Королівство сербів, хорватів і словенців
Після закінчення Першої світової війни проблеми, пов’язані з пристроєм нової держави, загострилися. Комуністична партія Югославії (створена в 1920 року) закликала до утворення Югославської Соціалістичної Республіки. Сербська Радикальна партія пропонувала створити однопалатний парламент і жорстку виконавчу владу, розділивши країну на 33 адміністративних одиниць. Хорватська селянська партія виступала за Хорватський селянську республіку. Установчими зборами 28 червня 1921 року було ухвалено Відовданська конституція, яка оголосила КСХС конституційної спадковою монархією на чолі з сербським королем з династії Карагеоргієвичів. Конституція засновувала однопалатний парламент (Народну скупщину), але при цьому наділяла короля виконавчої і законодавчої (спільно з Народної Скупщини) владою.
У січні 1929 року, в умовах політичної кризи, король Олександр I зробив переворот і встановив в країні “королівську диктатуру”. Була припинена конституція, розпущений парламент, заборонені всі політичні партії (у жовтні КСХС було перейменовано в Королівство Югославія). У Хорватії, Словенії та Македонії активізувалися сепаратистські націоналістичні організації; разом з тим росли “великосербські” настрою. У 1934 році король Олександр I став жертвою замаху в Марселі, в якому брали участь члени хорватського профашистського руху “усташів” (очолюваного Анте Павеліча).
Після його загибелі на престол був зведений малолітній Петро II. З огляду на його неповноліття скупщина і сенат затвердили трьох регентів, один з яких – принц Павел Карагеоргієвич – зосередив у своїх руках королівську владу. Павло трохи “пом’якшив” режим, що дало шанс опозиції зміцнити свій вплив на політичній арені.
Ослаблення “Малої Антанти” (союз Югославії з Чехословаччиною і Румунією, що оформився в 1920-1921 роках і проіснував до 1938 року) і “Балканської Антанти” (союз Югославії з Грецією, Туреччиною та Румунією, укладений в 1934 році) призвело до зближення Югославії з Німеччиною, Італією та Болгарією.