Критерій вибору оптимального методу управління ризиком

У процесі управління критерієм прийняття рішень, як правило, є його ефективність.

Формула (4.1) представлена??в найбільш загальному вигляді. Згідно з її економічному глузду захід буде доцільним, якщо Е> 1. Залежно від конкретних витрат, специфіки ризику і вимог до його рівня критерій може змінюватися. Зокрема, якщо метою є досягнення якого-небудь нормативного параметра ризику, як основу доцільно використовувати критерій мінімальних витрат. Або, навпаки, при заданих параметрах, які характеризують прийнятний рівень ризику (це можуть бути самі різні непрямі показники – фінансові нормативи, екологічні стандарти та ін.), Критерієм вибору може бути варіант, що забезпечує отримання максимального прибутку.

На практиці використання формули 4.1 пов’язано з труднощами при оцінці кількісних параметрів ризику. При цьому важливу роль в обгрунтуванні критерію відіграють умови використання того чи іншого інструменту управління ризиком.

В умовах достатньої визначеності доцільне використання традиційних кількісних методів оцінки ефективності заходів (формула 4.1) з деякими припущеннями залежно від ступеня визначеності ситуації.

В умовах часткової визначеності найбільш підходящим є статистичний аналіз. Його використання передбачає доповнення кількісної оцінки ефективності показниками варіабельності (коефіцієнт варіації), кореляції та ін.

Умови невизначеності обмежують сферу застосування кількісних критеріїв способами оцінки, заснованими на нечітких взаємозв’язках (методи теорії ігор).

В умовах повної невизначеності єдино застосовними є евристичні прийоми (включаючи експертну оцінку), засновані на досвіді і знаннях осіб, відповідальних за прийняття рішень.

У відсутність достовірної інформації для кількісної оцінки використовуються якісні підходи до аналізу ефективності. Одна з найважливіших якісних характеристик ризику, яку необхідно враховувати при виборі методу його зниження, визначається залежністю “ризик-прибутковість”. На рис. 6 представлена??крива, яка показує траєкторію прийнятності управлінських рішень в контексті співвідношення ризику і прибутковості.

Графік відображає залежність, згідно з якою прагнення отримати більш високий дохід завжди супроводжується підвищеним ризиком. Допустимим буде вважатися стан над кривою. Проте досягти такого стану в умовах досконалої конкуренції, тобто отримати без додаткового ризику прибуток понад рівноважної норми, дуже складно. Це можливо за рахунок інвестування в більш ризиковані проекти (наприклад, впровадження інновацій), що означає пересування по кривій зліва направо. Логіка вибору інструменту управління ризиком в даному випадку побудована на принципі, чим більше надійність, тим нижче прибутковість.

Стан нижче кривої на рис. 6 можна назвати неоптимальним. В даному випадку рівень ризику можна зменшити без падіння прибутковості. Суб’єкти, для яких характерне неоптимальний співвідношення “ризик-прибутковість”, володіють зниженою конкурентоспроможністю. Їм необхідно шукати більш ефективні методи управління ризиком.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

Критерій вибору оптимального методу управління ризиком