Корозія металів – хімія
“Іржа їсть залізо” – говорить російська народна приказка. Іржа, яка з’являється на поверхні сталевих і чавунних виробів, – це яскравий приклад корозії.
Щорічно через корозію втрачається близько чверті всього виробленого в світі заліза. Однак не тільки втрата металів, але і псування виготовлених з них виробів обходиться дуже дорого. Витрати на ремонт або на заміну деталей суден, автомобілів, апаратури хімічних виробництв, приладів і комунікацій у багато разів перевищують вартість металу, з якого вони виготовлені.
Корозія викликає серйозні екологічні наслідки. Витік газу, нафти та інших небезпечних хімічних продуктів із зруйнованих корозією трубопроводів призводить до забруднення навколишнього середовища, що негативно впливає на здоров’я і життя людей. Зрозуміло, чому на захист металів і сплавів від корозії витрачають великі кошти.
Корозію металів і сплавів (їх окислення) викликають такі компоненти навколишнього середовища, як вода, кисень, оксиди вуглецю й сірки, що містяться в повітрі, водні розчини солей (морська вода, грунтові води). Ці компоненти безпосередньо окислюють метали – відбувається хімічна корозія.
Найчастіше корозії піддаються вироби із заліза. Особливо сильно кородує метал у вологому повітрі і при зіткненні з водою (рис. 43).
Сутність процесу корозії для цього випадку покажемо на наступному прикладі. Якщо два різних метали, що знаходяться в контакті між собою, опустити у водний розчин електроліту (в реальних умовах це, наприклад, грунтові води, сконденсована волога з атмосфери), то метал активніший, розташований в електрохімічному ряді напруг лівіше, буде руйнуватися, оберігаючи менш активний метал від корозії.
Наприклад, при контакті заліза з міддю у водному середовищі залізо, як більш активний метал, поступово кородує, переходячи в воду у вигляді іонів заліза (рис. 44, а).
Електрони, що вивільнилися з атомів заліза, перейдуть до міді і на її поверхні з’єднаються з іонами водню, що виділилися з компонентів водного середовища (наприклад, сірчаної або інших кислот; вам, очевидно, відомо вислів “кислотні дощі”).
Для боротьби з корозією існує багато способів. Назвемо деякі з них.
1. Нанесення захисних покриттів на поверхні оберігає від корозії металу. Для цього часто використовують олійні фарби, емалі, лаки (рис. 45). Ці неметалеві покриття дешеві, але зазвичай недовговічні. Раз на два роки, а іноді й частіше їх потрібно оновлювати. Так, наприклад, фарбують Ейфелеву вежу в Парижі.
Оберігається метал можна покрити шаром іншого металу: золота, срібла, хрому, нікелю, олова, цинку та ін.
Один з найстаріших способів – це лудіння, або покриття залізного листа шаром олова. Таке залізо називають білою бляхою.
Обеліск “Підкорювачам космосу”
Один з найстаріших способів – це лудіння, або покриття залізного листа шаром олова. Таке залізо називають білою бляхою.
2. Використання нержавіючих сталей, що містять спеціальні добавки. Наприклад, “нержавійка”, з якої виготовляють столові прилади, містить до 12% хрому і до 10% нікелю. Легкі нержавіючі сплави включають алюміній або титан. Всякий, хто був у Всеросійському виставковому центрі, бачив перед входом обеліск “Підкорювачам космосу”, облицьований пластинками з титанового сплаву (рис. 46). На його блискучій поверхні немає жодного цятки іржі.
3. Введення в робоче середовище, де знаходяться металеві деталі, речовин, які в десятки і сотні разів зменшують агресивність середовища. Такі речовини називають інгібіторами корозії.
Інгібітори корозії вводять в замкнуті системи охолодження, в нафтопродукти і навіть впорскують у газопроводи для зниження корозії труб зсередини. Для запобігання корозії заліза в сірчаної кислоти до неї додають в якості інгібітора азотну кислоту.
4. Створення контакту з більш активним металом – протектором. Наприклад, для захисту сталевих корпусів морських суден зазвичай використовують цинк (рис. 47). На суші металеві конструкції лінії електропередачі (ЛЕП) і трубопроводів з’єднують з листом або шматком активнішого металу. З цією ж метою до деталей конструкції мостів приварюють шматки цинку.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)