Королі Польщі
Династія П’ястів
Є першою польською князівською і королівською династією. Правили з кінця ІХ століття до 1370-го року.
967 – 1025 – роки життя Болеслава І Хороброго. 33 роки був князем, потім став королем. Об’єднав і розширив польські землі. Завоював Східне Помор’я, Моравію і частково – Словаччину.
990 – 1034 роки життя Мішка ІІ. Неспокійний час для Польщі: війни, політична ізоляція, міжусобиця. Королю довелося придушувати заколоти і віддати частину завойованих попередником земель. Мешко ІІ вбили змовники.
1271 – 1305 рр. – чеський правитель Вацлав ІІ. У 1300 став польським королем. Помер в роки конфлікту між претендентами за імператорський трон Римської імперії.
1261 – 1333 рр. – Владислав І (лікоть). Королем став в 1320 році. Об’єднував польські землі, боровся з іноземним пануванням.
1310 – 1370 рр. – Казимир ІІІ. Для розвитку країни зайнявся реформами, створенням зводу законів для всієї Польщі і налагодженням зв’язків з сусідами – німцями, чехами й угорцями. Заснував Краківський університет.
1326 – 1382 рр. – Людовик І – угорський король, в 1370 став польським королем після смерті дядька, який не залишив спадкоємців. Незважаючи на те, що він володів великими територіями, проводив реформи – поляки його зневажали, вважаючи що для Польщі він робить мало, обмежуючись збором податків.
1373 – 1399 рр. – Ядвіга І, дочка Людовіка І, після його кончини в отримала Польщу, як спадщину. У 1384 прийняла титул короля, хоча, згідно з польським законодавством, жінка не мала на це права. Через це вона правила лише рік. Після того, як Ядвіга вийшла заміж, управління країною велося спільно з чоловіком.
Династія Ягеллонів
1362 – 1434 рр. – роки життя Владислава ІІ, першого представника литовського князівського роду. У 1386 році він зайняв пост польського короля. Його правління пов’язують із знаменитою Грюнвальдської битвою і хрещенням Литви.
1424 – 1444 рр. – Владислав ІІІ. Воював за угорський престол, загинув з війні з турками-османами.
1427 – 1492 рр. – Казимир ІV – домігся виходу до моря в боротьбі з тевтонцями. У роки його правління шляхта посилила свій вплив у країні.
1459 – 1501 рр. – Ян І. Йому довелося постійно воювати з сусідами – Московським князівством, татарами, народами Молдови. Боровся з розширенням прав шляхти. Помер раптово.
1461 – 1506 рр. – Олександр І Ягеллон. Продовжив воювати з сусідами. Заснував звід єдиних законів.
1467 – 1548 рр. – Сигізмунд І. Платив данину татарам, провів військову реформу для посилення обороноздатності країни.
1520 – 1572 рр. – Сигізмунд ІІ. Знаменитий укладенням Люблінської унії, що об’єднала Польщу і Литву в Річ Посполиту. Воював з Іваном Грозним і поступився йому Полоцьк, видавав закони. Католики і православні отримали рівні права.
Виборні королі
1551 – 1589 рр. – Генріх ІІІ. Домагався трону шляхом роздачі обіцянок шляхті. Справами країни займався мало. У 1574 р Біг до Франції, зайнявши її трон.
1533 – 1586 рр. – Стефан Баторій. Боровся з шляхтою за зміцнення королівської влади, розвивав освіту, грошову систему, чиновницький апарат. Продовжив воювати з Іваном Грозним за Лівонію.
У подальший час виборним королям довелося продовжити боротьбу з польським дворянством – шляхтою, яка йшла з перемінним успіхом. Найбільш знамениті королі цього часу – Ян ІІ Казимир (1609 – 1672), Михайло Вишневецький (1640 – 1673), Август ІІ Сильний (1670 – 1733).
Останній король Великої Польщі – Станіслав ІІ Понятовський (1732 – 1798) – був розумним і освіченою людиною. Займався реформами, фінансовою системою, армією. Безуспішно боровся проти шляхти, що призвело до громадянської війни і поділу Польщі між сусідами. Понятовскому довелося відмовитися від престолу і останні роки життя прожити в Росії.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)