Копенгаген

Це місто не без підстави називають перлиною Скандинавії. Він був заснований в 1043 р., а з 1416 став столицею Данії – найстарішого європейського королівства. У наші дні це великий мегаполіс, що нараховує 1,3 млн осіб, в якому самим незбагненним чином органічно уживається непорівнянне: атмосфера минулих століть і сучасність, національні традиції і космополітизм, жива реальність і казка. Копенгагенцев так люблять своїх казкових героїв, що готові вважати мало не жителями міста і вічно юну Русалочку, і відважну Герду, і Стійкого олов’яного солдатика. І здається, ніби добрий казкар Оле Лукойє, придуманий Хансом Крістіаном Андерсеном, як і раніше щоночі розкриває над ними свій чарівний парасольку. Та й як тут не повірити в реальне існування андерсеновских персонажів, якщо розповідь про них починається зі слів: “Справа була в Копенгагені, на Східній вулиці, недалеко від Нової Королівської площі…”

Копенгаген називають “дверима, що веде з Балтики у відкритий океан”. Адже розташований він на березі протоки Ересунн (Зунд), що з’єднує Балтійське море з Північним Льодовитим океаном. Але варто лише відкрити для себе цю “двері”, як відразу потрапляєш в атмосферу тепла і затишку, настільки несподівану для великого портового міста. Може бути, це пояснюється тим, що всі старі споруди тут складені з цегли червоно-коричневого, “теплого” кольору, а жителі так доброзичливі і балакучі, що їх нерідко називають “скандинавськими італійцями”. Словом, дуже чисті вулиці, дуже низькі акуратні будинки, дуже привітні данці – таке перше враження від Копенгагена. За ним слід багато інших, не менш приємних, бо столиця Данії дивно привітна й комунікабельна: щорічно вона приймає близько 2 млн туристів, що становить майже половину населення цієї маленької країни і набагато перевищує число самих жителів міста.
Копенгаген отримав свою назву від слів “kobenhavn”, що перекладається як “торгова пристань”. Але судячи з першої згадки про нього в історичних джерелах, початком міста послужив замок, побудований 1043 р. єпископом Абсалоном. Пізніше поруч з ним виросла деревенька Роскілла, а зручна для морських суден гавань стала місцем заснування 1167 р. фортеці і торгового порту. Залишки фундаментів споруд XII століття збереглися до наших днів тільки під стінами палацу Крістіанборг – однієї з королівських резиденцій, зведеної в 1730 р. (нині тут засідає фолькетинг – данський парламент). Від інших стародавніх споруд і зовсім нічого не залишилося, бо за довгу історію існування на долю міста випало чимало бід: в XVII столітті він був не раз обложений непримиренним північним сусідом – Швецією, потім майже повністю знищений чумою і двома спустошливими пожежами, в часи наполеонівських війн двічі атакований британцями, а в роки Другої світової війни окупований нацистами.

З висоти пташиного польоту Копенгаген являє собою барвисту панораму з мідних дахів, вигадливих шпилів і веж. Але щоб дізнатися, що ховається під цими дахами, по місту краще всього пройтися пішки. Недарма ж головна його вулиця – Строгет – найдовша і стара в Європі пішохідна вулиця. Однак її назви не зустрінеш ні на одній карті міста, оскільки вона, по суті, складається з п’яти окремих вулиць. А починається Строгет від Ратушної площі, де розташований камінь з відміткою “0 км”. Тут знаходиться будівля Ратуші висотою 105 м, побудоване не без впливу італійського Ренесансу. Фасад його прикрашає позолочена фігура засновника міста, а ще воно примітне оригінальним термометром: в гарну погоду на ньому з’являється фігурка дівчини на велосипеді, а в погану – тієї ж дівчини, але з парасолькою в руках. Зображення велосипедистки невипадково: данці всіма видами транспорту воліють велосипед, вважаючи його найбільш екологічно чистим і безпечним (у всіх містах тут паралельно автострадах прокладено велосипедні доріжки).

Навпаки Ратуші знаходиться незвичайний фонтан “Бик, що роздирає дракона”. Ще один копенгагенський фонтан – “Гефіон” – також прикрашений фігурами биків і уособлює легенду про дочку скандинавських богів-асів. Вона була наділена надзвичайною силою, розумом і тягою до подорожей. Потрапивши в країну шведів, Гефіон так захоплююче розповіла про свої подорожі королю Гельфі, що той пообіцяв подарувати їй стільки землі, скільки зможуть зорати за добу її бики. Коли в призначений термін король прийшов, щоб побачити виконану роботу, його подиву не було меж: перед ним розстилалося неосяжне поле, зоране чотирма синами Гефіон, які прийняли вигляд биків. Але королівське слово – дорожче золота. І Гефіон знову впрягла биків у краю поля, змахнула батогом, вони рвонули що було сил і відірвали свою землю від Швеції. Однак далеко понести цю важку ношу не змогли – від фонтану в ясну погоду добре видно шведський берег, адже тут, в найвужчому місці протоки Ересунн, ширина водної гладі досягає всього лише 3,7 км.

Не можна не згадати і про інших пам’ятках, що прикрашають головну площу Копенгагена. Серед них – колона з поставлених одна на іншу бочок з-під масла, увінчана фігурами двох вікінгів, що грають на трубах. Цей єдиний у світі обеліск, зведений на честь масла і сиру, є символом традиційної спрямованості господарства Данії – відомого в світі виробника високоякісного масла і сиру. Правда, і тут данці не обходяться без легенди, запевняючи, що фігури вікінгів нібито повинні сурмити, коли мимо проходить зовсім безневинна дівчина, додаючи при цьому, що звуків труб так досі ніхто й не почув. А ось історія створення пам’ятника X. К. Андерсену цілком реальна. За проектом, створеному в 1880 р. (ще за життя великого казкаря), його передбачалося зобразити сидячим з книгою в руках в оточенні дітей. Але Андерсену ця ідея не сподобалася: “Я ніколи не міг читати вголос, коли хтось сидів біля мене”. Насправді ж письменник не хотів, щоб його шанувальниками були тільки юні читачі. Книгу в руках все ж залишили, хоча і закриту, ну а діти… вони все одно постійно приходять у гості до свого кумира. Ще один пам’ятник письменнику встановлено в Королівському парку.

Справжнім прикрасою Копенгагена є його палаци. Особливо вражає своєю красою королівська резиденція Амалиенборг. Це досконалий архітектурний ансамбль з 4-х однакових палаців, що утворюють восьмигранну площу. До речі, саме звідси починав свою ходу вулицями міста Голий король із відомої андерсенівської казки. Перед палацом щодня опівдні відбувається барвиста церемонія зміни королівського караулу – справжнє шоу, що збирає численних глядачів. Очевидці вважають, що в Копенгагені цей ритуал проходить набагато цікавіше, ніж в Лондоні. Статні гвардійці, одягнені в червону з білим форму і традиційні високі пухнасті шапки з ведмежого хутра (колись його привозили з Росії, а тепер – з Канади), виконують церемоніал з особливою урочистістю і з підняттям прапора, якщо в резиденції в цей момент знаходиться нинішня королева Данії Маргрете II. Вона користується великою любов’ю і повагою підданих, оскільки не тільки гідно представляє інтереси країни, але і є зразком інтелектуального і творчого монарха: данці пишаються її талановитими літературними перекладами і малюнками.

В інших палацах Копенгагена розміщуються різні музеї. Так, замок Розенборг – єдиний палац епохи короля Крістіана IV, внутрішня обробка і оздоблення якого збереглися без змін з моменту завершення будівництва (1633), – славиться своїм Музеєм данських королів. Він діє з 1833 р., дивуючи відвідувачів чудовим зборами фамільних королівських коштовностей і відмінними художніми експозиціями зброї, меблів, костюмів, предметів з порцеляни, срібла і слонової кістки. Навпаки замку в XIX столітті був розбитий прекрасний ландшафтний парк. Тут знаходиться багатющий Ботанічний сад, який дає повне уявлення про датської флорі. Тут же в 1874 р. була створена велика пальмова оранжерея для тропічних рослин.

Всього ж в Копенгагені існують 62 музею (не дивно, що в 1996 р. місто було обрано культурною столицею Європи). Серед них чимало унікальних, зокрема Музей пошти і телебачення, що відображає історію засобів комунікації починаючи з 1600 р. і до сучасних цифрових технологій. Є тут і Данська музей фільму, і музей кращого данського скульптора Бертеля Торвальдсена, і музей Арбейдер, присвячений історії робітничого класу Данії, де можна побачити, як змінювалися умови життя робітників протягом трьох поколінь. Але найбільший інтерес викликає, звичайно ж, Музей еротики – найперший у світі, який розповідає про історію цієї сфери в житті людства, в тому числі і за допомогою відеозображень. Ніде, крім Копенгагена, не зустрінеш Музею вікінгів. Тут знаходиться 5 кораблів, один з яких побудований ще в X столітті. Всі вони знайдені і підняті з фіорду Роскілла. Після огляду експозиції бажаючі навіть можуть покататися по каналах Копенгагена на точних копіях цих експонатів.
Однак найбільш унікальним за багатством зібраних матеріалів та використання найсучаснішого музейного оснащення, безсумнівно, є Данська національний музей – найбільший у Північній Європі. Він розташований в прекрасному палаці XVIII століття в центрі міста. Тут відвідувачам пропонуються не тільки екскурсії, розповідають про історію Данії та її північних сусідів, а й уявні подорожі по різних культур світу. А в іншому історико-етнографічному музеї, влаштованому прямо під відкритим небом, на величезній площі в 36 га можна побачити 45 старовинних ферм, млинів та інших сільських будівель, звезених сюди з усіх куточків країни.

Знайомлячись з пам’ятками Копенгагена, не можна не побувати і в інших старовинних замках і палацах, розташованих в його околицях. Найкрасивішим з них є Фредериксборг. Його високі вежі відображаються у дзеркальній поверхні озера. Замок називають “датським Версалем”, хоча побудований він був ще в XIII столітті королем Крістіаном IV. І, звичайно ж, ніяк не можна обійти увагою замок Кронборг, чия величезна чотирикутна маса височіє на піщаній косі, яка виступає в найвужчому місці Ересунн. Народне переказ свідчить, що в підземеллях цього замку вже багато століть покоїться глибоким сном датський богатир Гольдгер, очікуючи того моменту, коли він повинен прокинутися на поклик країни, якщо їй загрожуватиме велика біда. А ще цей замок знають як резиденцію Гамлета, і поезія, більше ніж історія, доставила йому всесвітню популярність. І нехай події, які розгортаються в трагедії Шекспіра, не мали місця в дійсності, відвідуючи Кронборг, кожен мимоволі згадує слова великого англійського драматурга, а проходячи по пустельних і похмурим залам, немов бачить на власні очі шекспірівських героїв і відчуває атмосферу, в якій вони жили.

Пишності копенгагенських палаців і музеїв нітрохи не поступаються міські парки. Найстарший з них, Тіволі – це воістину уособлення збулася дитячої мрії і справжнє втілення андерсеновских казок (недарма багато свої твори письменник створював, прогулюючись по його алеях). Здається, що тут є все: і точна копія китайської пагоди, і палац у мавританському стилі, і китайський театр, побудований з дотриманням всіх східних канонів, в якому завісою служать спеціальні стулки, що зображують розпушений хвіст павича, і десятки різноманітних атракціонів, кафе і концертних майданчиків. Ночами весь цей чудовий світ освітлюється морем кольорових ліхтариків, а у вихідні дні та свята – вишуканими феєрверками. У денні ж години тут можна помилуватися незліченною кількістю квітників з 100 тисяч квітів, мальовничими озерцями з лебедями і водоспадами, покататися на каруселях, де замість звичайних конячок – кораблі вікінгів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Копенгаген