КОВАЛЬ МИКИТА – ПЛАТОН ВОРОНЬКО

КОВАЛЬ МИКИТА

Мій батько славний був коваль

На все село, на кілька сіл.

В його руках співала сталь,

На сорочках блищала сіль.

Кував підіски, лемеші,

Варив поламані вали.

В двадцятім році гармаші

Гармату в кузні притягли,

І комісар сказав: “Біда!

Одна була на два полки…”

У батька сила молода,

В роботі все йому з руки.

Він положив свій молоток

І тихо вимовив: “Зроблю.

В гарматі з’їдений замок,

Але як-небудь підсталю”.

І він сталив. Жаркі бої

Були над Ворсклою по полю:

“За волю-волю – Нашу долю!”

І толочились пирії.

Мій батько славний був коваль

Йому робота не страшна.

Він заварив гримучу сталь –

В той день закінчилась війна.

Орали стоптаний пустир,

Хмарки літали голубами.

І комісар промовив: “Мир!” –

Сухими, чорними губами.

І, вже прямуючи додому,

Зайшов у кузню. Ось вона,

Гармата в блиску молодому,

Пряма, націлена, міцна.

– Хвала тобі за труд, ковалю!

Та ми вже нині не в бою.-

І батько мій сказав без жалю:

– Для миру, голубе, й кую.

1948


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

КОВАЛЬ МИКИТА – ПЛАТОН ВОРОНЬКО