КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1 З ТЕМИ “УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ”. КОНТРОЛЬНИЙ ТВІР – Вступ. Усна народна творчість
Мета: вдосконалювати вміння школярів писати твори-роздуми, систематизувати та узагальнити їхні знання про народні думи та пісні; розвивати творчі здібності учнів, їхнє логічне мислення, пам’ять, уміння послідовно викладати свої думки, робити висновки, наводити відповідні аргументи; виховувати почуття любові до рідного краю, його культурних надбань, повагу до захисників Вітчизни; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.
Обладнання: портрети гетьманів України, бібліотечка-виставка збірників народних дум та пісень, фотоілюстрації до вивчених творів.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ
ІІІ. ПІДГОТОВЧА РОБОТА ДО НАПИСАННЯ ТВОРУ “ВІДОБРАЖЕННЯ ГЕРОЇЧНОЇ БОРОТЬБИ ЗА ВОЛЮ ЗАПОРОЗЬКОГО КОЗАЦТВА В НАРОДНИХ ДУМАХ ТА ПІСНЯХ”
1. Додатковий матеріал
□ “У жодній іншій землі дерево народної поезії не дало таких величних плодів, ніде дух наpоду не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців…” (Боденштедт Ф., німецький поет).
□ “Українські пісні будуть покладені в основу літератури майбутнього” (Словацький Ю., польський поет).
□ “Пісні для Малоросії – все: і поезія, і історія, і батьківська могила” (Гоголь М.).
□ “Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава” (Довженко О.).
□ “Думи – безсмертні пам’ятки, створені генієм самого народу” (Франко І.).
□ “Ця нація співає плачучи. Так чинять тільки українці” (Боплан).
2. Поради щодо написання твору
Перед написанням твору потрібно визначити і розкрити проблему, що випливає з його заголовку. Це й буде змістом твору. Зазвичай у вступі вказано час написання творів, відбувається знайомство з їх тематикою та з позицією автора в оцінці подій і фактів, про які ви довідуєтесь із творів.
Основна частина – це безпосереднє розкриття теми. Не слід забувати, що назва твору лейтмотивом проходить через увесь текст, логіка мислення ваша повинна розвиватися від конкретного. Вступ і висновки можуть бути меншими за обсягом, але не можна скорочувати основну частину, оскільки тоді розкриття теми твору не буде достатнім. Треба пам’ятати, що твір вимагає орфографічної грамотності, дотримання правил пунктуації, стилістичної грамотності.
Письмова робота повинна відповідати таким вимогам: глибока змістовність, самостійність аналізу, глибоке розкриття теми, емоційність і стислість, образність вислову, оригінальність, стилістична довершеність, лексичне багатство, орфографічна і пунктуаційна грамотність, логічні висновки, охайність.
3. Методичні рекомендації
Елементи роздуму у творі
1. Сформулюйте тезу, яка б відображала основну думку твору. Доречним є застосування мовних конструкцій на зразок “Я вважаю…”, “На мою думку…”, “Я підтримую…”, “Я погоджуюся…”, “Мені здається…”.
2. “Переконаний…”, “Я не підтримую…”, “Я хочу спростувати…”, “Як на мене, то…”, “З одного боку…, а з іншого…” тощо.
3. Проілюструйте тезу необхідними доказами (аргументами). Запропоновано використовувати мовні конструкції на зразок “тому що”, “це доводить”, “підтвердженням цього є”, “це засвідчує”, “свідченням цього є”, “доказом цього може бути” тощо. З’ясуйте послідовність наведених аргументів.
3. Наведіть переконливі приклади з художнього твору, факти з історії України. Рекомендовано використовувати мовні конструкції на зразок “наприклад…”, “прикладом може слугувати…”, “не можна на згадати…”.
4. Звертайте увагу на логічність та послідовність викладу думок, дотримуйтесь причиново-наслідкових зв’язків у роботі. Структуруйте твір за абзацами. Використовуйте мовні кліше, слова – скріпи, що оформлюють текст на кшталт “по-перше”, “по-друге”, “з цього випливає”, “як було зазначено”, “повертаючись до думки”, “як можна побачити” тощо.
5. Зробіть висновок. Він повинен відповідати тезі, висловленої учнем (її перефразовано або повторено), й органічно випливати з аргументів і прикладів. По закінченню твору можна використати мовні конструкції на зразок “отже”, “таким чином”, “можна зробити висновок”, “висновком може слугувати” тощо.
IV. НАПИСАННЯ УЧНЯМИ ТВОРУ
Орієнтовні зразки творчої роботи
Текст 1
Із прадідівських часів до нас прийшли думи та пісні. Багато століть лунають вони над нашою землею, як живий голос далеких предків.
Козаччина. XV століття. Постають перед уявою часи кривавих і спустошливих нападів татар і турків на Україну. Першим бастіоном, який приймав на себе найміцніші удари хижих орд, була Запорозька Січ. Відважні оборонці мужньо захищали рідний край, визволяли побратимів з неволі. Історія України знає немало відчайдушних походів козаків.
Не міг не торкнутися цієї теми український народ у своїх піснях і думах. Героїчна боротьба за волю запорозького козацтва, час звитяги відтворені в багатьох фольклорних творах.
Живі образи козацької сміливості, бадьорості, вільного, буйного, безжурного життя постають перед нами в історичних піснях про боротьбу з турками і татарами. Кращі риси запорожців, а саме: безстрашність у боях і походах, добродушність, вірність рідному народові – відтворено в образі легендарного Байди, князя Дмитра Вишневецького – першого козацького ватажка в пісні “В Цареграді на риночку” (“Пісня про Байду”). Про боротьбу за волю, муки, яких зазнали українські козаки від поневолювачів, розповідає і пісня “Ой, Морозе, Морозенку”. Автор змалює страшну смерть молодого козака, улюбленця народу і водночас народне замилування його відвагою, його молодечим запалом, буйною волелюбною вдачею.
Широкої популярності набула маршова козацька пісня “Ой, на горі женці жнуть”, де звучить глибока любов до запорозького війська і його ватажків – Дорошенка та Сагайдачного.
Знайшла своє відображення в піснях і боротьба з польською шляхтою. Пісня “Розлилися круті бережечки” дає уяву про визвольні війни 1648-1654 років. Народ не хотів миритися зі смертю своїх улюблених героїв, для нього вони залишалися завжди живими.
Чільне місце в цих піснях посідає постать Богдана Хмельницького (“Чи не той то Хміль”). Патріотизм і мужність Данила Нечая, його битву і героїчну смерть під містечком Красним оспівано в пісні “Ой, з-за гори високої”.
Тема козаччини знайшла своє відображення і в українських думах про боротьбу проти загарбників рідних земель. Найстаріша дума “Козак Голота” розповідає нам про простого козака-воїна, “який не боїться ні огня, ні меча”, хоробрий і розумний. Безумовно у прямому поєдинку Голота, який захищає рідну землю, перемагає злого ворога.
У думі “Самійло Кішка” народ уславлює небувалий подвиг запорозького гетьмана. Тяжка турецька неволя, яка б вона не буладовга, не вбила в серці Самійла Кішки ні любові, ні козацького завзяття і хисту. Він зробив, здавалося, неможливе – врятувався з неволі сам, та ще й друзів.
Маруся Богуславка – взірець мужньої жінки-патріотки, яка і в чужому оточенні знаходить у собі сили й мужність, щоб виконати свій обов’язок української громадянки, святий обов’язок перед народом, постає перед нами в однойменній думі.
“Хмельницький і Барабаш” – приклад патріотизму, поваги і турботи про свій народ з боку кращих його синів – бойового козацтва і зрадництва тієї частини козацької старшини, котра не зважала на народні інтереси. Про визвольну війну проти польської шляхти розповідається і в думах “Корсунська перемога”, “Іван Богун”, “Про смерть Богдана Хмельницького”. Ще в ті далекі часи, коли створювалися ці народні шедеври, український народ пов’язував ідею державності з чесним служінням Батьківщині, патріотизмом, відданістю.
Історія козаччини завжди непокоїла українців. Старі думи козачі, пісні всьому світові відомі. Вони пройняті сумом, повиті жуpбою. Велику значимість фольклоpу для Батьківщини, для українців відзначав у своїх творах Тарас Шевченко:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Багатюща народна літературна спадщина спонукає нас пишатися і минувшиною України, гордитися тим, що звемося українцями.
Текст 2
“У жодній іншій землі дерево народної поезії не дало таких величних плодів, ніде геній народу у своєму здоровому живому розумі не втілився, як у піснях народу України…”,- писав німецький поет XIX століття Фрідріх Боденштедт.
Чуєш, пісня лунає, ти мимоволі вслухаєшся:
Гей, у лузі червона калина
Гей, гей похилилася;
Чогось наша славна Україна
Гей, гей, засмутилася.
І линеш думками в сиву давнину, прагнеш пізнати сповнене боротьби і страждань життя наших предків.
Народні думи і пісні – це найулюбленіші й найпопулярніші види народної творчості. Це чисте джерело нашої національної гідності, свідчення високої духовності українського народу, його моральної краси.
Наш народ завжди порівнював пісню з живою водою, що дарує людям безсмертя. Яке чудове порівняння! Пісня є цілющою, живою водою, що відроджує в нації пам’ять. Скільки пісенних скарбів збереглося, пронеслося крізь криваві січі, життєві завірюхи! У пісні вилилася вся минула доля, весь характер України. Пісні і думи становлять народну скарбницю пам’яті.
Упродовж багатьох століть народ створював скарби духовної творчості, а скарбівничими нашого поетичного епосу були кобзарі, самобутні Гомери України. З їхніх пісень постає перед нашими очима славна і героїчна Україна. Про боротьбу з турецько-татарськими нападниками, тяжку турецьку неволю та втечу з неї, смерть козака на полі бою співали народні кобзарі в супроводі бандури або ліри. Героями історичних дум та пісень виступали люди мужні, сміливі, благородні, сильні духом, з серцем, сповненим палкої любові до рідного краю. Таким були козак Голота, що не боявся “ні огня, ні меча, ні тpетього болота”, мав миролюбний хаpактеp (“ні гоpода, ні села не займає”), відчайдушний, хоpобpий Івась Конівченко, мудра Маpуся Чуpай, стійкий Самійло Кішка, який п’ятдесят чотири роки пробув у турецькій неволі, але не скорився ворогові:
Хоч буду до смерті біду
Та неволю приймати,
А буду в землі козацькій,
Голову християнськ упокладати.
Не зраджував віри християнської, милої Вкраїноньки і легендарний Байда з пісні “У Цареграді на риночку”.
А згадаймо Шевченкового Перебендю, який, хоч і веселої заспіва, все одно на тугу і печаль “зверне”.
Дивною легендою постає горда полтавчанка Маруся Чурай, народна поетеса, з уст якої підхоплювали козацькі полки невмирущу пісню, яка вела їх у бій за незалежність України:
Звитяги наші, муки і руїни
Безсмертні будуть у її словах.
Вона ж була як голос України,
Що клекотів у наших корогвах!
Береже народ велику спадщину, залишену предками – свої пісні і думи. Неоціненні скарби, які зігрівали душу народу в тяжкі роки неволі, наснажували на боротьбу за краще майбутнє, вселяли віру в торжество правди і добра. І я повністю погоджуюсь з Олександром Довженком, який зазначав, що “українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава”. Так, слава, історія, гордість…
IV. ЗБИРАННЯ РОБІТ
V. ПІДСУМОК УРОКУ
(2 votes, average: 4.50 out of 5)