації її фактичному підпорядкуванню, а саме на: “Російська Православна Церква Московського Патріархату на території України”.

Микола КРАВЕЦЬ,

Голова Фундації Духовного Єднання України

ЗАЯВА

Братія Свято-Михайлівського золотоверхого чоловічого монастиря Української Православної Церкви Київського Патріархату з сумом та обуренням дізналася про вчинення при потуранні місцевої влади представниками злочинної Московської Патріархії жорстокого побиття Предстоятеля Помісної УПЦ Київського Патріархату Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, осіб, що його супроводжували у архипастирському візиті до Донецько-Луганської єпархії, та вірних УПЦ Київського Патріархату під час освячення 30 квітня Хреста на місці побудови кафедрального собору у місті Маріуполі.

Ця звістка з особливим болем була сприйнята братією монастиря, бо Святійший Патріарх Філарет є його священноархимандритом, а ігумен Димитрій, котрий під час нападу отримав струс мозку і втратив свідомість, – одним з його насельників.

Влаштована прибічниками Московської Патріархії варварська акція свідчить про те, що Москва і далі продовжує боротьбу з незалежною Українською Державою та її душею – помісною православною Церквою.

Ми вимагаємо припинити шовіністичну промосковську діяльність так званої “Української Православної Церкви” Московського Патріархату, результатом якої є такі й подібні факти наруги над Українським Православ’ям, провести урядове розслідування і покарати винних у побитті вірних УПЦ Київського Патріархату та її Предстоятеля – Святійшого Патріарха Філарета. Висловлюємо рішучий протест проти політики мовчазного потурання антиукраїнській діяльності Московського Патріархату з боку державної влади у центі і на місцях.

Закликаємо українську владу нарешті визначитися: чи вона з українським православним народом, чи вона з шовіністами-москвофілами, на руках яких тепер кров не тільки мільйонів замордованих українців, але й Предстоятеля помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату – Святійшого Патріарха Філарета.

З надією на те, що наш голос і голоси мільйонів православних українців будуть почуті

БРАТІЯ ТА ПАРАФІЯНИ

СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКОГО

ЗОЛОТОВЕРХОГО

ЧОЛОВІЧОГО

МОНАСТИРЯ

ЙОГО СВЯТОСТІ,

ПАТРІАРХУ КИЇВСЬКОМУ

І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ,

СВЯТІЙШОМУ

ФІЛАРЕТУ

Професорсько-викладацький склад Міжнародного інституту лінгвістики і права глибоко обурений нападом на Вас, організованим московськими спецслужбами та їхнім підрозділом, який діє в Україні під назвою Українська Православна Церква.

Бажаємо Вам швидкого одужання і нових сил у Вашому благородному служінні на ниві Господній та справі творення національної помісної православної Церкви.

Ректор МІЛП, проф. Х. В. ХАЧАТУРЯН

СВЯТІЙШОМУ

ПАТРІАРХУ КИЇВСЬКОМУ

І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ

ФІЛАРЕТУ

Ваша Святосте!

З глибоким обуренням прикордонники України сприйняли звістку про трагічну подію, яка сталася у місті Маріуполі під час освячення Вами місця під забудову святого храму.

Ми високо цінуємо зусилля, яких Ви докладаєте для забезпечення злагоди у суспільстві та виникнення розбрату між віруючими.

Прийміть мої щирі співчуття з приводу цієї події і побажання якомога швидше одужати.

Зичу Вашій Святості доброго здоров’я, миру, злагоди і подальших успіхів у служінні нашій неньці Україні.

З глибокою повагою

Голова Державного комітету у справах

Охорони державного кордону України

В. БАННИХ

ТЕЛЕГРАМА

ПАТРІАРХУ ФІЛАРЕТУ

Збентежені подіями деструктивних сил Донецької області проти Вашої Святості! Молимо Господа Бога, щоби Він укріпив Ваші сили, дарував Вам духовну наснагу до невпинної праці на ниві утвердження помісної православної Церкви Київського Патріархату.

Дії проти Вашої Святості та вірних Української Церкви засуджуємо і надіємось винні у цьому побоїщі будуть притягнуті до відповідальності. Духовно підтримуємо Вас, Вашу діяльність на укріплення помісної Церкви України.

З синівською любов’ю,

Єпископ Івано-Франківський ІОАСАФ з паствою

ЛИСТ ВІД “УКРАЇНСЬКОГО ГОЛОСУ” ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Високоповажний Пане Президенте!

Дирекція Видавничої Спілки “Тризуб” – видавець тижневика “Український Голос”, на її нарадах 11-го травня ц. р., приділила чимало часу тяжкому інцидентові, що 30 квітня ц. р. був виконаний проти Первоієрарха, духовенства та вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату в Маріуполі. Пресові повідомлення про цей неймовірний, а втім жалюгідний факт був прийнятий членами Дирекції з великим здивуванням і з по-чуттям болю. Тільки подумати: хуліганський погром задуманий на Первоієрарха – Святійшого Філарета, його духовенство, вірних і то у час літургічного чину посвячення землі під будову храму. І це в незалежній і ніби демократичній Україні… відкрите бандитське кровопролиття. Це щось дійсно неймовірне.

Чи не досить нам болю від зловмисно виконаного голодомору в роках 1932-1933? Масових могил у Вінниці, Биковні? Погрому похоронної процесії під час похорону Патрі-арха Володимира? Злочинних таємничих вбивств та душогубних замахів, виконаних проти провідних та чесних людей? А тепер ще й зловмисно задуманий похід Московської Патріархії по Україні.

Високоповажний Пане Президенте! Такої слави і сорому український народ не заслужив і не повинен терпіти. Докладіть своїх президентських зусиль, щоб злочинці були приведені до відповідальності, а покривджені відчули хоч маленьку міру вирозуміння та співчуття. Не можна забувати, що такі і всі подібні акти діються на очах усього світу. Таким буде хрестоносний похід по вільній Україні. Його не можна допустити!

З почуттям повної до Вас поваги й добродушної зичливості,

За ДИРЕКЦІЮ

ВИДАВНИЧОЇ СПІЛКИ “ТРИЗУБ”

Протопресвітер д-р Степан ЯРМУСЬ,

Президент

Анна ФІГУС-РАЛЬКО,

Секретар

Divide et impera проти України

Греко-католики-миряни – Патріархові Філаретові

Ваша Святосте!

До краю обурений цинічною провокацією, що її зловмисно спланували й здійснили доморощені слуги “третього Риму” проти вас особисто та вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату в Маріуполі.

Просякнуте гординею, промосковське духовенство і далі продовжує сповідувати ідеї цезаропапізму та “єдіной і нєдєлімой” і, як і в минулому, залишається ударною силою російського імперіалізму, потужним інструментом руйнування релігійно-національного духу українського народу.

“Divide et impera” – “Розділяй і пануй” – цей девіз Москва сповідувала споконвіків. Керується ним і сьогодні, використовуючи для цього не тільки політичну “п’яту колону” – КПУ та СПУ, – а й духовенство промосковської орієнтації.

Загарбавши підкупом та обманом Київську митрополію в ХVII ст., московські патріархи з самого початку повели шалену війну з будь-якими проявами українства: забороняли нашу мову в богослужіннях, нищили старовинні обряди, оголошували анафеми найкращим синам України за прагнення до свободи і незалежності.

У добу тоталітаризму Московська церква, незважаючи на те, що сама піддавалась дискримінації безбожними правителями Росії, залишалась вірним слугою большевицьких сатаністів, беручи безпосередню участь у їхніх злочинах – ліквідації національних церков, УАПЦ у тридцятих роках і УГКЦ у сорокових.

У наші дні промосковське духовенство продовжує відверту антиукраїнську діяльність на нашій же землі: провокує побоїща, намагається залякати одних, одурманити чи підкупити інших і шляхом насильства та олжі не допустити національно-релігійної консолідації українців східних областей. Те саме вони намагалися чинити і в Галичині, але, зазнавши нищівного удару в результаті тріумфального виходу УГКЦ з підпілля, тепер по-фарисейськи ллють крокодилячі сльози за законно повернутими храмами, які їм ніколи не належали.

Прикро, що ієрархи УГКЦ, забувши заповіти ісповідників віри, офіційно не засудили зловмисно спланованого морального та фізичного терору над Вами і Вашими вірними слугами Московського Патріархату. Більше того, ієрархи відкрито співпрацюють з Московською Церквою, яка не лише не вибачилась за скоєні злочини супроти УГКЦ, а й продовжує вважати Львівський псевдособор 1946 року правомірним і канонічним, а саму УГКЦ – неканонічною. Патріарх Алексій ІІ, наприклад, знову відмовився вести діалог з Папою Римським, цинічно заявивши про свої надумані втрати в Галичині. Тобто УГКЦ і далі продовжують вважати бар’єром у, м’яко кажучи, нереальній ідеї екуменізму між Москвою і Римом. Отакі, цілком нехристиянські парадокси у взаєминах християнських церков.

Восени Московський Патріарх спільно із своєю “п’ятою колоною” в Україні планує про-вести ще одну провокацію – так званий хресний хід, справжня мета якого – підтримка комуністів і соціалістів у виборах та підготовка плацдарму для інтервенції і, зокрема, релігійно-церковного “обгрунтування необхідності утворення єдіного православного государства братскіх народов”. Ця відверта антиукраїнська акція повинна бути заборонена на найвищому державному рівні. Розслідування ж маріупольського погрому не може бути “спущене на гальмах”, як “розслідування” побоїща під час похорону Патріарха Володимира, а проведене професійно і винні суворо покарані.

Ми, українські греко-католики-миряни, повністю солідарні з діяльністю Вашої Святості в розбудові потужної Національної Православної Церкви. Серцем і душею співстраждаємо з Вами. Віримо, що наближається час, коли в Україні, згідно із заповіддю Христа, буде один пастир і одне стадо.

З глибокою повагою

Іван ГЕЛЬ,

Голова

Фонду духовного відродження

Ім. митрополита Андрея Шептицького

ПОЛІТИЧНА РЕЗОЛЮЦІЯ

ІІІ З’ЇЗДУ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ПАРТІЇ

(подається в скороченні)

… Особливу роль в справі утвердження і розвитку України як незалежної держави відіграє християнська Церква. В нинішній час, коли інформаційна агресія інших держав стала спо-собом підкорення свідомості людей – діяльність Національних Церков України – УПЦ-КП, УГКЦ, УАПЦ набуває вийняткового значення для українського народу і його подальшої долі.

Непослідовна політика керівництва держави у міжконфесійній сфері стала причиною того, що в місті Маріуполі було вчинено напад на Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату. Як сам факт злочину, так і відсутність чіткої позиції щодо цього офіційної влади, суттєво загострили міжконфесійні та міжнаціональні стосунки у нашій державі, що не може не турбувати Республіканську Християнську партію….

* * *

Шановний пане Президенте!

Уся українська спільнота західної діаспори, а серед неї й члени Союзу Українок Австралії глибоко стурбовані антихристиянськими і антидержавними подіями в незалеж-ній українській державі, які останнім часом проявляються в Україні. Першим прикладом цьому може служити нечувана у християнському світі подія хуліганського побиття духовенством і прихильниками чужої церкви Московсь-кого Патріархату, вірних і предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату, Святійшого Патріарха Філарета у Маріуполі, під час виконування ним своїх душепастирських обов’язків серед своєї пастви.

Другим таким прикладом є проголошення наміру чужою церквою – Московсь-кою Патріархією – провести по території непідвладної їй, незалежної і суверенної держави так званий “хресний хід” трьох братніх наро-дів, що є нічим іншим, як проімперською і ан-тидержавною супроти України провокацією.

Глибоко вражений і обурений такими подіями Союз українок Австралії у штаті Нового Південного Велсу, приєднуючись до голосу усієї свідомої української спільноти в діаспорі, висловлює свій рішучий протест проти таких, явно антиукраїнських дій і види-мого толерування їх українськими владними структурами. Ми сподіваємось і очікуємо від Вас, пане Президенте, як гаранта правопорядку і державного суверенітету нашої дорогої батьківщини, прояву рішучості і національної гідності, покарання винних за таку зухвалу наругу над віруючими українцями і їхнім предстоятелем і забороною чергової провокації, проведення чужою церквою так званого “хресного ходу” по території України.

З належною пошаною

Галина ДАНЬКО,

Голова Союзу українок

В Австралії

Лідія КОРЖЕНІВСЬКА –

Секретарка

ТЕЛЕГРАМА

ПАТРІАРХУ ФІЛАРЕТУ

ВАША СВЯТОСТЕ!

Духовенство та миряни Чернігівщини обурені беззаконнями в Маріуполі. В цьому вбачаємо потоптання честі та гідності віруючих і Церкви в цілому.

Духовенство, миряни Чернігівської єпархії

ТЕЛЕГРАМА

ПАТРІАРХУ ФІЛАРЕТУ

Щире співчуття

Владика Любомир УГКЦ

ТЕЛЕГРАМА

ПАТРІАРХУ ФІЛАРЕТУ

Від вірних Київського Патріархату Болехівського деканату Івано-Франківської області висловлюємо солідарність і підтримку Вашій Святості і обурені ганебним вчинком і пролиттям невинної крові. Ми вболіваємо і підтримуємо Вас на цій нелегкій тернистій дорозі в побудові Української Церкви Київського Патріархату. Молимось, щоб Всевишній укріпляв Вашу Святість на многія літа

Декан,

Митрофорний протоієрей МИКОЛАЙ ПЕТРІВ

ТЕЛЕГРАМА

СВЯТІЙШОМУ ФІЛАРЕТУ

КОПІЯ: ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ КУЧМІ

КОПІЯ: ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ

Духовенство та віруючі Кіровоградської Єпархії УПЦ Київського Патріархату висловлюють рішучий протест з приводу маріупольського злочинного акту та спроби вбивства Святійшого Патріарха України Філарета промосковськи налаштованими яничарами, яких надихає позування перед телеоб’єктивами глави держави з московським митрополитом Володимиром Сабоданом. Вимагаємо розслідування злочину та покарання організаторів і виконавців.

За дорученням духовенства та віруючих

Секретар

Кіровоградського єпархіального управління

УПЦ КП, митрофорний протоієрей АНАТОЛІЙ МИКИТЕНКО

ТЕЛЕГРАМА

ЙОГО СВЯТОСТІ ПАТРІАРХУ КИЇВСЬКОМУ

І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ ФІЛАРЕТУ

Ваша Святосте!

Ми глибоко стурбовані останніми подіями в Маріуполі і щиро благаємо Господа про зміцнення Вашого здоров’я та водночас висловлюємо обурення та повну недовіру владним, але злочинно-бездіяльним структурам нашої держави.

З повагою до Вашої Святості

Всі вірні Київського Патріархату

Уманського Благочиння

Та протоієрей ОЛЕКСАНДР ГРИНЬКО

ТЕЛЕГРАМА

ПАТРІАРХУ ФІЛАРЕТУ

Ваша Святосте!

Корпорація та студенти Чернігівського духовного училища обурені беззаконнями в Маріуполі. В цьому вбачаємо потоптання честі та гідності Церкви. Відреагувавши щодо цих подій заявами протесту запевняємо Вас в підтримці та самих рішучих діях.

Ректор,

Протоієрей ОЛЕКСАНДР ДВІНЯТІН.

ТЕЛЕГРАМА

ПАТРІАРХУ ФІЛАРЕТУ

Ваша Святосте!

Засуджуємо злочинні дії Московського Патріархату у Маріуполі. Висловлюємо протест. Всіма силами підтримуємо Святійшого Патріарха Філарета.

Від імені духовенства і мирян Черкаської Єпархії

Протоієрей СЕРГІЙ ХОЛОД

ТЕЛЕГРАМА

СВЯТІЙШИЙ ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА

Ваша Святість!

З великим сумом і тривогою довідалися ми про злочинний напад на Вас та на вірних незалежної Української Православної Церкви Київського Патріархату в Маріуполі. Серце наше стискається від болю, бачучи і переживаючи такі зловіщі події, які з диявольським помислом підсилені іншою християнською Церквою стаються в нашій Україні.

Молимо Всевишнього, щоби допоміг Вам повернутися до повного здоров’я і праці на благо незалежної Української Православної Церкви Київського Патріархату та для добра нашої любимої України та її многострадального народу.

Нехай збереже Вас Бог!

Член Митрополичої Ради УПЦ в США

Д-р Анатолій Лисий з дружиною Дарією

ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ п. ЛЕОНІДУ КУЧМІ

Копії:

ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРУ УКРАЇНИ п. ВАЛЕРІЮ ПУСТОВОЙТЕНКУ

ГОЛОВІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ п. ОЛЕКСАНДРУ ТКАЧЕНКУ

ДЕРЖКОМРЕЛІГІЙ п. ВІКТОРУ БОНДАРЕНКУ

МІНІСТРУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ п. ЮРІЮ КРАВЧЕНКУ

ГЕНЕРАЛЬНОМУ ПРОКУРОРУ УКРАЇНИ п. МАХАЙЛУ ПОТЕБЕНЬКУ

ЗАЯВА

До нас дійшла жахлива звістка про те, що 30 квітня 1999 року під час освячення Христа на місці побудови кафедрального собору Київського Патріархату у м. Маріуполі Донецької області на Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, членів делегації, що його супроводжували, віруючих, які зібралися на цю урочисту подію, було вчинено варварський напад. Група, озброєних металевими киями виродків здійснила нечувану наругу над УПЦ Київського Патріархату і її Первоієрархом Філаретом.

Знов пролилася кров!!! Хто наступний???

Ми, громадяни України, звертаємося до гаранта Конституції України Президента та інших владних структур і вимагаємо:

Зупинити свавілля і анархію рознузданих прихвостнів митрополита московської філії Сабодана, який, нагороджуючи ординами керівників незалежної України, почуває себе безкарно у нашій державі і взявся за зброю проти нашого українського православного народу.

Вимагаємо від керівників влади всіх рангів повернутися лицем до УПЦ Київського Патріархату і взяти її під свій захист, як єдину помісну Церкву, яка відстоює ідеї незалежної Української Держави, захищаючи інтереси єдиної православної України, України, що бере свій початок від Андрія Первозваного, Святого Володимира, Ярослава Мудрого, а не Московії!

Наполягаємо на тому, щоб чужинці, які користаються нашою гостинністю, не випихали нас з власної хати, а щоб не забували, що вони прислужники чужої держави, а не України. Москва після того, як Київський Патріархат очолив владика Філарет, щоб об’єднати українських православних громадян в єдину помісну православну Українську Церкву, чинить проти України, проти Київського Патріархату, проти владики Філарета ганебний розбій. Народ впізнав вовка в овечій шкурі і перестав слухати “канонічних”. Прислужники-яничари вже неодноразово себе показали… Кого наша влада підтримує і захищає?

Ми, громадяни України, повністю підтримуємо заяву прес-служби Київського Патріархату від 30 квітня 1999 року за No288 і своїми підписами вимагаємо, шоб Ви поставили чужинців в Україні, як квартирантів, бо їх керівні структури знаходяться за межами нашої держави. Всі храми і монастирі та інші церковні приміщення необхідно повернути у власність Київському Патріархату!

Хай допоможе Вам і нам та нашій Україні Господь Бог!

З повагою,

Митрофорний протоієрей Павло Осос та віруючі

М. Сокаля Львівської області (всього 544 підписи)

* * *

“Президенту Л. Кучмі,

Голові Верховної Ради О. Ткаченку,

Голові Комітету Верховної Ради

З прав людини Г. Удовенку

Ви, Президенте, Ваша дружина, а також керівники силових міністерств і інші зверхники нашої держави отримуєте ордени від МП. Цікаво, за які заслуги? За які обіцянки? Ми вважаємо, що Ваші, Президенте, постійні реверанси в бік чужого і ворожого для України МП призвели до того, що зайди-чужинці і їхні підлабузники розперезались і знахабніли до краю. Відверто нехтують усім українським, звичайно, крім прибутків від довірливих і обдурених людей.

Невже не зрозуміло, що Московський патріархат в Україні – це троянський кінь Москви, та сама п’ята колона, яка відверто зневажає і ненавидить українців, з вашою допомогою робить все, щоб знищити українську незалежність. Не за Україну їхні молитви, а якраз навпаки. А демонстративні відвідини московським Алексієм II Одеси і його зустріч з Вселенським патріархом Варфоломієм? Алексій поводився як у себе вдома. Навіть не допустив до Варфоломія дітей, щоб привітати з хлібом-сіллю. Ціла армія охоронців та прихвоснів запрудили всі вулиці Одеси – ні пройти, ні проїхати. Боделан, що ходив за Алексієм, як приклеєний, отримав від нього орден, ну і поводиться тепер відповідно. Всі храми віддав МП, ікони, які митники вилучають у контрабандистів, віддає теж МП.

Відповідь така: “А какая разніца, кому отдать?”. Бачте, він і досі не розуміє різниці, бо, дякуючи Вашій, Президенте, підтримці, почувається як у совецькому союзі (ні, мабуть, ще краще, бо робить, що заманеться!), та й сидить він у тому кріслі вже 25 років. Це він разом з північними “братами” блокував будівництво нафтотерміналу, бо це ж невигідно північному сусідові.

Про державну мову в Одесі навіть згадувати боляче. Ваша дружина, Президенте, відверто нехтує нею, то що ж тоді казати про тих промосковських ренегатів, які майже вщерть заповнили Верховну Раду? Та й Вам, товаришу Ткаченку, байдуже, як почувається вся українська культура, звичаї батьків. Ви дбаєте лише про якийсь міфічний “союз”, щоб ще більше обідрати Україну та нищити український народ у військових конфліктах та ГУЛАГах, на які надзвичайно щедра наша північна сусідка.

Якщо вже Вам, голово ВР, так дуже кортить, то й посилайте в “гарячі точки”, які створює Москва, своїх родичів і синів Ваших однодумців. Буде по-чесному. А нам не дуріть голови. В армії та вузах Одеси панує мова сусідньої держави, крамниці і книгарні завалені російськомовною літературою-макулатурою найжалюгіднішого змісту. Міське керівництво, міське радіо та телебачення майже завжди користується мовою сусідньої держави. Церква в Україні повинна бути українська, тобто національна.

В пресі обговорюється питання про введення капеланства у військах. І хто ж ті капелани? Звичайно: попи московського патріархату, що, мов сарана обсіли Україну. Хіба такі капелани спроможні навчити юнаків любити свою Батьківщину – Україну? Вони всі говорять лише чужою мовою. Древня латинська мудрість стверджує:

“Чия мова, того й держава”. Отож МП і преться несамовито, вперто у нашу армію, щоб відвернути молодих від України, зробити з них яничарів. Що, це Вам, Президенте, не зрозуміло?

МЕЛЬНИК, МАСТЕРЕНКО, ПЛЮЩИЦЯ,

Всього 67 підписів, м. Одеса

* * *

Світова громадськість вимагає відповіді на це від президента України Експансія, провокаційні дії московської церкви, що ховається під назвою УПЦ (МП), викликає нині тривогу не лише в Україні, але й далеко за її межами.

При цьому українська діаспора все наполегливіше звертається до президента Л. Кучми з вимогою припинити в країні духовний геноцид щодо українців. Але президент, схоже цього не чує і не бачить…

З великим сумом Консисторія і вірні Австралійсько-новозеландської єпархії Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) у діаспорі сприйняли звістку про побиття 30 квітня 1999 р. глави УПЦ-КП, Патріарха Філарета та вірних у Маріуполі Донецької області. Консисторія і вірні нашої єпархії не тільки засмучені, але й обурені цією подією, а одночасно сором нам перед австралійським суспільством, що такі нелюдські, варварські події відбуваються в нашій вимріяній Батьківщині – Україні.

Запитуємо Вас, пане президенте, депутатів і уряд України: як довго народ України має терпіти наругу і сваволю чужої нам православної церкви Московського патріархату у вільній, демократичній Українській державі? Як довго ця церква, котра століттям русифікувала, нищила і ще сьогодні нищить нашу духовність, нашу культуру, користатиметься привілеями, а переслідуватися посадовими особами будуть УПЦ-КП і УАПЦ? Як довго? Адже ж Конституція України дозволяє задовольняти духовні потреби різних конфесій, гарантує права людини на свободу слова і віровизнання.

Одну істину треба Вам знати, пане президенте, що український народ буде повноправним господарем своєї держави тільки тоді, коли в державі буде панувати українська духовність, українська культура, українська мова і звичаї, і це, пане президенте, Ваш і уряду України перший і головний обов’язок дбати про це, а не потурати чужим впливам.

Більшість нас, українців Австралії – це сини й дочки України, які по 2-й світовій війні не бажали вернутись в совітський “рай”, а вибрали волю. Понад п’ятдесят років живемо в цій країні, а таких дикунських подій, як під час похорону св. п. патріарха Володимира (Романюка) у Києві 18 липня 1995 року, ніколи не було. Ми сподіваємося, що Ви особисто доглянете, щоб уряд України відшукав і покарав винуватців побиття Патріарха Філарета і вірних.

Ще одна справа турбує нас, православних українців Австралії. Це так званий “похід” патріарха російської церкви Алексія по Україні. Цей “похід” не принесе користі ані патріархові Алексію, ані Україні, навпаки, розбурхає пристрасті, посіє ненависть і злобу. Уряд України повинен заборонити цей “похід”.

З молитвами і любов’ю у Христі,

Протопресвітер Микола СЕРДЮК, голова Консисторії,

Дмитро ПИРОГІВ, секретар

* * *

Звістка про побиття в Маріуполі Патріарха Української Православної Церкви Київського Патріархату Філарета, а також священників і мирян тієї церкви, потрясла всіх нас. Прикрим і дуже болючим є те, що правоохоронні органи та представники влади потурали цим діям, а то ще й допомагали організувати цей кари гідний злочин.

Лев БОДНАР, Чікаго, США

У коротенькій праці неможливо навести всі протести, заяви та звернення. Їх сотні і сотні. Але головним є те, що українство не змирилося з черговим злочином московського попівства проти українських вірних. Воно згуртувалося навколо свого Патріарха! І навіть владні примітиви в київських кабінетах не змогли в черговий раз “заболтать” здійснений злочин словоблуддям про якусь “правову державу”(?!), в якій нібито ми з ними проживаємо.

ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ПОВЕРТАЄТЬСЯ ДО КИЄВА

5 травня, після повернення до Києва, Святійший Патріарх Київський і

Всієї Руси-України Філарет провів прес-конференцію, на якій також були присутні Голова Української всесвітньої координаційної ради, Голова Конгресу української інтелігенції та Голова товариства “Україна”, народний депутат України Іван Драч, Голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Тараса Шевченка, народний депутат України Павло Мовчан, член Центрального Проводу Народного Руху України, народний депутат України Василь Червоній, Голова Республіканської християнської партії України Микола Поровський, Заступник Голови ПУН і ОУН Олесь Шевченко та багато інших знаних українських політиків і громадських діячів.

Присутніх на прес-конференції журналістів було ознайомлено з відеоматеріалами, а точніше їх залишками після втручання співробітників маріупольського СБУ, згаданих трагічних подій. Виступаючі засудили дії, вчинені так званими московськими віруючими і зажадали від влади суворо покарати винних.

Журналістам також було продемонстровано розбитий нелюдами патріарший автомобіль та залишки архиєрейського посоха.

ПРЕСОВІ ВІДГУКИ НА ТРАГІЧНІ ПОДІЇ В МАРІУПОЛІ

На ці події відгукнулися численні пресові українські видання переважно демократичної та патріотичної спрямованості. Не було жодної центральної газети, яка так чи інакше не зреагувала на маріупольські події. Їх перелік доволі розлогий. Це “Україна молода”, “Вечірній Київ”, “Політика”, “Українське слово”, “Народна газета”, “Українська газета”, “Молодь України”, “Столиця”, “Хрещатик”, “Вісті”, “Самостійна Україна”, “Говорить і показує Україна”, “Шлях перемоги”, “Сегодня”. Інформацію про трагічні події помістив навіть “Урядовий кур’єр”. Ось лише декілька уривків із згаданих газет:

“6 травня нинішнього року в УНІАН у Києві відбулася прес-конференція на тему: “Замах на українського Патріарха – замах на Україну?”В цій прес-конференції взяли участь народні депутати України, Голова Конгресу Українських Націоналістів Слава Стецько, І. Драч, І. Білас, В. Червоній, а також голова РХП М. Поровський.

Мета прес-конференції – не миритися з вандалізмом, котрий вчинили представники російської релігійно-екстремістської організації, що називає себе Українською Православною Церквою Московського Патріархату під час освячення Хреста Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом у м. Маріуполі.

Слава Стецько, даючи оцінку цій події, зокрема, сказала: “Отримавши цю погану звіст-ку з Маріуполя, ми були обурені тим, що таке може статися в Українській державі, і що влада стояла осторонь і не вжила ніяких заходів. Ми вважаємо, що потрібно зробити рішучий про-тест, і засудити злочинців, вимагати від влади розслідування справи і притягнення винних до кримінальної відповідальності. У зв’язку з тим, що сталося у Маріуполі потрібно заборонити хресний хід, який готує московська Церква на українській території”.

Голова РХП Микола Поровський вважає, що події, які сталися за участю священиків УПЦ МП, “є жестом вандалізму і наругою над християнською церквою”.

Лідер НРУ Юрій Костенко заявив, що події в Маріуполі яскраво засвідчили відсутність державної політики не лише у сфері економіки, соціального захисту, а й у сфері міжконфесійних відносин. Він сказав, що НРУ вимагатиме від керівництва держави, яка намагається сьогодні замовчати цей інцидент, детального розслідування, звільнити з посад керівників правоохоронних органів та керівників Донецької облдержадміністрації.

Гетьман Українського козацтва генерал Іван Білас навів факти, які підтверджують, що акція проти Української Православної Церкви Київського Патріархату на Донеччині була завчасно спланована. На його думку, “це замах, спрямований не лише проти особи Філарета, а проти УПЦ КП, яка стоїть на твердих державницьких позиціях”.

7 травня Конгрес Українських Націоналістів, Народний Рух України, Республіканська Християнська партія та інші представники національно-демократичних сил провели пікетування Верховної ради України, адміністрації Президента, Кабінету Міністрів з вимогою розібратися у цьому конфлікті і притягнути винних до відповідальності” .

* * *

“Жодна цивілізована країна не знає таких випадків, щоб її громадяни глумилися з святителів, ображали та здіймали руку на предстоятелів Церкви. В Україні, на жаль, таке можливе.

30 квітня цього року митрополит Володимир (Сабодан), глава філії російської православної церкви Московського патріархату в нашій державі, на українському телебаченні говорив про любов, терпіння, повагу одне до одного, а разом з тим з його благословення чи потурання цього дня в Маріуполі чинилася наруга над святійшим патріархом Київським і всієї України-Руси Філаретом. Група нелюдів – прихильників російської релігійно-екстремістської організації з мовчазної згоди влади, нехтуючи людською мораллю і правами, побила віруючих та ієреїв УПЦ Київського патріархату.”

* * *

“Чорними звiстками заряснiли сторінки української періодики в Українi і діаспорi після кривавої п’ятницi в Маріуполі на Донеччині. На тiй самій Донеччинi, звiдки родом патріарх Київський i вciєi Руси-України, його святiсть Філарет, в миру Михайло Денисенко. Мені, як iсторику i фiлософу, це чергове побиття мирної процесії православних українцiв видається загрозливим симптомом. Адже 30 квітня 1999 року є копією побиття на Софійському майдані у Києвi 18 липня 1995 року. Таке ж жорстоке, таке ж криваве i з такими ж металевими і гумовими кийками та аналогiчними вигуками. І ті ж наслiдки – безкарнiсть! Бiльше того, iз Заяви Руху ми нині дізнаємось, що деякі ініцiатори київського липневого погрому пішли на… пiдвищення. 0тже, їх за вірну службу ще й заохотили посадами. І де саме? У рідному домi! Тут б’ють не пришельців (хоча ми і в цьому випадку проти таких фашистських засобiв), не зайд, не загарбникiв, а господарів власної хати! Питається: хто ж тодi хазяйнує в українському домі? Вiльні українцi, чи тi ж самі, хто їx затискував у “братніх обiймах” триста з лишнім poків? І тi “братнi обійми” були такими мiцними, що від них часто лилась абсолютно безневинна кров, як це трапилося в Mapіyпoлi під час освячення хреста під забудову кафедрального собору Київського патріархату. Замах на патріарха Філарета i побиття віруючих є яскравим свiдченням того, що “п’ята колона”, представники Московського патріархату, роблять все, аби в Україні не запанувала Єдина Помісна Українська Церква i тим самим не утвердилась наша Незалежність, Соборнiсть, Державнiсть. Московський патрiархат чудово poзуміє, що розбудова Київського патріархату – це розбудова власної держави, її змiцнення, її соборнiсть. Єдина церква, єдиний зверхник – це Київ. Не Москва, не Константинополь. Отже, вiдпадає сам по собi імперський постулат: “розділяй i владарюй”, що і нинi намагається робити Московський патріархат в Україні i “п’ята колона”, котра репрезентує комуністичну партію, вчорашніх запеклих атеїстів, диких руйнівників національних святинь i церков, а сьогодні – найактивніших борців за вipy i Господа Бога. Чи це не блюзнірство? Воістину, не маючи Бога в душі, можна творити вседозволеність, не боячись Божої кари, а кримінальної вони й так уникають при потуранні нинішньої влади в Укpaїні.”

* * *

“Нас прикро вразила і засмутила та наруга, яку було вчинено у м. Маріуполі над священнослужителями Української Православної Церкви Київського Патріархату. У зв’язку з цим, нам хотілося б зрозуміти ставлення президента до цієї події та почути відповіді на такі важливі питання:

1. Чому в незалежній державі стає можливим, що священик, підпорядкований у своєму служінні Московській патріархії, висуває нахабну вимогу до Ваших підлеглих, не допустити приїзду українського громадянина на українську землю, тим більше, що цей громадянин, Патріарх Української Православної Церкви Київського Патріархату приїздить у своїй службовій священницькій справі?

2. Чому місцеві органи влади, підпорядковані Вам, не дали гідної відсічі цій зухвалій вимозі, яка в подальшому призвела до вищезазначених подій? Вельмишановний пане Президенте! Та нагорода, яку Ви отримали з рук митрополита Сабадана, не повинна заступати вам факту, що цей священик є підлеглим того Патріарха, який у свій час, благословляв російську зброю та її військо на ганебну бійню у Чечні.

3. Чию зброю і вояків будуть благословляти російський Патріарх і підлеглі не Україні священнослужителі, наприклад (не допусти, Господи, благаємо!) у Криму, або де інде в Україні, якщо в наш мирний час вони висувають такі нахабні вимоги? Нам дивно, що в Україні, в начебто українських церквах, але московського Патріархату, служіння проводять чужою для нас мовою, за допомогою якої мають на думці утримувати наш народ від незалежності. Адже рідна мова є важливим чинником незалежності нації.

4. Як же терпіти ті об’яви, котрі часто робляться у храмах Української Православної церкви Московського Патріархату і закликають парафіян не до церкви Київського Патріархату, бо там, мовляв, немає благодаті Божої (тобто Бога)?

Але слава Богу, що Господа ще не підпорядкували ієрархам Московської Патріархії, а то б, наприклад, у селі Германівка Обухівського району, виконуючи наказ митрополита Сабадана, довелося б Господу і парафіянам полишити цей храм, тому, що вони не належать до Московської Патріархії, а належать до Київської. Просто дивина, та й годі. Дуже прикро чути й бачити, той глум, який з потурання наших достойників, трапився у Маріуполі над нашим Патріархом і священнослужителями, особливо на тлі Божих заповідей: “Полюби ближнього свого” і навіть “Полюбіть ворогів Ваших”.

Та борони нас, Боже, від такої любові, яку демонстрували християнському загалові вірні підлеглі Московської Патріархії. Вельмишановний пане Президенте! Нам хотілося через засоби масової інформації почути від Вас відверті і достойні відповіді на всі питання, яких ми торкнулись у цьому листі до Вас.

З повагою православні віруючі:

Ю. Л. СТАСЮК, А. А. ЛЕВЧЕНКО, В. М. МАСЛЕННИКОВА

Та інші (всього 11 підписів), м. Київ.”

ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ПІДСУМОВУЄ МАРІУПОЛЬСЬКІ ПОДІЇ

Підсумовуючи події “кривавої п’ятниці” в Маріуполі Святійший Патріарх Філарет під час зустрічі з журналістами наголосив:

“У Донецькому регіоні, де ліві сили мають перевагу, священики Московської православної церкви злигалися з місцевою владою і вважають, що це їхня земля, а вони там – господарі. Керівництво України, не маючи чіткої позиції у справах національної Церкви, виявляє нерішучість і подвійність політики, яка фактично сприяє ідеологічному і політичному безладдю в регіонах. Наші головні національні святині на території України знаходяться в руках Москви.

Події в Донбасі показали, що Російська православна церква під назвою УПЦ МП є справжньою п’ятою колоною в Україні. Наша Рада Національної Безпеки повинна виходити з того, що УПЦ МП – це п’ята колона і ставитися до керівництва цієї церкви, як до керівництва п’ятої колони, управління якою знаходиться у столиці іншої держави, і яка оголосила Україну своєю канонічною територією.”

ЗА ПАТРІАРХА НА ПІКЕТИ!

Незабаром відбулося пікетування Верховної Ради України священниками та віруючими Київського Патріархату з вимогою притягти організаторів кривавих подій до відповідальності. У пікетуванні взяли участь понад 800 осіб з них майже 200 священників.

Лише після цього стало відомо, що обласною прокуратурою нарешті порушено кримінальну справу. Пізніше прийшла звістка, що начальника обласного СБУ за особливу “рєтівость” при замітанні злочинів знято з посади.

Чи можна поставити крапку у цій справі?

І чи означає факт порушення кримінальної справи, що винні будуть знайдені і відповідно покарані?…

Якщо пригадати події “кривавого вівторка” 18 липня 1995 року то постає єдина відповідь – ні. Бо стара радянська машина кривосуддя діє і дотепер… Її не демонтовано…

А той, хто ще десять років тому судив українських десидентів, і до сьогодні перебуває у керівних кріслах нашого так званого правосуддя!

ХТО СТОЇТЬ ЗА ЗАМАХОМ НА ПАТРІАРХА ФІЛАРЕТА?

Зараз можна багато говорити про антиукраїнську та антидержавну діяльність так званої УПЦ МП в Україні. Її “здобутки” на духовній ниві “окормлєнія” українського народу відомі всім. Тотальна русифікація, комуно-ревашистська орієнтація єпископату і духовенства, зрощування з криміналітетом, сумнівні торгові операції – ось далеко неповний перелік духовного життя УПЦ МП.

Однак у кривавих подіях в Маріуполі змосковиченому попівству відводилась роль дешевих шісток-виконавців злочинних дій. І ось чому…

Вище вже говорилось про визначальний вплив УПЦ Київського Патріархату на духовне і громадське життя українського суспільства. Не треба бути знаним політологом, щоби спрогнозувати значення і роль впливу Київського Патріархату на громадську думку в світлі майбутніх президентських виборів. Діючий Президент України Леонід Кучма вже практично повністю втратив вплив на потенційних виборців у східних та південних регіонах України. Сьогодні йому не допоможе ні пропагування “офіційної” мови, ні новітні виборчі технології, ні гроші Бориса Березовського та наближених українських олігархів. Єдиний шанс зібрати голоси у нього лишається на заході та в центрі України ( у Києві після “кривавого вівторка” та брутальної виборчої кампанії СДПУ(о), яка асоціюється з діючим Президентом, “одобрямса” не буде). Щось подібне вже відбувалось у 1994 році…

“Взяти” голоси в західних і центральних регіонах, де вплив на громадську думку Київського Патріархату є визначальним, останній шанс діючого Президента.

За цих умов Президент Леонід Кучма не може чекати торжества правосуддя, оскільки для нього це справа власного політичного майбутнього. Якщо врахувати, що за маріупольськими подіями проглядаються вуха рідних спецслужб, тоді картина подій стає ще більш значимою.

Нагадаємо, що це непоодинока провокація останнього часу…

Москвою було розпочато так званий хресний хід, який мав пролягти по території Росії, України та Білорусі. Митрополитом Сабоданом здійснюється розцяцьковування та прикормлювання українських можновладців так званими орденами, лівацькі сили у Верховній Раді України з його благословення утворюють спілку депутатів-каноністів і т. д. і т. п.

Розслідування маріупольських подій має бути в епіцентрі уваги Президента України Л. Кучми. Саме їх підсумок покаже справжніх друзів і справжню п’яту колону в його оточенні, бо фактично у цих подіях відпрацьовується модель дискредитації найвищої посадової особи держави і відпрацьовується за допомогою національної спецслужби, “наближеної” до владних кабінетів УПЦ Московського Патріархату, призначеного Президентом Представника у Донецькій області і т. д. і т. п.!?

Чи розуміє це Президент? 31 жовтня 1999 року покаже…

* * *

Не слід думати, що маріупольські події, так само як і кривавий вівторок у Києві у 1995 році, стануть лише надбанням історії.

Це розуміють не тільки в оточенні Президента, але і його опоненти.

Рано чи пізно винних все одно буде притягнуто до суду. Термін давності за злочини складає десь 25 років, а за деякі – безстроково. Тому до суда “доживуть” не тільки кулікови, буднікови з своїми підручними та організаторами побоїща похоронної процесії на Софіївському майдані, але і замовники маріупольських подій. Дарма думати, що все призабулося, або призабудеться. За давніми традиціями заробити швидкий авторитет в Україні можна лише пусканням крові. І досвід сучасної української політики це переконливо довів. Пригадайте “наїзди” на корпорацію “Республіка” у 1994 році, справу Ю. Звягільського, радника голови ВРУ Боженара, екс-шефа охорони Президента Л. Кравчука та багатьох інших!

Нашим майбутнім можновладцям завжди захочеться звести рахунки з своїми колишніми опонентами, або навіть союзниками чи друзями (пам’ятай про долю екс-прем’єра Павла Лазаренка!). А для цього “кривавий вівторок” та “кривава п’ятниця” стануть безпрограшною базою.

Як не парадоксально, але правосуддя звершиться навіть таким чином!

(2 votes, average: 4.00 out of 5)