Короткий переказ – Жаба й Віл – ЛЕОНІД ГЛІБОВ

ЛЕОНІД ГЛІБОВ

Раз Жаба вилізла на берег подивиться

Та й трошечки на сонечку погріться.

Побачила Вола

Та й каже подрузі тихенько

(Вигадлива була!):

– Який здоровий, моя ненько!

Ну що, сестрице, як надмусь.

То й я така зроблюсь?

От будуть жаби дивуваться!

– І де вже, сестро, нам рівняться… –

Казать їй друга почала;

А та не слуха… дметься… дметься.

– Що, сестро, як тобі здається.

Побільшала хоч трохи я?

– Та ні, голубонько моя!

– Ну, а теперечки? Дивися!

– Та годі, сестро, схаменися!

– Не слуха Жаба, дметься гірш,

– Все думає, що стане більш.

– Та й що, дурна, собі зробила?

– З натуги луснула – та й одубіла!

Такі і в світі жаби є.

Прощайте, ніде правди діти;

А по мені – найлучче жити,

Як милосердний Бог дає.

Коментар

Байка Л. Глібова розповідає про Жабу, яка, побачивши Вола, захотіла ти такою великою, як він. Заздрість примусила її надиматися, поки! луснула, хоч подруга й застерігала її про небезпеку. Це алегорична картина, яка висміює людей, що прагнуть досягти того, що виходить межі їхніх можливостей. Причому йдеться не про щось необхідне, суспільно корисне, а про звичайні забаганки. Автор у кінці виводить мораль: треба жити так, “як милосердний Бог дає”, тобто відповідно до своїх можливостей та здібностей. Байка побудована у формі динамічного діалогу, з емоційно забарвленою лексикою (голубонька, одубіла та ін.).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Короткий переказ – Жаба й Віл – ЛЕОНІД ГЛІБОВ