Координаційна діяльність ЦНС

Координаційна діяльність (КД) ЦНС являє собою узгоджену роботу нейронів ЦНС, засновану на взаємодії нейронів між собою.
Значення КД:
1) забезпечує чітке виконання певних функцій, рефлексів;
2) забезпечує послідовне включення в роботу різних нервових центрів для забезпечення складних форм діяльності;
3) забезпечує узгоджену роботу різних нервових центрів (при акті ковтання в момент ковтання затримується дихання, при порушенні центру ковтання гальмується центр дихання).
Основні принципи КД ЦНС і їх нейронні механізми
1. Принцип іррадіації (поширення) – при порушенні невеликих груп нейронів збудження поширюється на значну кількість нейронів. Іррадіація пояснюється:
1) наявністю гіллястих закінчень аксонів і дендритів, за рахунок розгалужень імпульси поширюються на велику кількість нейронів;
2) наявністю вставних нейронів в ЦНС, які забезпечують передачу імпульсів від клітини до клітини. Іррадіація має межі, які забезпечуються гальмівним нейроном.
2. Принцип конвергенції – при порушенні великої кількості нейронів збудження може сходитися до однієї групи нервових клітин.
3. Принцип реципрокности – злагоджена робота нервових центрів, особливо у протилежних рефлексів (згинання, розгинання і т. Д.).
4. Принцип домінанти.
Домінанта – панівний осередок збудження в ЦНС в даний момент. Це осередок стійкого, неколеблющегося, що не поширюється збудження. Він має певні властивості: пригнічує активність інших нервових центрів, має підвищену збудливість, притягує нервові імпульси з інших вогнищ, підсумовує нервові імпульси. Вогнища домінанти бувають двох видів: екзогенного походження (викликані факторами зовнішнього середовища) і ендогенними (викликані факторами внутрішнього середовища). Домінанта лежить в основі формування умовного рефлексу.
5. Принцип зворотного зв’язку. Зворотній зв’язок – потік імпульсів в нервову систему, який інформує ЦНС про те, як здійснюється відповідна реакція, достатня вона чи ні. Розрізняють два види зворотного зв’язку:
1) позитивний зворотний зв’язок викликає посилення відповідної реакції з боку нервової системи, лежить в основі порочного кола, який призводить до розвитку захворювань;
2) негативний зворотний зв’язок знижує активність нейронів ЦНС і знижує відповідну реакцію, лежить в основі саморегуляції.
6. Принцип субординації. В ЦНС існує певна підпорядкованість відділів один одному, вищим відділом є кора головного мозку.
7. Принцип взаємодії процесів збудження і гальмування. ЦНС координує процеси збудження і гальмування: обидва процеси здатні до конвергенції, процеси збудження і меншою мірою гальмування здатні до іррадіації. Гальмування і збудження пов’язані індукційними взаєминами. Процес збудження індукує гальмування і навпаки. Розрізняють два види індукції:
1) послідовна – процеси збудження і гальмування змінюють один одного по часу;
2) взаємна – одночасно існують два процеси: збудження і гальмування. Вони здійснюються шляхом позитивної та негативної взаємної індукції: якщо в групі нейронів виникає гальмування, то навколо нього виникають вогнища збудження (позитивна взаємна індукція) і навпаки.
За визначенням Павлова, збудження і гальмування – це дві сторони одного і того ж процесу. Координаційна діяльність ЦНС забезпечує чітку взаємодію між окремими нервовими клітинами і окремими групами нервових клітин. Виділяють три рівні інтеграції.
1-й рівень забезпечується за рахунок того, що на тілі одного нейрона можуть сходитися імпульси від різних нейронів, в результаті відбувається або підсумовування, або зниження збудження.
2-й рівень забезпечує взаємодію між окремими групами клітин.
3-й рівень забезпечується клітинами кори головного мозку, які сприяють більш досконалого рівню пристосування діяльності ЦНС до потреб організму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Координаційна діяльність ЦНС