Консервативний підхід до ризик-менеджменту

Консервативний підхід до ризик-менеджменту має на увазі, що вплив на ризик відбувається тільки після здійснення ризикової події, яке призвело до виникнення втрат в діяльності підприємства.

Основною метою консервативних (пасивних) методів управління ризиками – локалізація втрат за окремими операціями або підрозділам.

Створення резервного фонду

Створення резервного фонду є пасивним методом управління ризиками.

Самострахування або резервування – це метод скорочення ризиків, який заснований на резервуванні господарюючим суб’єктом частини наявних ресурсів, що дозволяє долати негативні наслідки зазвичай по однотипним ризиків.

Підприємство створює фонди ризиків в грошовій або натуральній формі. Метод створення резервного фонду доцільно використовувати в наступних ситуаціях:

    Наявність очевидної економічної вигоди від використання резервування в порівнянні з іншими методами ризик-менеджменту; Неможливість забезпечення необхідного зниження або покриття наявних ризиків іншими методами.

Основні форми самострахування:

    Створення страхового фонду підприємства відповідно до норм законодавства та статуту юридичної особи. Страховий фонд може бути створений для покриття непередбачених витрат, погашення заборгованості перед кредиторами, покриття витрат на ліквідацію господарюючого суб’єкта. Як правило, підприємства направляють на створення цього фонду не менше 5% прибутку за звітний період; Формування цільового резервного фонду. Такі фонди можуть бути створені з метою страхування цінових ризик при тимчасовому погіршенні ринкової кон’юнктури ринку, з метою зниження ціни товарів торгових підприємств, з метою погашення безнадійної заборгованості дебіторів і т. П. Склад подібних фондів, а також джерела їх створення та розмір відрахувань визначаються внутрішніми нормативними документами підприємства; Формування резервної системи бюджетів в розрізі різних центрів відповідальності. Подібні резерви зазвичай передбачаються у всіх капітальних бюджетах і в деяких гнучких поточних бюджетах; Створення страхових запасів фінансових і матеріальних ресурсів в розрізі окремих елементів оборотних активів. Страховий запас може бути створений за грошовими коштами, сировини і матеріалів, а також готової продукції. Розмір такого страхового запасу по окремим оборотних активів встановлюється під час їх нормування; Формування резерву фінансових ресурсів у вигляді нерозподіленого прибутку, отриманої за звітний період, який може бути використаний для ліквідації негативних наслідків окремих видів ризиків.
Лімітування ризиків

Лімітування ризику – це встановлення ліміту за ризиками, які виходять за межі їх гранично допустимого рівня, або за операціями, які здійснюються в зоні катастрофічного або критичного ризику.

Лімітування здійснюється за допомогою встановлення відповідних нормативів при розробці фінансової політики. Дана система нормативів включає:

    Граничний питома вага позикового капіталу, використовуваного в фінансово-господарської діяльності; Мінімальна питома вага активів, що мають високу ліквідність (короткострокові фінансові вкладення і короткострокова дебіторська заборгованість); Максимальна сума комерційного кредиту для одного покупця; Максимальна сума депозиту, який може бути розміщений в одному комерційному банку; Максимальна сума вкладення фінансів в цінні папери одного і того ж емітента; Максимальний час відволікання коштів на погашення дебіторської заборгованості.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Консервативний підхід до ризик-менеджменту