Короткий зміст Байрон “Шільйонський в’язень”
Поема Байрона “Шільйонський в’язень” описує страждання укладеного в замку людини. Присвячена вона Франсуа де Боннівару. Оповідання ведеться від імені бранця темниці.
В’язень оповідає про те, що крім нього було у батька, який смерть прийняв на багатті, ще п’ятеро синів. З усіх живим залишився лише він один. Разом з ним були укладені в цю ж камеру і ще двоє його братів, смерть яких довелося пережити в’язневі.
Стояв Шільон на лоні вод. Тому, було в камері дуже сиро і стіни її поросли мохом. Всю цю обстановку детально описує в’язень. І про те говорить він, що рідкісний промінь світла проникав в їх темницю через тріщину в стіні.
Були брати закуті в ланцюги, прикріплені до стін в’язниці. Вони були поруч, але, в той же час, і далекі. Єдине, що могли вони – це говорити один з одним. Герой поеми намагався всяким словом підтримати своїх братів і не дати їм впасти духом.
Старший брат був сміливий і сильний. Він був безстрашний і готовий був кинутися в пучину битви, але неволі знести він не зміг. Він помер першим. Брат же його не мав можливості в останню годину навіть руки йому подати, про що він дуже сильно журився.
Молодший же брат був смиренний і чистим духом. Він з покорою переносив страждання, не нарікаючи на страшну долю. І, навіть при наближенні смерті, не обмовився він про неї ні словом. Він просто несподівано стих. Герой поеми, запідозривши недобре, гукнув брата. Але у відповідь почув лише тишу. І тоді він з усією сили рвонув ланцюга. І вони піддалися йому. В’язень кинувся до брата. Але той був уже мертвий.
Після цього життя в’язня тривала в нестямі. У себе привело його спів птаха. Він навіть подумав, що, можливо, це душа молодшого брата відвідала його. Але після прийшла думка про те, що той не залишив би його знову одного.
Незабаром, з незрозумілих в’язневі причин, правоохоронці дозволили бродити йому уздовж тюремних стін. А він усвідомив, раптом, що звик уже до в’язниці і вона стала для нього домом. Серце його охололо і скам’яніло. Але навіть і думки про втечу не виникало у бранця Шильонского замку. Адже там, на волі, ніхто не чекав його. Всі, хто був йому доріг, вже покинули цей світ. Єдиним бажанням його було окинути поглядом ліси і гори.
І, коли двері його темниці відчинилися і дізнався він про своє звільнення з цього ув’язнення, він байдуже скинув з себе ланцюги. А вийшовши на волю, зітхнув про в’язницю, де провів він роки, яким і рахунки вже не вів.
Головна думка
Головна думка цього твору полягає автором в “Сонет до Шільона”, написаним перед початком цього оповідання. Неволя не може зломити до кінця волю людини, але може зробити її сильнішою. Але, все ж, страшні страждання залишають незгладимий слід на серцях людей. Втрата близьких і коханих – це особливо страшне випробування.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)