КОТИЛАСЯ ТАРІЛОЧКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Українська література – Література для дітей

Котилася тарілочка

По крутій горі,

Забавляла любих діток

У моїм дворі.

Нам тієї тарілочки

Чому не любить –

Хорошая, золотая

І як жар горить.

Прийшла баба – сама чорна

І чорний жупан, –

Заховала тарілочку

У синій туман.

Постихали співи й жарти

У дворі моїм;

Золотої тарілочки

Стало жаль усім.

Зачинився я у хаті,

У віконці став

І про тую тарілочку

Співати почав:

“Туманочку, туманочку!

Поклонись зорі,

Покоти нам тарілочку

По нашій горі…”

Де не взявся із-за лісу

Невідомий птах,

Довгохвостий, гостроносий,

На восьми ногах.

Тільки став я приглядаться –

І що, і відкіль,

А він зразу розігнався –

І в вікно сусіль…

Я – на піч та у куточку

Зігнувсь, притаївсь

І, щоб птах той не надибав, –

Ряденцем укривсь.

Навіжений птах літає –

Не найде ніде.

І тонесенько виводить:

“А де дідок, де?”

Закричав горластий півень

І прогнав той страх,

Я зрадів – і не побачив,

Де той дівся птах.

Золотую тарілочку

Всі знають давно:

То на небі сонце ясне

На ввесь світ одно.

Чорна баба – нічка темна:

Із давніх-давен

Покриває все на світі,

Як погасне день.

Заховався шуткуючи

Дідусь-господар,

Щоб не зразу догадались,

Що той птах – комар.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КОТИЛАСЯ ТАРІЛОЧКА – ЛЕОНІД ГЛІБОВ – Українська література – Література для дітей