Кожен повинен боронити рідний край (за оповіданням Б. Грінченка “Олеся”)

Борис Грінченко – відомий український письменник – приділяв особливу увагу змалюванню дітей, які чарують неповторністю характерів, чистотою помислів та вчинків.

Оповідання “Олеся” починається розповіддю про далекі часи. У селі серед боліт на Волині жив старий козак Данило. Після турецького полону він повернувся в рідне село, прийняв до себе двох сиріт: дівчинку Олесю та хлопчика Михайлика.

Частенько Данило розповідав дітям, як знайшов їх серед трупів біля мертвих батьків. На дітей справляли велике враження не лише спогади, а й дідові слова: “Кожен чоловік повинен боронити від усякого ворога рідний край, не жаліючи свого життя”.

І одного разу прийшов час випробування. Діти пішли в ліс по ягоди. І раптом побачили татар. Дівчинка одразу прийняла рішення: послала Михайлика попередити селян про небезпеку, а сама пішла попід лісом у протилежний бік, відволікаючи ворогів.

Дівчина кружляла поміж боліт, а потім зупинилась і сказала татарам: “Я вас, вороги, завела в цей ліс, і ви не вийдете відціль”. Татарин ударив Олесю ножем у груди, “її голівонька схилилась, і чиста душа покинула тіло”.

Селяни ховали хоробру дівчину, розуміючи, що вона загинула, рятуючи їх. Над могилою дід Данило промовив слова: “Кожен повинен боронити свій рідний край, не жаліючи життя!”

Ці слова має запам’ятати кожен, хто хоче прожити життя як вірний син рідної землі.



Кожен повинен боронити рідний край (за оповіданням Б. Грінченка “Олеся”)