Кохання Майстра і Маргарити
Легендарне дітище Булгакова, роман “Майстер і Маргарита”, займає гідне місце в російській літературі. Цей твір не сходить з прилавків книгарень уже протягом багатьох років завдяки актуальності тем, порушених автором у романі. Однією з провідних ліній роману є любов Майстра і Маргарити, про яку й піде мова. Чи гідні ці люди того, щоб бути разом? Ось головне питання. З Майстром автор знайомить читачів в тринадцятому розділі. Вже тут перед нами постає образ люблячого чоловіка.
Він зберігає шапочку з вишитою літерою “М”. Саме “вона” пошила цю шапочку для Майстра. Хто ж ця таємнича “вона”? Це та, яка вірила в свого Майстра. Та, яка жила його романом. Та, яка пішла на угоду з дияволом, аби бути з коханою людиною. Це Маргарита. Вони обоє готові на самовіддану любов. З боку Маргарити – це дії, спрямовані на щастя з Майстром. З боку Майстра – бажання того, щоб його улюблена забула про нього. Так було б краще для цієї бідної жінки.
Їх зустріч була ознаменована букетиком жовтих квітів в руках Маргарити, що символізувало непростий шлях закоханих. Але справжня любов виявилася вище і сильніше за всіх перешкод і поневірянь. Любов Майстра і Маргарити є дилемою: чи може чиста і світла любов бути досягнута лише угодою з дияволом? Я можу з упевненістю відповісти на це питання ствердно: так, може. Любов – це почуття всеохоплююче, що належить лише двом закоханим і нікому більше. Нерідко можна почути фразу, що для досягнення мети всі засоби хороші. У романі це твердження підкріплюється вчинками героїні. Метою її було кохання і щастя з коханим Майстром. Та й хіба зважиться людина, в якому не горить вогонь любові, на такі подвиги? Ні. Маргариту вела сила любові, величезна і безмежна. Саме це сильне чисте почуття провело героїв через всі тернисті шляхи, через часи і світи.
Незважаючи на забезпечене життя в особняку, Маргарита незадоволена своєю долею. Розкоші вона віддасть перевагу підвальчик Майстра, в якому вони грішно люблять один одного, дихають один одним. Але зате разом, удвох. “Прости мене і як можна швидше забудь. Я тебе залишаю навіки. Не шукай мене, це марно. Я стала відьмою від горя і лих, які вразили мене. Мені пора. Прощай “, – пише Маргарита своєму чоловікові, відлітаючи назустріч своєму справжнього щастя. Нею керує не тільки любов, а й почуття злості і образи за неприйнятий роман Майстра. Вона руйнує все, що попадається їй під руку, бажаючи помститися за кохану людину.
На мій погляд, бал у сатани є головним епізодом роману. Саме він дає зрозуміти, чи зможе Маргарита пройти весь ритуал, чи гідна вона щастя бути з Майстром. Вона надягає на голе тіло наряди, що приносять біль. Вона випиває з кубка кров. Вона покірно надає коліно для поцілунків мерців. Вона проявляється милосердя, прощаючи Фріду за дітовбивство. Незважаючи на натерті ноги, Маргарита гордо ступає і обходить гостей. А як інакше? Адже вона королева і господиня балу! Героїня гідно виносить бал сатани.
Маргарита не наважується нагадати Воланду про обіцянку, тому що горда. Навіть коли диявол ставить запитання прямо, вона все одно відповідає, що їй нічого не потрібно. “Ніколи і нічого не просіть! Ніколи і нічого, і особливо у тих, хто сильніший за вас. Самі запропонують і самі все дадуть! Сідайте, горда жінка! “- виголосив Воланд на горде мовчання Маргарити.
Єдине бажання Маргарити було озвучено з спотворила судомою обличчя: “Я хочу, щоб мені зараз же, цієї секунди, повернули мого коханця, майстра!” Це було бажання, до якого героїня йшла на протязі всього роману. Це ще раз доводить чистоту її помислів і любові. Автору вдалося передати емоційний зміна Маргарити через її репліки, які насичені повторами, многоточиями і вигуками. Чи не було меж її щастя. А Майстру же все це здавалося галюцинацією, настільки він не вірив в можливість знову возз’єднатися з коханою. Куди поділася горда жінка? З її очей лилися сльози, чи то щастя, чи то горя і жалю. Але тепер вони разом. Вони знають це обидва.
Символічно возз’єднання закоханих супроводжував і відроджений роман Майстра, адже “рукописи не горять”. А якщо любов – це рукопис, яку писали днями і ночами, в успіх якої вірили, якою жили, згорить вона? Майстер і Маргарита, йдучи разом в вистражданий світ щастя, довели, що справжня любов пройде всі: вона згорить в язиках полум’я, але воскресне з попелу.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)