Композиція повісті Булгакова “Собаче серце”
Булгаков для повісті “Собаче серце” вибрав кільцеву композицію. Вся історія починається з розповіді пса Шарика, про його важкої голодної долі на вулиці. Композиційними елементами стає післяреволюційний настрій, погана погода, роздум собаки про своє існування і життя простого народу.
Далі Шарика “підбирає” Преображенський. Тут закладається сюжет твору. Пес потрапляє в обстановку де його лікують, годують і навіть, купують нашийник. Булгаков спеціально описує все очима Шарика, щоб потім показати читачеві аналогічну ситуацію, але з оновленим героєм.
Операція пса стає точкою звіту нової історії. Читач розуміє, що в творі будуть два головних героя це Преображенський і Шариков. Два абсолютно різних персонажа чи можуть ужитися під одним дахом. Поганий характер Поліграфа, погані манери і небажання змінювати щось у собі, приносять свої плоди. Чоловік потрапляє в низку “дурних” ситуацій. Однак його це анітрохи не бентежить. Він за порадою професора дивиться на себе в дзеркало, але не бачить вад.
Твір наповнений гумором, проте читач не завжди може посміятися. Сатира в ньому бракує усмішки, а скоріше навіть навпаки, несе в собі легкий смуток. Автор відчуває співчуття до професора.
Борменталь протягом усього експерименту веде щоденник спостереження за пацієнтом. Це теж є композиційним елементом, так як саме в ньому описується “походження” іншу людину. Саме в щоденнику відображені навіть найдрібніші деталі зміни в поведінку і зовнішності “пацієнта”.
Зустріч Шарикова і Швондера, є практично фатальної, як для професора, так і для самого Поліграфа. Саме з подачі пролетаря Філіпу Пилиповичу був виставлений “ультиматум” з приводу розділу квартири.
Так само завдяки Швондеру Поліграф влаштовується на роботу. Його зайнятість так само є одним з композиційних елементів. Рід його занять безпосередньо пов’язаний з ним самим в “минулому” житті. Відомство, в якому працює Шариков, займається виловом бродячих тварин. Так символічно Булгаков нагадує, ким був нинішній “начальник” раніше.
Поліграф із захватом розповідає про те, яких успіхів він досяг на цьому терені. Як жорстоко він поступає з усіма котами в окрузі, і куди потім діне всі ці шкурки від них.
Кульмінаційний момент у житті Шарикова настає, коли той вирішується на вбивство Преображенського. Однак розправи не вийшло, а сам “кілер” був схоплений Іваном Арнольдовичем.
Преображенський і Борменталь знову проводять операцію Шарикову. Вони видаляють людський гіпофіз, а разом з тим забирають назад даний йому шанс стати повноцінною людиною.
Кільцева композиція замикається Шариком. Він уже знову звичайний пес, щасливе і спокійне створення. У нього є нашийник і господар, який його добре годує. Що ж може бути прекрасніше цих обставин?!
Автор, своїм заключним композиційним елементом показує як часом мало потрібно для щастя. Але найголовнішою мотивацією для радості і є саме життя…
(2 votes, average: 3.50 out of 5)