КОРАН – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ – Хрестоматія

Коран (з араб, читання в голос, декламація) – головна священна книга мусульман, запис проповідей, виголошених пророком Мухаммедом у формі пророчих одкровень, головним чином в Мецці та Медіні між 610 і 632 рр.

Мусульмани вірять, що Коран не створений, а існує передвічно, він є словом Аллаха і містить його остаточну і повну волю, яку Аллах промовив через пророка Мухаммеда1.

Коран є цінною історичною і літературною пам’‎яткою ранньосередньовічної епохи історії арабів.

Текст Корану сформувався переважно після смерті Мухаммеда, в VII ст. Складається він із 114 сур (глав) – 90 “мек – канських” (проголошених у Мецці) і 24 “медінських” (проголошених у Медіні).

Більша його частина – діалогічна полеміка між Богом, противниками ісламу й тими, хто вагається. Його зміст становлять проповіді Мухаммеда, уславлення Бога, закони, легенди, полеміка з євреями і християнами. У ньому можна виділити чотири змістові пласти:

– релігійні погляди на світ, догматичне та культове вчення ісламу:

– правові та моральні норми, обряди, традиції арабських племен, покладені згодом в основу правової й моральної системи ісламу:

– давньосемітські, давньоарабські, іудейсько-християнські та інші міфи, легенди про пророків та їх діяння;

– фрагменти фольклору доісламської епохи, відомості історичного, етнографічного, географічного характеру.

У Корані людське життя поділене на земне і потойбічне. Земне трактується як тимчасове, як підготовка до майбутнього життя. Вихідним моментом вчення про людину є ідея її гріховності. Легенди в Корані та Біблії про гріхопадіння Адама та Єви здебільшого тотожні. За Кораном, люди поділяються на мусульман та невірних. Він містить вказівки щодо основної святині ісламу – Кааба в Мецці – та обряду паломництва.

Значна частина Корану – сказання про пророків, пройняті погрозами жорстокої розправи з тими, хто не слухатиме провісників Бога. Багато з них – дещо змінені міфи з Біблії, Талмуда. Так, у Корані розповідається про Ноя (Нусі), Авраама (Ібрагіма), Ісаака (Ісхака), Мойсея (Мусі), Аарона (Херуні), Давида (Дауда), Соломона (Сулеймана), Ісуса Христа (Icy) та ін.

КОРАН   СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ   Хрестоматія

Коран XII cт. Андалузія

1 Магомет (араб. Muhammad, “той, кого хвалять”, трапляються також варіанти транслітерації Мухамед, Мухаммед, Мухаммад, Мохаммед, Мугаммед, Могаммад, Мугаммад, Могамед та інші) (570 – 8 червня 632) – святий і пророк, що започаткував релігію Іслам. Вчені вважають Магомета історичною особою, засновником перших громад мусульман, зі слів якого записано Коран.

КОРАН   СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ   Хрестоматія

Коран IX ст. Музей Рези Аббасі. Тегеран

Уявлення про світобудову містять багато фантастичних тверджень про походження і впорядкування Всесвіту. Так, згідно із Кораном, Аллах сказав: “Будь!” – і з’‎явилися “небеса і земля”. Для створення світу Богові потрібно було шість днів. Першого дня були створені небеса; другого – сонце, місяць, зірки й вітер; третього – тварини, які живуть на землі і в морях, а також ангели на семи небесах і в повітрі. Четвертого дня Аллах створив воду і всім тваринам призначив їжу, цього ж дня за його повелінням потекли ріки. П’ятого дня було створено рай, а шостого перші люди – Адам і Єва. В суботу справи було завершено, у світі запанували порядок і гармонія.

Коран твердить, що золоті літа людства часів Адама і Єви минули безповоротно. Тому не треба шукати щастя на землі, сумувати з приводу життєвих негараздів, радіти доброму, бо “ніщо із явищ на землі або в ваших душах не осягається без того, щоб його не було в Писанні”. Щасливе майбутнє дається людині волею Аллаха в потойбічному житті. Рай уявляється місцем, де немає спеки й палючого сонця, а натомість – вологий клімат і тінисті дерева. Проте в пеклі – спека, гаспидське полум’‎я.

Говорячи про суспільну нерівність, Коран стверджує, що це є божественною волею. “З вами відбувається тільки те, що наперед визначене для вас Богом”.

Основу “морального кодексу” Корану становлять заповіді: “Поважай Аллаха, не забувай про день суду, будь богобоязливим. Зломи гординю, будь лагідним, корись владі й сильним світу цього, бо вони – від Бога”.

Згідно з Кораном, за одні, навіть найлегші, гріхи Аллах карає суворо, а інші, тяжчі вчинки, прощає. Він мстить синові за батька, онукові – за діда. Божественна кара (будь-яка невдача, горе, нещастя) спіткає людину несподівано, і ніхто не може знати справжньої причини гніву Аллаха.

На ранньому етапі ісламу Коран був єдиним джерелом віровчення та права. Однак з часом він перестав відповідати новим запитам, оскільки, написаний в родоплемінному суспільстві, він не міг пояснити складних явищ феодальної дійсності. Так з явилася Суна – переказ висловлювань та вчинків пророка Мухаммеда, друге після Корану джерело віровчення в ісламі. Розповіді (хадиси) про справи та висловлювання Мухаммеда збирали близькі йому люди (сахаби, халіфи). Хадиси переважно відображали юридичні та моральні норми, обрядово-ритуальні настанови. Кожен хадис має дві частини: перша містить перелік імен людей, які передали його, аж до тієї людини, яка особисто чула вислів Мухаммеда; друга – суть розповіді.

Перші спроби перекладу Корану на староукраїнську (старослов’янську) мову були здійснені в XV ст. у Великому князівстві Литовському, Руському та Жемантійському. Після приєднання до Великого князівства Литовського Великим князем Вітовтом Криму в Литву переселилася значна група татар. Саме ними й були здійснені перші спроби перекладу Корану на офіційну мову Великого князівства Литовського, тобто українську.

Питання, пов’язані з Кораном, вивчалися в XVI – XVII ст. в Острозькій та Києво-Могилянській академіях. А Іоанікій Галятовський видав 1683 р. в Чернігові трактат “АльКоран Мухамедів”.

Першу спробу перекласти Коран сучасною українською зробив видатний український учений-сходознавець Агатангел Кримський.

У 1913-1914 рр. Коран переклав львівський поліглот Олександр Абранчак Лисинецький. Текст залишився неопублікованим.

Часткові переклади Корану з мови оригіналу опублікували Ярема Полот – нюк та Валерій Рибалкін.

Повний переклад Корану з арабської мови виконав острозький науковець Михайло Якубович. Цей переклад схвалила до друку Комісія Центру імені Короля Фагда з друку Преславного Сувою (Медіна, Саудівська Аравія). У 2013 р. україномовний Коран вийшов друком.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КОРАН – СВЯЩЕННІ КНИГИ ЛЮДСТВА ЯК ПАМ’ЯТКИ КУЛЬТУРИ І ДЖЕРЕЛО ЛІТЕРАТУРИ – Хрестоматія