Контраст
Контраст (фр. contraste – протилежність) – різко окреслена протилежність у чомусь: рисах характеру, властивостях предметів чи явищ. В основі має антитетичний принцип світосприйняття (див.: Антоніми). Цей прийом був здавна відомий народній свідомості, зафіксований, зокрема, у фольклорі (казка “Правда і Кривда”), у мистецтві та художній літературі, подеколи набуваючи концептуального оформлення, як у романтизмі, зорієнтованому на напружене протистояння бінарних опозицій (можливе – дійсне, ідеал – буденне існування тощо). Навіть для деяких письменників К. набував стилетвірної функції (М. Стельмах). Прикладом К. може бути лірика Олександра Олеся після трагедії національного відродження 1917-21:
Як сфінкс стоїть передо мною
Моя країна жалібна,
Як злука Бога з Сатаною,
Як келих крові і вина.
Related posts:
- Аналіз повісті Тарас Бульба: контраст у зображенні героїв Повість М. В. Гоголя “Тарас Бульба” входить до миргородського циклу, який об’єднав в собі те в його творчості, що було присвячене українському життю. Ці повісті відрізняє простота: описуються в них прості люди, почуття і поведінка яких швидше рефлекторна, ніж наповнена пристрастю. Однак і в таких життєвих ситуаціях можливе виникнення конфліктів. Проблематика повісті: вольний світ Запорізької […]...
- Твір на тему: Контраст потворного і прекрасного у творі Гофмана “Малюк Цахес” Кожна сторінка творчості великого німецького романтика – це пристрасна боротьба прекрасної душі поета з ницим, потворним світом. Свою особисту долю Гофман бачив як частину загальної долі “маленьких людей”, що стояли на порозі подвійного буття: між мізерними ділами і великими ілюзіями. Оточуюче хронічне убогство, атмосфера філістерства приводили до неприйняття дійсності. Порятунок від духовно обмеженого, порожнього, сірого […]...
- “Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер”. Специфіка романтизму Гофмана: переплетіння реальності та нестримної фантазії, контраст високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного УРОК № 31 Тема. “Крихітка Цахес на прізвисько Ціннобер”. Специфіка романтизму Гофмана: переплетіння реальності та нестримної фантазії, контраст високого, прекрасного і заземлено-буденного, потворного Мета: проаналізувати сюжетну лінію, тематику і проблематику повісті; розвивати навички аналізу художнього твору, складання характеристики персонажу; виховувати кращі риси людського характеру. Обладнання: Ілюстрації до твору. Тип уроку: Проблемний урок з елементами дослідницької […]...
- “КРИХІТКА ЦАХЕС НА ПРІЗВИСЬКО ЦІННОБЕР”. СПЕЦИФІКА РОМАНТИЗМУ ГОФМАНА: ПЕРЕПЛЕТЕННЯ РЕАЛЬНОСТІ ТА НЕСТРИМНОЇ ФАНТАЗІЇЇ, КОНТРАСТ ВИСОКОГО, ПРЕКРАСНОГО І ЗАЗЕМЛЕНО-БУДЕННОГО, ПОТВОРНОГО – ДОБА ВІДРОДЖЕННЯ. ДОБА ПРОСВІТНИЦТВА Мета: формування предметних компетентностей: проаналізувати сюжетну лінію, тематику і проблематику повісті; розвивати навички аналізу художнього твору, складання характеристики персонажу; виховувати кращі риси людського характеру; формування ключових компетентностей: уміння вчитися: актуалізувати пізнавальну діяльність та критичне мислення учнів; комунікативної: формувати навички спілкування в колектив та толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційної: формувати вміння визначати роль […]...
- Анімізм Анімізм (лат. апіта, animus – душа, дух) – світосприйняття, базоване на переконанні в існування душ та духів як першооснови всього сущого, на уявленні про природу як живу істоту, Воно закладало основи первісного міфологічного світогляду, збережені донині у глибинах етногенетичної пам’яті, у колективному несвідомому (архетипах). А. притаманний також і монотеїстичним віросповідуванням (християнству, ісламу, іудаїзму та ін.), […]...
- Абревіатура Абревіатура (італ. abbreviatura від лат. abbrevio – скорочую) – скорочення слова чи словосполучення, вживане в усному та писемному мовленні (мо’- замість може, і т. п. – і таке подібне тощо). Абревіатура вказує і на слово, складене з перших літер чи словосполучень, що витворюють певну назву: ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури, Аспис – Асоціація письменників, […]...
- Антитеза Антитеза (грецьк. antithesis – суперечність) – стилістична фігура в художній літературі та в ораторському мистецтві, що полягає у драматичному запереченні певної тези чи у вмотивованому контрастуванні смислових значень бінарних образів: Випала ж зима! – Що тепер всім воля, Врізала вам поля, В головах тополя, А голів нема! (П-Тичина). Антитетичний принцип світосприймання притаманний багатьом фольклорним жанрам, […]...
- Ярослав Стельмах (1949-2001) – КРАСНЕ ЛІТЕЧКО ПРИЙШЛО Ярослав Стельмах народився 30 листопада 1949 року в Києві в сім’ї відомого українського письменника Михаила Стельмаха. Закінчивши школу, Ярослав навчався в Київському педінституті іноземних мов. Згодом майбутній письменник закінчив аспірантуру при кафедрі української мови Київського університету. Працю вав викладачем у вищих навчальних закладах, водночас перекладав і писав власні літературні твори. Щоб оволодіти секретами майстерності письменника, […]...
- Альбомна лірика Альбомна лірика – вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення, започатковані у французькій поезії (мадригал, рондо). Вони з’являлися і в українській ліриці (Я. Головацький, “В альбом Ізмаїлу Срезневському”, І. Франко, “В альбом пані О. М.”, особливо – у доробку В. Пачовського і та ін.), маючи передовсім коло приватних інтересів та рефлексій. Подеколи А. л. […]...
- ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ (1949-2001) ЯРОСЛАВ СТЕЛЬМАХ Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 р. в Києві в родині відомого українського письменника Михайла Стельмаха. Закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов, Вищі літературні курси в Москві та аспірантуру. Працював викладачем у вищих навчальних закладах, перекладачем. Відомий літератор Абрам Кацнельсон згадував часи, коли він підтримав на Всесоюзному семінарі молодих письменників молодого […]...
- Гейдельберзькі романтики Гейдельберзькі романтики – група німецьких письменників першої половини XIX ст. (А. Арнім, К. Брентано, брати Я. і В. Грімм та ін.), які захоплювалися збиранням, систематизацією, вивченням та публікацією фольклору, видали кількатомний збірник народних пісень: “Чарівний ріг хлопчика” (1805-06), “Дитячі і родинні казки” (1812) тощо. З 1909 А. Арнім та К. Брентано переїхали до Берліна, але […]...
- Завбачення в літературі Завбачення в літературі – здійснення прогностичної функції художньої творчості. Приклади передбачення митцями майбутніх подій, відкриттів чи тенденцій розвитку (від чобіт-скороходів до швидкісних потягів), які беруться з фольклору, пригодницько-фантастичної, аналітико-реалістичної літератури, свідчать лише про те, що в художньообразному мисленні письменників так чи інакше відбивається здатність людини виходити бодай у мріях поза межі видимого. Пізнання невіддільне від […]...
- Антропоніміка Антропоніміка (грецьк. dnthropos – людина та опута – ім’я) – розділ ономастики (галузь мовознавства, покликана вивчати назви родів, племен, націй, географічні назви та ін.), в якому досліджуються власні імена, прізвища, псевдоніми тощо як письменників, так і персонажів у художніх творах, розкривається їхній ідейний зміст (подеколи – символічне значення), як Калитка в драмі І. Карпенка-Карого “Сто […]...
- Інтелектуалізм у літературі Інтелектуалізм у літературі (лат. intellectus – розум, пізнання, intellectualis – розумовий, розсудливий) – умовна назва стильової домінанти твору або літературної течії, пов’язаної з відчутною перевагою інтелектуально-раціональних елементів образного мислення митця над емоційно-чуттєвими. Якщо виходити з єдності емоційної та інтелектуальної сфер духов-ного світу людини, то І. не має аксіологічного статусу, є диференційною ознакою певного типу людини, […]...
- Адаптація тексту Адаптація тексту (лат. adapto – пристосовую) – спрощення^ тексту літературного твору, пристосування його для сприйняття дітьми або малопідготовленими читачами. А. т. широко застосовується при вивченні іноземних мов. А. т. творів художньої літератури вимагає збереження стилю письменника, оснащення елементів, що не піддаються адаптуванню, необхідними поясненнями. Прикладом А. т. є оповідання Марії Пригари за мотивами українських народних […]...
- Запозичення – ВНУТРІШНІ ФАКТОРИ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС Однією із форм літературних зв’язків є запозичення, тобто творче перенесення сюжетної схеми, обставин, характерів героїв, композиції образів, мотивів тощо із однієї художньої системи до іншої. При цьому нові твори, які з’являються в такому випадку, мають виразні ознаки першоджерела. Однак запозичуючи в попередників, письменник дає власне ідейно-художнє розв’язання конфлікту. Класичним прикладом запозичення є використання так званих […]...
- ЗАПОЗИЧЕННЯ Однією із форм літературних зв’язків є запозичення, тобто творче перенесення сюжетної схеми, обставин, характерів героїв, композиції образів, мотивів тощо із однієї художньої системи до іншої. При цьому нові твори, які з’являються в такому випадку, мають виразні ознаки першоджерела. Однак запозичуючи в попередників, письменник дає власне ідейно-художнє розв’язання конфлікту. Класичним прикладом запозичення є використання так званих […]...
- Будь прикладом Будь хорошим прикладом. Все краще, що ти очікуєш від інших людей, роби сам. Якщо щось не подобається в поведінці оточуючих, зміни своє поведінку. Відповідай своїм найоптимістичнішими очікуванням. Кому ти бажаєш найбільшого блага? Будь прикладом для них. Як би ти хотів, щоб поводилися твої діти? Мотивуй себе на кращі вчинки цим питанням. Твоє поведінка надихає оточуючих. […]...
- ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) ВУСПП(Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) – літературна організація, заснована на Всеукраїнському з’їзді пролетарських письменників (Харків, 25-28 січня 1927) за ініціативою компартії задля протистояння пробільшовицьких письменників ВАПЛІТЕ, “неокласикам”, МАРСу. Найактивніші члени ВУСППу: Б. Коваленко, О. Корнійчук, І. Микитенко, І. Кулик, В. Коряк, Іван Ле, М. Шеремет, П. Усенко, М. Доленго та ін. Організація, займаючись не так творчою, […]...
- Контактні зв’язки Контактні зв’язки (лат. contactus – дотик) – різновид літературних зв’язків, які грунтуються на взаємному знайомстві письменників або на ознайомленні митця з творчістю інших навіть при відсутності особистих контактів. Порівняльно-історичні чи типологічні студії літературного процесу, осягаючи його динаміку, літературну спадкоємність, діалектику традицій і новаторства, впливів і взаємовпливів, відрізняють К. з. від типологічних збігів, схожостей, зумовлених спільною […]...
- Образне змалювання краси весняної природи (за поезією “Березень”) – МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ – 7 клас – ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Краю мій зелений, вічная дорога, Та безсмертник в полі, в небесах гроза – Припаду я серцем до твого порога Як твоя кровинка, як твоя сльоза. М. Стельмах Палка та щира любов М. Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням опису. він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою особливо приваблює поета. Читача зачаровують […]...
- Абстрагування Абстрагування – (лат. abstractio – віддалення, відсторонення) – мислене виокремлення суттєвих, найістотніших ознак, прикмет предметів, явищ об’єктивної дійсності чи творів людської діяльності з неістотних, випадкових, другорядних їх ознак. Наслідком абстрагування є загальне поняття, категорія. Процес абстрагування можливий тому, що окремі властивості, ознаки, сторони предметів, явищ, творів, будучи у зв’язках з цілим, мають водночас відносну самостійність. […]...
- Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на шостому та дванадцятому складах. Симетричним вважається суміжне римування, кільце тощо. Вживається С і в складних композиційних формах, як стихолітія. Цікаві зразки С. спостерігаються і серед фігурних віршів, […]...
- Інтимна лірика Інтимна лірика (фр. intime, від лат. intimus – найглибший, потаємний) – умовна назва ліричного твору, в якому панівний мотив – любовна пристрасть автора. Таку лірику ще називають “любовною”, або “еротичною”. І. л. розкриває широкий діапазон душевних переживань, постає найяскравішим художнім документом історії людського серця; основні мотиви поезії мають еротичне забарвлення, зумовлюють витончену інтимізацію буття, втаємничення […]...
- Ізомерія алканів Для алканів з відкритою ланцюгом характерний тільки один вид ізомерії – структурний. Ізомери з однаковим числом атомів вуглецю в молекулі розрізняються тільки числом, типом і розташуванням заступників в ланцюзі. Однієї і тієї ж брутто-формулою алканів С5Н12 може відповідати кілька різних за будовою (а також по фізичних і хімічних властивостях) сполук, серед яких розрізняють: СН3-СН2-СН2-СН2-СН3 – […]...
- Ставлення до творчості Пушкіна Твори О. С. Пушкіна займають гідне місце не тільки в російській літературі, а й у досягненнях світової культури в цілому. Тому важливо кожній культурній людині знати спадщину цього великого поета, і висловлюючи своє ставлення до його творчості, не забувати про дбайливе ставлення до надбань культури. Ставлення до творчості Пушкіна Моє ставлення до творчості О. С. […]...
- Зрушення графіків функцій Нам відомі такі функції та їх графіки як Y = kx (пряма), y = kx2 (парабола), y = k√x (“половинка” параболи), y = k / x (гіпербола). Зміна значення k впливає на вигляд графіка (ступінь крутизни у разі параболи), розташування гілок в координатних чвертях і ін. Проте точкою, через яку можна провести вісь симетрії графіків, […]...
- Любовна лірика Пушкіна: До ***, На пагорбах Грузії, Я вас любив, Мадонна Любовна лірика Пушкіна, як і вся інша, зазнає змін у міру дорослішання поета. Однак своєрідність любовної лірики полягає в тому, що еволюція тут проходить дуже красиво: вона пов’язана зі сприйняттям Пушкіним оточуючих його жінок. Рання любовна лірика Пушкіна: аналіз У ранні роки поет дуже зрозумілий, його любовні твори завжди конкретні і спрямовані на одну певну […]...
- Західна Україна “Західна Україна” – літературна організація. Діяла в 1925-33 у Харкові та Києві. Спочатку як секція спілки селянських письменників “Плуг”, а з квітня 1926 – як окрема літератур-но-мистецька спілка, що об’єднувала понад 50 письменників та художників, здебільшого вихідців із західноукраїнських земель, на той час окупованих Польщею, Румунією, Чехо-Словаччиною, а також письменників, що й далі жили на […]...
- ПОРТРЕТ Портрет (фр. Portrait) – зображення в літературному творі зовнішнього вигляду, пози, рухів, виразу обличчя людини, її одягу, взуття тощо. Портрет є одним із засобів типізації, а особливо індивідуалізації образу персонажа. Уже зовнішній вигляд часто говорить про деякі риси вдачі людини. Здебілъшого xаpактep героя відповідає його зовнішньому виглядові (портретові). Але іноді, особливо у творах письменників-романтиків, зовнішність […]...
- Маньєризм Маньєризм (італ. manierismo, від mаnіеrа – прийом, манера) – стиль європейського мистецтва XVI-XVII ст., якому притаманні гострі зображально-виражальні дисонанси, ускладненість композицій, деформація пропорцій тощо, породжені кризою Відродження з його тяжінням до універсальності, досконалої завершеності світоглядних систем та художніх форм, перебільшеного антропоцентризму та раціоналізму. Натомість завдяки потужним віянням Реформації поширювалась ідея фатуму, панування ірраціональних стихій, зумовлюючи […]...
- Історико-функціональне вивчення літератури Історико-функціональне вивчення літератури – розділ літературознавства, в якому вивчається функціонування художньої літератури у свідомості читачів, динаміка сприйняття художніх текстів, біографій письменників, перебіг художніх тенденцій. Найчастіше тут мовиться про сукупність критичної рецепції, зафіксованої у рецензіях, статтях, наукових студіях та інших документах, сприйняття певних творів у межах відповідної доби, позначених естетичними цінностями, рівнем культури їхніх авторів та […]...
- СУЧАСНІ ЧАСОПИСИ ТА АЛЬМАНАХИ √ Сучасна літературно-художня періодика включає в себе друковані та електронні журнали, часописи та газети, які містять: – художні твори різних жанрів; – літературну критику; – есеїстику; – публіцистичні матеріали тощо, пов’язані з культурно-мистецькою тематикою; – видання, що, окрім літературного, мають культурологічне, мистецьке чи громадсько-політичне спрямування. √ Сучасна літературна періодика складається з добре відомих авторитетних видань […]...
- Терміни та назва спеціальності Термінів, які означають, окреслюють та описують коло відповідальності спеціальності досить багато. Так, термін “пластика” означає “ліплю”, “ліпка”, “створюю”; термін “косметична”, “космео” – “прикрашаю”; термін реконструктивно-відновна хірургія – відновлення та покращення анатомічної форми і функції, а звідси – і вигляду всіх наявних анатомічних структур, тканин і органів організму людини. Нині реконструктивно-відновні та пластичні операції проводять на […]...
- Духовність, моральність і гуманістичний початок в російській літературі Російська література це естетичне і національно-історичне явище, але все ж не можна забувати про те, що вона носить важливий духовний і моральний характер, особливо для тих, хто вивчаючи її, пізнає життя і її процес. Вивчення російської літератури прямо пов’язане з гармонійним розвитком особистості це пізнання історії свого народу та інших, це вивчення способу життя різних […]...
- ЛІТЕРАТУРА І ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО. ПОНЯТТЯ РОДУ І ЖАНРУ ЛІТЕРАТУРИ – Література – різновид мистецтва слова, що відображає дійсність у художніх образах, створює нову художню реальність за законами краси. Також поняття “література” розуміють як сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. ! Оскільки література – результат творчості людей з певним світоглядом, а погляд на світ змінюється від періоду до періоду, то й сама […]...
- Поезія Поезія (грецьк. роіеsіs – творчість від роіео – роблю, творю) – художньо-образна словесна творчість. Термін вживається у багатьох значеннях. Передовсім він називає мистецтво слова (включаючи й фольклор), виповнене енергією “аристократизму духу”, або, як пише Ліна Костенко: Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі. У вужчому розумінні П. – ритмічно організоване мовлення, постале […]...
- Вікна “Вікна” – літературно-художній та громадсько-політичний журнал “пролетарських письменників” Західної України, видавався з 1927 по вересень 1932 у Львові. До червня 1930 редактором і видавцем був В. Бобинський. До редакції входили, крім нього, П. Козланюк і С. Олексюк (Степан Тудор). Після виїзду В. Бобинського в УРСР видавцем і відповідальним редактором був С. Олексюк. У 1932 (з […]...
- Лубкова література Лубкова література – дешеві масові літературні видання з ілюстраціями. Поширювалися в Україні (та Росії) з другої половини XVIII ст. Спочатку на лубках (липовому лубі), містили віршові та прозові ілюстровані тексти (адаптовані тексти рицарських романів про Бову Королевича, Єруслана Лазаревича та ін., житій святих тощо). З’являлися співаники (“Молодий чумак”, 1884; “Сліпий кобзар”, 1883), сонники, побутові сцени […]...
- Спілка письменників України (СПУ) Спілка письменників України (СПУ) – літературна організація України, яка об’єднує письменників, літературних критиків, літературознавців, створена 1934 як складова частина Спілки письменників тогочасного СРСР. Мала назву СРПУ (Спілка радянських письменників України). Вищий орган СПУ – з’їзд, виконавчий – правління. В різні часи СПУ очолювали І. Кулик, А. Сенченко, О. Корнійчук, М. Рильський, М. Бажан, О. Гончар, […]...