Космос і походження життя
В історії науки і культури протягом тривалого часу складалися дві основні концепції походження життя. Перша з них вважає, що виникнення життя відбулося в результаті акту божественного творіння. Ця концепція отримала назву креаціонізму. Відповідно до цієї теорії походження тварин і рослин носить надприродний характер. Друга, матеріалістична, концепція, завжди намагалася довести природність походження живого, хоча не завжди могла це підтвердити за допомогою фактів. З цієї причини досить тривалий час мала ходіння ідея можливості “самозародження” життя. Такого погляду дотримувалися Р. Декарт, Г. Галілей, Г. Гегель та інші вчені і мислителі. Тільки в 1862 р французький вчений Л. Пастер довів, що ніякого “самозародження” не існує і будь-який новий організм може з’явиться тільки від іншого живого організму.
У XIX ст. з’являється ідея про те, що життя могло бути занесене на Землю з космосу у вигляді “зародків життя”. Найбільш рельєфно ця думка проявилася в гіпотези панспермії, висунутої на початку XX ст. шведським вченим С. Арреніус. Він вважав, що “зародки життя” (спори) переміщуються в космічному просторі під дією світлових променів. Опинившись на Землі в сприятливих умовах, ці суперечки розвинулися і придбали відомі науці форми. Ця гіпотеза при всій її зовнішньої привабливості має суттєві недоліки:
1) дані сучасної науки говорять про те, що умови космосу згубні для будь-яких форм життя, навіть найпростіших;
2) вона фактично не намагається дати відповідь на питання про те, яка природа “життєвих суперечка”, за яких умов і де вони зародилися.
Починаючи з 1924 р російський вчений А. І. Опарін став розробляти гіпотезу про походження життя на Землі, згідно якої періоду біологічної, дарвінівської еволюції передував тривалий період еволюції хімічної. В ході її відбувався складний синтез органічних речовин під дією земних умов: температури, властивостей атмосфери та ін. До цих умов відносяться також рівень радіації, положення Землі щодо Сонця, маса Землі. Синтезу органічних речовин у водах первинного океану сприяла велика кількість вуглецю та азоту, які стали “будівельним матеріалом” для органічних сполук. Виникнення коацерватов – “грудок” білка у водах океану – стало найважливішим етапом на шляху виникнення життя. Коацервати з часом набули властивість обміну речовиною з навколишнім середовищем і здатність до самовідтворення. Вони стали основою для виникнення протоклітини. Якщо говорити про тимчасовий характер цих процесів, то можна послатися на дані сучасної науки, згідно з якими Земля виникла приблизно 4,6 млрд. Років тому, а первинні форми життя у водах океану з’явилися близько 3 млрд. Років тому. З виникненням клітини “включився” механізм біологічної еволюції, з часом придбав прискорений характер. У ній найважливішими етапами стали поділ рослинних і тваринних клітин, поява статевого розмноження, виникнення багатоклітинних організмів, поява хребетних, вихід рослин і тварин на інформацію, що з’явилася сушу. Ці етапи еволюції життя стали основою для створення еволюційної гіпотези Ж. Ламарка і еволюційної теорії Ч. Дарвіна. Вони були створені в XIX в. У XX в. проблема еволюції життя стала предметом аналізу генетики.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)