Комп’ютерні віруси
Розвиток обчислювальної техніки несе для людини не тільки позитивні моменти, але і негативні. Однією з проблем нашого часу є втрата інформації, пов’язана з комп’ютерними вірусами. Віруси приносять не тільки неприємності користувачам, але і блокують роботу організацій і підприємств.
Більше того, кілька років тому був зафіксований випадок, коли комп’ютерний вірус став причиною загибелі людини: в одному з госпіталів Нідерландів пацієнт отримав летальну дозу морфію з тієї причини, що комп’ютер був заражений вірусом і видавав невірну інформацію.
Віруси стали представляти серйозну загрозу для комп’ютерів приблизно в 70-80 рр. ХХ ст. Термін “комп’ютерний вірус” вперше ужив співробітник Лехайского університету (США) Ф. Коен в 1984 р на 7-й конференції з безпеки інформації. У 1986 р був запущений перший вірус Brain, який практично миттєво розійшовся по всьому світу. Перший вірус, що зупинив роботу комп’ютерів на тривалий термін в державних установах США, був вірус Морріса. Він був написаний 2 листопада 1988 Робертом Моррісом-молодшим, аспірантом факультету інформатики Корнеллського університету.
Комп’ютерний вірус – цілеспрямовано створена програма, автоматично заражає інші програми, здатна до саморозмноження, а також виконує різні небажані дії на комп’ютері.
Віруси потрапляють в комп’ютер через зовнішні носії або Інтернет. Одним з основних їхніх властивостей є здатність до розмноження, т. Е. До самокопірованія. При цьому вірус проходить три стадії:
1) прихованість – дії вірусу не проявляються і залишаються не поміченими;
2) лавиноподібне розмноження – вірус створює свої копії, але дії його ще не видно;
3) активна дія – вірус починає виконувати шкідливі дії.
Віруси можна класифікувати по-різному. Залежно від творця віруси можуть бути:
– Шкільні – створюються школярами, які вивчили мову програмування, хотіли спробувати свої сили, але не змогли знайти для них більш гідного застосування. Такі віруси їх авторами не поширюються і через деякий час вмирали самі разом з дисками.
– Студентські – створюються з метою розваги. Ці віруси вкрай примітивні і з великим числом помилок.
– Професійні – ретельно продумані і налагоджені програми, створюються талановитими програмістами. Такі віруси використовують оригінальні алгоритми.
– Дослідні – створюються програмістами, які займаються винаходом принципово нових методів зараження, приховування, протидії антивірусам і т. Д. Вони ж придумують способи впровадження в нові операційні системи. Ці програмісти пишуть віруси заради дослідження потенціалів “комп’ютерної фауни”.
За ступенем впливу:
– Безпечні – не заважають роботі комп’ютера, але зменшують обсяг оперативної пам’яті;
– Небезпечні – призводять до різних порушень в роботі комп’ютера;
– Дуже небезпечні – вплив вірусів призводить до втрати програм, знищення даних тощо.
За середовищі існування:
– Мережеві – віруси, що використовують для свого поширення Інтернет;
– Файлові – віруси, які впроваджуються в програмні файли і активізуються при запуску;
– Завантажувальні – віруси, що записуються себе в завантажувальний сектор диска, а при завантаженні операційної системи з зараженого диска впроваджуються в оперативну пам’ять комп’ютера;
– Макровіруси – віруси, що заражають файли документів Word, Excel.
За особливостями алгоритму:
– Паразитичні – найпростіші віруси, які змінюють вміст файлів і можуть бути легко виявлені і знищені;
– Черви – поширюються по мережі і призводять до знищення файлів;
– Невидимки (стелс-віруси) – віруси, які важко знайти і знешкодити, тому вони перехоплюють звернення операційної системи до уражених секторам диска і підставляють замість свого тіла незаражені ділянки диска;
– Мутанти – віруси, що містять алгоритм, завдяки якому копії одного і того ж вірусу різні;
– Троянці – віруси, не здатні до самопоширення, але маскуються під корисні програми і руйнують файлову систему.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)