Критика метафізики Аристотеля

Related posts:

1. Вчення Аристотеля про сутність Перша з “Категорій” – сутність (oysia). У “Категорія” Аристотель виділяє “перші” сутності, якими є, з його точки зору, окремо існуючі предмети, “як наприклад окрема людина або окрема кінь” (Категорії, 5, 2а) – індивідуальний, одиничний предмет, який ми визначаємо, приєднуючи до нього предикати, що позначають якість, кількість і т. д. Але чи не парадокс перед нами? […]...
2. Філософія Аристотеля як енциклопедичне вчення Філософська думка Стародавньої Греції досягла найбільшої висоти в творіннях Аристотеля (384-322 до н. е.), погляди якого, енциклопедично що увібрали в себе досягнення античної науки, являють собою грандіозну систему конкретно-наукового і власне філософського знання в його дивовижною глибині, тонкості і масштабності. Виходячи з визнання об’єктивного існування матерії, Аристотель вважав її вічною, несотворімость і незнищенною. Матерія не […]...
3. Критика Платона Аристотелем Платон зводить істинні початку і сутність речей до їх формі, до їх ідеального умопостигаемому увазі, або ідеї. Аристотель піддає це вчення самої різкій критиці. Мабуть, він цілком заперечував це вчення, але насправді він ніколи не міг абсолютно звільнитися від нього і відкинув його набагато менш, ніж хотів. Критика ідеології Платона знаходиться в XIII і XIV […]...
4. Філософія Аристотеля Аристотель (384 – 322) – великий античний мислитель, енциклопедично освічений учений. Йому належать видатні відкриття в багатьох розділах філософії і науки. Аристотель був засновником формальної логіки – науки про форми і закони мислення. Форми мислення: а) судження – вислів про прісущності або непрісущності чого-небудь чого-небудь. Судження діляться: по модальності на судження дійсності, необхідності, можливості; за […]...
5. Філософія Аристотеля і вчення Платона Безпосереднім попередником філософії Аристотеля було вчення Платона, проте їх одразу розділило найважливіше теоретичне відмінність. За системою Платона, загальні поняття нашої свідомості (ідеї) мають самостійно існування поза примарного світу матеріальних речей. За Арістотелем же, ідеї невіддільні від речей і мають своє буття в них. Аристотель вважає, що ідея і реальне явище існують не окремо один від […]...
6. “Політика” Аристотеля про форми державного устрою Дуже важливий відділ трактату про “Політиці” становить дослідження про форми державного устрою. Аристотель розглядає хороші і погані риси кожної з них, розглядає умови, при яких можлива вона, і обставини, за якими вона спотворюється. Він доводить, що форма правління повинна бути сообразна з характером народу, що не може втриматися та форма правління, в збереженні якої не […]...
7. Фізика Аристотеля “Перша філософія”, метафізика Аристотеля розглядає “суще, як суще”, тобто абстрактно від всяких чуттєвих і фізичних властивостей, наприклад, рухи, тілесності та ін. Фізика розглядає те, що рухається, і те, що тілесно. Її предмет є природа – φυσις. Під рухом Аристотель розуміє всяка зміна, всяке здійснення в дійсності чого-небудь можливого і, згідно чотирьом головним своїм “категорій”, визнає […]...
8. Етичне вчення Аристотеля Вчення Аристотеля про моральність є практичною наукою про благо і щастя людини, що живе в суспільстві. Воно стало предтечею численних шкіл, що дотримуються принципів евдемонізма. Його мета – обгрунтування практичного значення добродійних вчинків людей. Їх пояснення Аристотель шукав у дійсного життя людей. У роботі Аристотеля “Нікомахова етика” представлені основні морально-етичні поняття і три частини етики: […]...
9. Вчення Аристотеля про пізнання Платон вважає шляхом до істинного знання діалектику, Аристотель – логічний метод. Аристотель виклав вчення про закони мислення і пізнання (те, що тепер називається логікою) з такою грунтовністю, з таким глибокодумністю, що всі наступні мислителі не могли додати нічого суттєвого до роз’яснень ім. Трактати його, присвячені дослідженню законів пізнання, з’єднані в одну групу, що називається “Органон”. […]...
10. Етика Аристотеля – коротко Той розділ вчення Арістотеля, який іменується “практичною філософією”, присвячений законам розумною і моральної діяльності людини. Він поділяється на три частини: етику (моральну філософію), вчення про господарську діяльність (економіку) і політику (філософію державних наук). Свої поняття про добро і про закони морального життя індивідуального людини Аристотель виклав у трактаті, що написав для свого сина, Нікомаха. Вчені […]...
11. 100 фактів життя Аристотеля Енциклопедист і давньогрецький вчений Аристотель – легендарна особистість. І кожному хотілося б дізнатися неймовірні факти з його життя, адже люди, чиє життя пов’язане з наукою завжди притягували увагу оточуючих. Ця людина зробив внесок і в науку, і в логіку, і у багато інших сфер життя людей. Аристотель – один з найрозумніших особистостей того часу. І […]...
12. Силогізм Аристотеля Силогізм – “промову, в якій, якщо щось припущено, то з необхідністю випливає щось, відмінне від покладеного в силу того, що покладене є” (Арист. Перша Аналітика, I, 24b). Так, з того, що всі люди смертні і Сократ людина, випливає, що Сократ смертний. Аристотель розрізняє три постаті логічного силогізму (четверта була відкрита пізніше), кожна з яких включає […]...
13. Вчення Аристотеля про державу Свій суспільно-державний ідеал Аристотель викладає найбільше у творі “Політика”. За вченням Аристотеля про державу, людина живе не для себе одного, але за природою створений для суспільного життя – статеві та кровні зв’язки, язик, вроджені моральні інстинкти пов’язують його з іншими людьми. Він потребує них для найбільш успішного захисту від небезпек, для задоволення насущних потреб, а […]...
14. “Топіка” Аристотеля Проблема “діалектичного” методу поставлена ​​Аристотелем в “Топіці”, – творі, де він аналізує “топи” (topos, мн. Ч. Topoi), т. є. Загальні прийоми логічного мислення, використовувані в діалозі, сприятливому досягненню істини. У “Топіці” розглядається понад 300 “топів”, і тому їй відводилася роль як би складу допоміжних засобів аргументації, які слід мати під рукою для використання в суперечці. […]...
15. Лікей Аристотеля Саме початок епохи еллінізму (період завоювань Олександра Македонського) збігається в часі з третім періодом в діяльності Аристотеля, започаткованим після його повернення в Афіни. На цей раз Аристотель прибув до Афін не 17-річним юнаком, а 50-річним прославленим філософом-ученим. Опинившись в Афінах, Арістотель не повернувся в Академію. Цю засновану Платоном філософську школу очолював тепер Ксенократ, який не […]...
16. Твори Аристотеля Твори Аристотеля не так повно і не так добре збереглися, як твори Платона: до нас дійшла тільки частина його більш пізніх творів, а все, що було написано філософом в ранній період його діяльності, втрачено. Цицерон хвалить твори Аристотеля ранньої епохи за “золотий потік красномовства”, тим часом як дійшли до нас твори носять скоріше характер чорнових […]...
17. Етичні вчення Аристотеля У творчості Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) антична етика досягла свого найвищого розвитку, що навряд чи було б можливо, якби учень не перевершив свого вчителя, зробивши вибір на користь служіння істині (“Хоч Платон і істина мені дорогі, священний обов’язок наказує віддати перевагу істині”.) Заслуги Арістотеля у розвиток етики надзвичайно великі: він дав ім’я цій […]...
18. Гносеологія Фіхте і критика в ній ідей Канта Спробу розвинути ідеї Канта зробив його молодший сучасник, німецький філософ Йоганн Готліб Фіхте (1762-1814). Людина вольова, вельми схильний до розумової незалежності, Фіхте висловив ці властивості свого характеру і у створеній ним філософській системі. Фіхте вважав, що Кант розробив до кінця наступні сторони свого філософського вчення: 1) Заявивши, що справжня сутність “речей в собі” непізнавана, Кант […]...
19. Критика Добролюбова Протягом п’яти років Добролюбов співпрацював в “Современнике”, три роки був його головним критиком. Як і Чернишевський, він був пуританином і фанатиком, що відрізнявся надзвичайною працездатністю. Його популярність серед молоді була не меншою, ніж Чернишевського. Центральною ідеєю, на якій заснована критика Добролюбова, була ідея органічного розвитку, неминуче призводить до соціалізму. Людина, з точки зору Добролюбова, – […]...
20. Аристотель про матерію і форму Оскаржуючи відвернений ідеалізм Платона, Аристотель не відмовився від його основних почав, а лише прагнув перетворити його і зробити його більш конкретним. Для Платона всі основні початку зводилися до форми і матерії, чисто пасивною, лише утвореною формою; той же ми знаходимо і у Аристотеля. Тут – той же общегреческий дуалізм, початок якого помітно вже в піфагорейством. […]...
21. ЛІТЕРАТУРНА КРИТИКА Літературна критика (від грец. κρΙτΙκή – здатність судити, розглядати, оцінювати) як складова частина літературознавства має своїм завданням давати ідейно-естетичну оцінку творам письменників, показувати їхнє місце в літературному процесі доби, розкривати позитивні і негативні якості. Літературна критика призначена для письменників та читачів. Першим вона допомагає усвідомити вимоги дійсності до їхньої творчості, а другим – виробити певні […]...
22. Критика роману “Обломов” У даній статті ми розглянемо головну ідею роману “Обломов” Івана Гончарова і те, які питання торкнувся автор у своєму геніальному творі. Варто сказати, що Гончаров ввів таке поняття, як “обломовщина”. До того ж він розкрив і яскраво показав, як руйнівно і згубно діє це прояв на нове суспільство. І мова навіть йде не тільки про […]...
23. Проблема підсвідомого Якщо продовжувати попередню думку, то поняття “підсвідомого” на перший погляд в чомусь зливається з поняттям “несвідомого”. Тому відзначимо, що підсвідоме – це форма психічного відображення, в якій образ дійсності і ставлення до неї суб’єкта не виступають як предмет спеціальної рефлексії, а складають нерозчленованим ціле. Підсвідоме відрізняється від свідомості тим, що відображена їм реальність зливається з […]...
24. Критика повісті “Шинель” У російській літературі повість “Шинель” зіграла величезну роль: завдяки цьому твору виникла ціла течія – “натуральна школа”. Цей твір став символом нового мистецтва, а підтвердженням того був журнал “Фізіологія Петербурга”, де багато молоді письменники виступили зі своїми варіантами образу бідного чиновника. Критики визнавали за Гоголем майстерність, а “Шинель” вважали гідним твором, але полеміка в основному […]...
25. Критика роману “Батьки і діти” Після опублікування “Батьків і дітей” розгорілася запекла полеміка. М. А Антонович в журналі “Современник” витлумачив роман як “нещадну” і “руйнівну критику молодого покоління”. Д. Писарєв в “Русском слове” високо оцінив твір і створений майстром образ нігіліста. Критик підкреслив трагізм характеру і зазначив твердість людину, не відступаючого перед випробуваннями. Він погоджується з іншими авторами критичних статей […]...
26. Критика роману “Тигролови” У 1945 році був написаний відомий нині роман Івана Багряного “Звіролови”, який згодом міняє назву на іншу. Чи вплинула ця зміна на відношення у читачів до твору – не відомо, але можна точно ствердити, що для автора такий варіант здавався біль доцільним, розкривав глибинну сутність. Критиків перероблений “Тигролов” теж не залишив байдужими, чим породив багато […]...
27. Епістолярна критика Епістолярна критика – аналіз і оцінка творів літератури з погляду сучасності, уміщені в листах. Епістолярні жанри з вкрапленням літературно-критичних роздумів і оцінок мають чималі традиції – ще від часів античності. В окремі періоди історії національних літератур вони досягали значного розвитку, стаючи одним із провідних різновидів літературної критики загалом. Це і знамениті листи Я. Грімма до […]...
28. Критика повісті “Сторонній” Відомо, що критики сприйняли роман прихильно, все-таки ідеї екзистенціалізму на той час вже набрали популярність в інтелігентних колах. Особливо захоплено і палко відгукнувся критик Г. Пікон: Якби через кілька століть залишилася тільки ця коротка повість як свідчення про сучасну людину, то її було б достатньо, як досить прочитати “Рене” Шатобріана, щоб познайомитися з людиною епохи […]...
29. Критика та аналіз твору “Крихітка Цахес” Гофмана Крихітка Цахес, герой однойменного твору Гофмана, народився потворним скособоченим карликом. Але доля в образі феї посміхнулася йому. Фея Розабельверде (або ж Розабельєрде) подарувала Цахесу три золоті магічні волосини. Після цього Цахес став здаватися людям кращим, ніж був. Тобто: Пригожим; Розумним; Талановитим. Чари діють майже на всіх людей, які захоплюються Цахесом: “О, пані Лізо, який у […]...
30. “Війна і мир” – критика “Щоб жити чесно, треба рватися, плутатися, битися, помилятися… а спокій – душевна підлість” (Л. М. Толстой). (За романом Л. М. Толстого “Війна і мир”) “Війна і мир” – один з найрідкісніших у світовій літературі прикладів жанру роману-епопеї. Лев Миколайович Толстой – один з найбільш читаних російських авторів за кордоном. Твір справило вибуховий ефект на світову […]...
31. Критика про роман “Батьки і діти” Тургенєва З моменту публікації роману в журналі “Русский вестник”. Який був консервативним виданням, твір письменника піддається літературознавчим суспільством ретельному аналізу по главам, викликаючи при цьому численні критичні відгуки і докоряють закиди. Найбільше в романі критиків зачіпає подвійність авторського ставлення до головного героя твору, який оцінюється рецензентами з точки зору різних протилежних думок про Базарова. Деякі з […]...
32. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО І КРИТИКА Найсуттєвішою рисою літературного процесу та його осмислення в. роки війни було за будь-яку ціну “зібрати каміння”. Передвоєнне десятиліття минало під знаком руйнування літератури; тепер же на тій руїні виникала потреба відновити такий літературний організм, який би не тільки здатний був до самофункціонування, а й виконував певні захисні й наступальні функції в боротьбі з фашистською навалою. […]...
33. Вінок сонетів у М. Вінграновського й І. Андрусяка. Особливості плетення – Стаття з Української літератури – критика Ірина Цапліна До змісту літературознавчої сторінки На головну Покоління українських письменників шістдесятих і дев’яностих років розділяє чималий відтинок часу. Загальновідомо, що за цей період змінилася не лише літературна традиція, а й сам спосіб мислення й сприйняття світу в цілого суспільства. У цій невеличкій студії ми спробуємо дослідити, як ці зміни втілилися у консервативному жанрі вінку […]...
34. Критика повісті Гоголя “Тарас Бульба” Твір викликається неоднозначне судження серед літераторів, проте в основному приймається критиками вельми позитивно. Повість представляється як уривка з народного життя і називається рецензентами зразком гомеричний епопеї, яка висловила з використанням реалістичних рис запорізькі побутові будні і звичаї, малюючи їх і висипав. Автор демонструє опис історичних подій, поєднуючи реальність і романтичні прояви. Образи героїв твору, з […]...
35. Критика за романом Достоєвського “Злочин і кара” “У всьому є межа, за яку перейти небезпечно; бо раз переступиш, повернутись назад неможливо “(Ф. М. Достоєвський). (За романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Це висловлювання російського класика якнайкраще відображає сенс його психологічного роману “Злочин і кара”. Якась межа, яку можуть безкарно з позицій власної совісті переступати лише обрані, впродовж сюжету розбурхує свідомість головного […]...
36. Євгеній Онєгін – критика Мені завжди здається дивним питання “Чи любите ви читати?”. Дивним, тому що негативна відповідь говорить про людину багато чого. Наприклад, те, що людина, не люблячий читати, позбавлений уяви. Цю людину, напевно, не можна назвати ерудованим. Та й освіченою такого співрозмовника навряд чи назвеш. Кожна зустріч із справжнім витвором мистецтва просвітлює і очищає душу, наповнює внутрішній […]...
37. “Подорож Гуллівера”: аналіз, критика Сатирико-алегоричний роман був створений в 1726 році під назвою “Подорожі в деякі віддалені країни світу Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів”. Робота над романом тривала з 1721 по 1725 роки. Всі свої твори Свіфт видавав анонімно. Даний роман не став винятком. Влітку 1726 року за двері лондонського типографа Бенджамена Мота був підкинутий […]...
38. СОНАТИНИ ІВАНА АНДРУСЯКА – Стаття з Української літератури – критика Тетяна Дігай Іван Андрусяк. Латання німбів. Івано-Франківськ: Тіповіт, 2008. – 254 с. Радість, яку дарує розумна книжка, можна порівняти хіба тільки з великою всепоглинаючою насолодою слухати улюблену музику. Можливо, саме тому підсвідомо й виникають літературно-музичні паралелі. Наприклад, літературознавчі розвідки Володимира Базилевського асоціюються зі симфоніями – масштабне, епічне, багатошарове мислення образами, аналогіями, базис традиції й реконструкція […]...
39. Критика “Критика” – спеціальний літературно-критичний журнал. Почав виходити з лютого 1928 в Харкові як “журнал-місячник марксистської критики та бібліографії”. До складу редакції входили: М. Скрипник, А. Хвиля, В. Десняк (псевдонім В. Василенка), В. Коряк, Ф. Таран, І. Кулик, Т. Степовий, Я. Савченко. Головним редактором спочатку був В. Десняк. Протягом 1932-34 журнал мав назву “За марксо-ленінську критику”. […]...
40. Феміністична критика Феміністична критика (лат. femina – жінка) – одна з течій постструктуралізму, що виявляється в різних інтердисциплінарних варіантах – передовсім французькому (Сімона де Бовуар, Юлія Крістева, Люсі Ірігерей, Гелен Сікту), зосередженому на обгрунтуванні концепції “інакості жінки”, жіночого письма, бісексуальності та на критиці “фалоцентризму”, й англо-американському (Кейт Міллет, Елейн Шовалтер та ін.), перейнятому ідеями деконструктивізму. Ф. к. […]...