Концепція А. Бентлі та класифікація груп
Поряд з партіями найважливішим ланкою, що зв’язує державу з громадянським суспільством, є групи інтересів [67]. Групи інтересів виникають приблизно з тих же причин, що і партії: для вираження інтересів і позицій різних категорій населення в епоху представницького управління. Однак партії прагнуть агрегувати, сплавити інтереси невеликих груп в укрупнені і узагальнені цілі, гасла і програми. Завдання ж групи інтересів якраз зворотна: не дати частногрупповому інтересу розчинитися, потонути в інтересах більш широкої соціальної спільності.
Основоположником концепції “груп інтересів” вважається американський соціолог і політолог Артур Бентлі (1870-1957), чия робота 1908 “Процес управління” (“Process of Government”) стала класикою політології. Його позиція багато в чому визначалася протистоянням марксистської теорії класового поділу суспільства. Суть основного докору Бентлі марксизму зводиться до того, що класовий поділ – це занадто загальний, “грубий” зріз соціальної диференціації. Класи – занадто великі спільності людей, всередині яких існує безліч самостійних інтересів (професійних, регіональних та ін.), Які також впливають на політичне життя. Але при використанні тільки класової диференціації суспільства для аналізу політики врахувати цей вплив неможливо. Як неможливо пояснити і конкретну динаміку політичного процесу, швидку зміну політичних ситуацій в рамках локального історичного періоду, коли класи в принципі залишаються стабільними.
Тому первинним суб’єктом політичного процесу, по Бентлі, слід вважати соціальну групу інтересів, тобто об’єднання людей на основі спільності інтересів і дій в конкретній політичній ситуації. Ці об’єднання беруть на себе функції представництва інтересів входять у них людей у взаємодії з політичною владою. Їх завдання – формулювання і агрегування різних соціальних інтересів і втілення їх у конкретні вимоги до суспільства і держави. У числі таких груп інтересів, як правило, представлені асоціації підприємців, профспілки, молодіжні і ветеранські організації, спілки та товариства фермерів, діячів науки, культури, релігії, екологічні, феміністські та інші рухи, організації різних меншин і т. д.
Взаємодія таких груп і держави Бентлі вважав серцевиною політичного процесу. Конкуренція різних груп інтересів між собою за найбільший вплив на держава сприяє демократизації політичного життя. Адже тільки загальний баланс, виявлене в зіткненні безлічі політичних інтересів співвідношення сил і визначають спрямованість державної політики. Вільне змагання груп інтересів є природним станом “здорового” суспільства, при якому політичне життя набуває вигляду отакою “мозаїки” конкуруючих інтересів, де жодна з груп не в змозі монополізувати політичну владу. При цьому навіть самі державні інститути можуть розглядатися як особлива “офіційна група інтересів”, що виконує арбітражні функції і забезпечує цілісність і стабільність суспільства.
Отже,
Групами інтересів сьогодні прийнято називати добровільні об’єднання, асоціації громадян, що формуються з метою вираження і відстоювання своїх політично значущих інтересів у відносинах з державою та іншими політичними інститутами.
Хоча в групах інтересів неважко розгледіти певну схожість з політичними партіями, але все ж це особливий політичний інститут. Ключові відмінності груп інтересів від партій:
(1) групи інтересів не претендують на завоювання політичної влади, обмежуючись наданням на неї впливу, тиску;
(2) якщо політичні партії прагнуть вбудуватися в механізм державного управління, вони намагаються діяти “зсередини” державної машини, групи інтересів, як правило, діють “ззовні”, не намагаючись інкорпоруватися в механізм державної влади;
(3) у переважної більшості груп інтересів відсутні широкі політичні програми та ідеологічні платформи;
(4) групи інтересів, як правило, не є суто політичними організаціями за своїми основними цілям; політичний характер їх діяльності надає необхідність відстоювати свій інтерес, апелюючи до державної влади.
Будучи інструментом представництва громадян у взаєминах з державою, групи інтересів виконують подібні з партіями політичні функції:
(1) артикуляції, тобто формулювання і вираження інтересів різних соціальних груп;
(2) залучення уваги влади до тієї чи іншої суспільно значущої проблеми;
(3) пошуку та пропозиції способів вирішення різних суспільних проблем;
(4) надання тиску на державу та інші політичні інститути з метою прийняття влаштовують групу рішень;
(5) інституціалізації політичної участі громадян та ін.
Різноманітні риси будови та діяльності груп інтересів дозволяють класифікувати їх по самих різних підставах. Найочевидніше з них – сфери формування та діяльності груп.
В економічній сфері групи інтересів проявляються в організації підприємницьких об’єднань (“Російський союз промисловців і підприємців”, наприклад), галузевих союзів (“Національний союз виробників зерна Росії”), товариств споживачів (“Союз споживачів Російської Федерації”), професійних спілок і т. п.
У соціальній сфері формування груп інтересів обумовлено наявністю недостатньо соціально захищених верств населення (“Союз пенсіонерів Росії”, “Союз інвалідів Росії”, “Всеросійська громадська організація ветеранів бойових дій” Бойове братство “”, комітет “Громадянське сприяння” – громадська благодійна організація допомоги біженцям і вимушеним переселенцям та ін.).
У політичній сфері діяльність груп інтересів, як правило, фокусується на захисті політичних прав громадян (“Московський правозахисний центр”, “Центр розвитку демократії та прав людини”, правозахисне товариство “Меморіал” та ін.).
У духовно-культурній сфері постійно виникають організовані групи, інтереси яких часто вимагають апеляції до державних інститутів (наукові асоціації, спілки художників, письменників, артистів, релігійні об’єднання, культурні співтовариства і т. д.).
Ще одна типологія груп інтересів як розділовий критерію використовує характер і способи їх формування. При такому підході групи інтересів підрозділяються на традиційні (общинні), інституційні та асоціативні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)