Космічний телескоп “Хаббл”: доповідь
Значна частина електромагнітного випромінювання небесних тіл поглинається атмосферою Землі і не доходить до її поверхні. А це означає, що для більш детального вивчення космосу телескопи необхідно виводити за межі земної атмосфери, що стало можливим завдяки початку космічної ери – успішному запуску космічних апаратів.
Найбільш відомою автоматичної обсерваторією, виведеною на навколоземну орбіту, є космічний телескоп “Хаббл” (рис. 33), названий на честь видатного американського астронома. Старт нового космічного проекту, на той період одного з найдорожчих в історії вивчення космосу, був даний в 70-х рр. минулого століття. Початковий проект через надмірно високу вартість був відхилений Конгресом США: планований діаметр головного дзеркала рефлектора довелося зменшити з 3 до 2,4 м, а також відмовитися від розміщення додаткових пристроїв. Найдорожчим елементом телескопа є дзеркало, а найголовнішими його якостями – точність полірування і радіус кривизни. Уявіть собі: допустима шорсткість поверхні не повинна була перевищувати 1/20 довжини хвилі випромінювання, що приймається! Якщо проводити спостереження у видимому діапазоні з довжиною хвилі приблизно 600 нм, то глибина “борозенки” на дзеркалі не повинна перевищувати 30 нм. Порівнянна по складності завдання: “відполірувати” поверхню землі площею з Москви з відхиленням від ідеальної сфери не більше 6 см.
Шліфування дзеркала зайняла більше двох років і багаторазово перевищила плановані витрати. При цьому потрібно було побудувати космічний корабель, який виведе на орбіту унікальний телескоп. Таким кораблем став космічний човник “Діскавері”, який з “Хабблом” на борту стартував 24 квітня 1990 року та на наступний день вивів телескоп на розрахункову орбіту.
Ось уже кілька десятиліть космічний телескоп “Хаббл” знаходиться на навколоземній орбіті приблизно в 560 км від поверхні Землі. За роки роботи їм передано на Землю понад мільйон зображень декількох десятків тисяч небесних об’єктів – зірок, туманностей, галактик (рис. 34), планет, а загальний обсяг цифрової інформації, накопиченої за весь час роботи телескопа, перевищує 50 терабайт. Понад 3900 астрономів отримали можливість використовувати його для спостережень, опубліковано близько 4000 статей в наукових журналах. За допомогою “Хаббла” вперше були отримані карти поверхні Плутона, спостерігалися ультрафіолетові полярні сяйва на Сатурні і Юпітері, отримані дані про планети за межами Сонячної системи, підтверджена теорія про надмасивних чорних дірах в центрах галактик, уточнений вік Всесвіту.
Разом з тим ціна, яку доводиться платити за інформацію з “Хаббла”, вельми висока – в 100 і більше разів вище, ніж наземного рефлектора з таким же діаметром дзеркала. Передбачається, що його робота на орбіті буде закінчена до 2030-2040 років.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)