Конкретна музика
Конкретна музика – звукові структури, що є результатом різноманітної “технічної роботи” з конкретними або шумовими звуками, а також окремими музичними елементами і тонами з певною висотою, яка передбачає застосування різних сучасних засобів звукозапису та звукового твори. (“На магнітну стрічку можна записувати будь-який звук – шум машини, скрип коліс, тріск розбитого скла, булькання води <…> гру на різних інструментах, <…> крик сови, бекання вівці і ін. Можна змішувати різноманітні звуки – музичні та немузичні; можна отриманий запис знову переписати у зворотному русі. Можна, змінюючи швидкість руху стрічки при записі, невпізнанно спотворювати будь-який звук, надавати надзвичайний колорит. Відомі запису на магнітну стрічку, при яких змішувалося до чотирьохсот різних шумозвуков. Нарешті, широкі можливості для отримання різноманітних шумових ефектів відкриває монтаж-з’єднання і варіювання вже отриманих звучань в кінцевому записі на магнітну стрічку. Зрозуміло, що ці властивості магнітофона <…> відкривають широкі можливості для створення нових цікавих звучань, які можуть знайти своє застосування в театральній практиці і в кіновиробництві “Шнеєрсон Г. Про музиці живої та мертвої. М., 1964. С. 312- 313.
Конкретноструктурная функціональна логіка * – див. Конкретноструктурная логіка *.
Конкретноструктурная логіка * (= конкретноструктурная функціональна логіка) – принцип (принципи) побудови функціональних відносин, властивий конкретній музичної проекції гармонійної структури. Зміст цього принципу (принципів) обумовлено дією общеструктурних і структурнотехніческіх законів * (= принципів) звукового письма. Різним конкретним проекціям гармонійної структури притаманне індивідуальне втілення тих чи інших структурнотехніческіх законів. Основні передумови цієї індивідуалізації:
▪ певні відмінності у втіленні будь-яких структурно-технічних принципів у конкретних гармонійних умовах, пов’язані з різноманітними формами обмеження в їх застосуванні;
▪ своєрідність змісту гармонійного матеріалу, що виконує в різних творах або одному і тому ж одні й ті ж технічні функції;
▪ специфічні порушення логіки функціонального руху, властивій даній технічній формі гармонійного листи (напр.: функціональна інверсія в тональності, специфічні перервані обертів в ній; інтерполяційні явища в серійному русі і ротації в ньому; несподівані, для раніше склалася логіки колористичного руху та її окремих формул, конструктивні “повороти”, порушення тощо);
▪ змішання принципів листи з різних технік композиції в одному гармонійному процесі;
▪ висунення одних принципів якої-небудь техніки на роль конструктивно-ведучих, а інших на роль конструктивно-супутніх;
▪ застосування тільки частини з можливих принципів гармонійної організації, пов’язаних з тією або іншою технікою письма.
Тенденція до індивідуалізації конкретних гармонійних проекцій структури – характерне явище для музики XX сторіччя. Вираз цієї тенденції як у змісті матеріалу окремих звукових елементів художніх творів, так і, до певної міри, в природі їх відносин (= функціонуванні) і в тому числі, логіці цих відносин і характері змісту окремих конкретних функцій. Різноманітність сучасних принципів звуковисотного конструювання, багатство сучасного гармонійного матеріалу – реальна основа для існування названої тенденції.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)