Королева і парламент

Єлизавета ніколи публічно не наполягала на тому, що вища влада в країні належить тільки їй і є абсолютною. Вважалося, що такою владою володіє “король у парламенті”, розділяючи її з станами. І якщо в інших країнах при абсолютизму представницькі органи втрачали своє значення, то англійський парламент зберіг свій вплив. Провідну роль у ньому відігравала палата громад, в якій переважали представники буржуазії і нового дворянства. Вони потребували підтримки королівської влади і самі до певного часу підтримували її. Тому Єлизаветі протягом довгого часу вдавалося співпрацювати з парламентом.

Однак наприкінці XVI в. посилилася палата громад все частіше наполягала на своєму праві вирішувати найважливіші державні питання – про долю престолу, релігії, внутрішньої і зовнішньої політики. Єлизавета ж вважала, що ці проблеми знаходяться тільки в її віданні. Сильно дратували королеву і виступи пуритан (від лат. Purus – чистий) – близьких до кальвінізму прихильників очищення англіканської церкви від залишків католицизму.
Після смерті бездітної Єлизавети на престол Англії вступив її родич, шотландський король Яків (Джеймс) Стюарт, син страченої Марії Стюарт. Поступово обидві країни, які спочатку об’єднував тільки загальний монарх, стали зближуватися, утворивши Великобританію. В Англії ж тертя Стюартів з парламентом переросли у відкритий конфлікт, що викликав громадянську війну і повалення монархії.
Підведемо підсумки
У XVI в. в економіці Англії бурхливо розвивалися капіталістичні відносини, зростанню яких певною мірою захищала королівська влада. Абсолютизм, зміцнившись в результаті королівської Реформації, вже під час правління Єлизавети I Тюдор досяг вищої стадії свого розвитку. Англія завдала поразки Іспанії і готувалася стати “володаркою морів”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Королева і парламент