Концепція виду
Уявлення про вигляді – це той фундамент, на якому базуються сучасні еволюційні теорії. Мабуть, найперші уявлення про вигляді були сформульовані в працях Аристотеля, який розумів вид як сукупність подібних особин. Термін “вид” введений у науку англійським натуралістом Джоном Реєм (1628- 1705) в кінці XVII ст. К. Лінней вважав, що види реально (об’єктивно) існують в природі і є якимись універсальними дискретними утвореннями. У межах будь-якого виду ті чи інші ознаки можуть змінюватися, у той час як сам вид залишається незмінним. Великий французький еволюціоніст Ж. Б. Ламарк поняття виду вважав умовним, оскільки всі види постійно змінюються.
Згідно номіналістіческой концепції, існування виду як такого заперечується, тобто реальність існування виду ставиться під сумнів. Номіналістіческая концепція мала широке ходіння у XVIII ст. у Франції. С. Бессі (1908) писав, що види в природі реально не існують, вони були винайдені, щоб ми могли в сукупності розглядати велику кількість особин. З часом стає очевидною неспроможність як типологічної, так і номіналістичної концепцій виду. В даний час прийнята біологічна концепція виду, що склалася завдяки працям таких видатних біологів, як Н. И. Вавилов, Е. Майр (в 1963 р їм опублікована фундаментальна монографія “Зоологічний вигляд і еволюція”), Ф. І. Добржанскій, Н. В. Ті-мофеев-Ресовський та ін.
Біологічна концепція виду визнає, що види складаються з популяцій, що вони реальні і мають загальну генетичну програму, історично сформовану в ході еволюції. Відповідно до цієї концепції: 1) вид – це репродуктивне спільнота, що володіє репродуктивної ізоляцією, яка розуміється як наявність механізмів, що перешкоджають притоку інших генів (в той же час існує безліч механізмів, що забезпечують розмноження всередині виду); 2) вид – екологічна одиниця, взаімодействущая як єдине ціле з іншими видами; 3) вид – генетична одиниця, що володіє єдиним генофондом. З даної теоретичної концепції випливає наступне визначення: види – це групи схрещуються природних популяцій, репродуктивно ізольовані від інших таких груп. Кожен вид живе на певному просторі, званому ареалом виду. Прийнята певна сума показників (критеріїв), за якими можливе окреслити межі кожного конкретного виду і визначити видову приналежність розглянутих особин. В даний час прийняті наступні основні критерії виду: морфологічний, фізіологічний, етологічний, біохімічний, генетичний, екологічний, географічний.
Популяція – це історично сформована сукупність особин даного виду, займає певний простір всередині видового ареалу і в тій чи іншій мірі ізольована від аналогічних сусідніх сукупностей. Ізоляції популяцій сприяють географічні бар’єри (для одних видів це пустелі, для інших – річки і морські протоки, для третіх – високі гірські хребти, для четвертих – несприятливий клімат і т. д.), біологічні відмінності (морфологічні, екологічні та поведінкові), що перешкоджають схрещуванню, – це можуть бути відмінності в будові статевого апарату, терміни розмноження, поведінці залицяння та ін.
Вид складається з популяцій, які слід розглядати як елементарні одиниці еволюції. Наприклад, відома всім сільська ластівка (Hirundo rustica) як вид складається з різних географічних популяцій, або підвидів (рис. 3.1). У межах кожної географічної популяції склалися свої конкретні механізми взаємодії з навколишнім середовищем. В результаті у птахів, що відносяться до різних географічних популяціям, формуються деякі поведінкові, екологічні і навіть морфологічні відмінності. Тому, грунтуючись тільки на знанні особливостей біології окремих популяцій, некоректно стверджувати, що розглянутий вид є перелітним. Так, європейські популяції цього виду перелетни, у той час як популяції ластівки в африканській частині ареалу – оседли, т. Е. Не тільки гніздяться там, але й не відлітають на зиму. Або, наприклад, європейські популяції одуда (Upupa epops) перелетни, а африканські – оседли (рис. 3.2).
(1 votes, average: 5.00 out of 5)