Комедія Хазяїн. Головний конфлікт комедії – суперечності суспільства, у якому одиниці стають мільйонерами, а більшість – жебраками. Терентій Пузир як утілення некерованого прагнення накопичення матеріальних статків. Мамона (багатство, земні блага) як тема, ідея і головний персонаж комедії – ДРАМАТУРГІЯ I ТЕАТР ХІХ ст. ТВОРЧІСТЬ І. КАРПЕНКА-КАРОГО І Б. ГРІНЧЕНКА
Мета: розкрити і прокоментувати зміст п’єси “Хазяїн”, визначити головний конфлікт твору, жанр п’єси та ознаки жанру, розкрити драматургічне новаторство письменника; розвивати навички аналізу драматичного твору, розширювати словниковий запас учнів, розвивати усне мовлення, вміння узагальнювати матеріал, працювати з різними джерелами інформації; виховувати справжні моральні цінності і викликати засудження некерованого прагнення накопичення матеріальних статків.
Теорія літератури: комедія (повторення).
Обладнання: підручник, словник літературознавчих термінів.
Тип уроку: комбінований.
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ШКОЛЯРІВ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
Слово вчителя
Не секрет, що без грошей жити неможливо. Чим їх більше – тим краще. З цим також ніхто не буде сперечатися. Але чи є межа, переступивши яку, людина стає рабом грошей, коли прагнення накопичення матеріальних статків стає некерованим? Коли Мамона стає головним персонажем вашого життя?
На ці запитання ми спробуємо дати відповідь за допомогою п’єси Івана Карпенка-Карого “Хазяїн” протягом трьох уроків.
Сьогодні ми познайомимося зі змістом твору, визначимо головний конфлікт твору, жанр п’єси та ознаки цього жанру, розкриємо драматургічне новаторство письменника.
IІI. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Тематичний словниковий диктант “Українські комедіографи”
І. Котляревський, Г. Квітка-Основ’яненко, П. Котляров, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, І. Франко.
2. Повторення відомостей про комедію (див. попередній урок), гумор та сатиру.
Гумор – художній прийом у творах літератури або мистецтва, заснований на зображенні чого-небудь у комічному вигляді
Сатира – гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства з висміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов’язковими принципами чи встановленими ідеалами. Художні засоби сатири – гротеск, пародія, іронія.
IV. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Словникова робота
Мамона – “багатство, земні блага”. У п’єсі “Хазяїн” – це тема, ідея і головний персонаж комедії.
2. Стислий переказ учнями змісту комедії
До Терентія Пузиря приходить Маюфес та пропонує хазяїнову переховати в себе в степах 12 тисяч овець поміщика Михайлова, який оголосив себе банкротом. Той погоджується, але за 20 % прибутку від операції. Маюфес натякає Терентію Гавриловичу, що він голодний, але хазяїн пропонує йому перекусити на вокзалі в буфеті. Він не збирається кожного годувати своїми харчами.
Пузир збирає усіх економів та сварить Зеленського за те, що той занадто багато платить робітникам і годує їх добрими харчами. У приклад всім хазяїн ставить Ліхтаренка, який платить всього 15 копійок, а без їжі – 25. Зеленський пояснює, що в чагарнику, де працює Ліхтаренко, люди дуже бідні, тому погоджуються на все. Пузир заявляє, що треба й у Мануйлівці зробити бідність. Хазяїн призначає Ліхтаренка в Мануйлівку, а Зеленського – в чагарник.
Коли всі пішли, залишається тільки Феноген, який розповідає, що Ліхтаренко нечистий на руку. Ліхтаренко виправдовується перед хазяїном та пояснює, що цілком природно, якщо слуга наживається, даючи при цьому ще більше наживатися хазяїнові.
Феноген приносить листи. Один з них – від багача-сусіда чобота, який сватає Соню. Терентієві Гавриловичу це приємно, бо він давно хотів приєднати сусідські землі до своїх. Другий лист повідомляє, що Пузиря нагороджено орденом за пожертвування на приют. Феноген радить з такого приводу справити нову шубу, бо старий кожух вже зовсім обносився, йому тридцять років.
Та Пузиреві не цікаві такі дрібниці. Він не хоче дарма витрачати гроші на одяг.
До Пузиря приїжджає сусід Золотницький, який жартує з його бажання загарбати всі землі в окрузі. Золотницький пропонує сусідові приєднатися до будівництва цукрового заводу, але Пузир відмовляється. Золотницький розповідає, що завтра мають відбутися земські збори, на яких Пузир не був уже протягом року, хоча він – земський гласний. Та Терентій Гаврилович не розуміє, навіщо турбуватися долею голодуючих або засновувати школи, коли у нього достатньо власних проблем. Не хоче він також давати гроші на спорудження пам’ятника Котляревському, бо письменник йому “без надобності”.
Золотницький здивований та обурений такою позицією, він називає сусіда невігласом. Петро Петрович відмовляється обідати в Пузиря, хоча й напросився сам, бо той не запрошував.
Коли Пузиря не було вдома, до нього прийшли скаржитися на погану їжу робітники. Соня та Марія Іванівна побачили, який хліб їдять люди, і пообіцяли допомогти. Вражена Соня звертається до батька з проханням покращити харчування. Пузир обіцяє, але потай наказує Феногенові давати такий хліб, як обробляться.
Хазяїна турбує, що він прийняв чужих овечок, хоча й гріє майбутній прибуток.
До Соні приїжджає Калинович. Дівчина розповідає йому про пригоду в домі, вона прагне покращити долю робітників, тому збирається слідкувати за їхнім харчуванням, входити в проблеми господарства. Але Калинович не бачить у цьому великого сенсу. Він вірить у сили майбутнього покоління, весь покладається на школу.
Пузир тяжко захворів. Золотницький розповідає, що він погнався за гусьми, які скубли одну з його численних кіп, впав та відбив собі нирки. Незважаючи на наказ лікаря лежати, Терентій Гаврилович намагається керувати усім господарством, збирається купувати нових овець.
У цей час розкриваються махінації Петьки Михайлова. Маюфес пропонує стати свідком на користь Пузиря за тисячу карбованців, але той не погоджується. Феноген пропонує свідчити разом з Ліхтаренком за чотириста карбованців.
Хвороба хазяїна все посилюється, треба робити операцію, але Пузир не хоче. Урядник приносить йому повістку в суд. Розгніваний Терентій звертається по допомогу до Золотницького, який розповідає, що брат Калиновича – прокурор.
Пузир обіцяє дати згоду на шлюб Соні з Калиновичем. Вмовити хазяїна зробити операцію так і не вдається, хоча йому загрожує смерть.
3. Робота над жанром твору
Міні-дослідження. Учні шукають відповідність між особливостями комедії як жанру (див. визначення) та особливостями п’єси “Хазяїн”. Мета дослідження: довести, що п’єса – комедія за жанром. Визначити різновид комедії та новаторство автора.
Орієнтовний висновок
“Хазяїн” – це новий тип твору для тогочасного театру, бо в ньому розв’язуються проблеми сучасного авторові суспільства – становлення нової сільської буржуазії.
Представником цього нового соціального прошарку в п’єсі є Терентій Гаврилович Пузир.
З розмов діючих осіб читач дізнається, що колись Пузир з дружиною тяжко працювали, отже, багатство зароблене працею. Але наскільки чесною? Читач або глядач дуже швидко починає розуміти, що Пузир не гребував жодним засобами, аби збагатитися. І один зі шляхів збагачення таких людей бачимо, коли розгортається афера з вівцями та вдаваним банкрутством.
Пузир, заробляючи гроші, поступово стає залежним від них. Про згубну владу грошей над героєм свідчить і його ставлення до робітників, яких він безжально експлуатує заради зиску. Терентій Гаврилович, здається, й Бога не боїться, і гріха не бачить у тому, що заради грошей морить людей голодом, хоч вони сумлінно працюють на нього. А картина “бійки” з гусаком за копичку відверто сатирична. Він же має тих копичок неміряно, але втручається й падає так, що це виявилося смертельно небезпечним. Здавалося б, перед смертельною загрозою можна було б подумати про Боже, а не про людське. (Згадайте радість Калитки від того, що гроші повертаються до нього, не зважаючи на втрату двох зубів.)
Напрошується запитання: “Хто ж справжній хазяїн життя?” Відповідь очевидна: Пузир не хазяїн свого життя, свого здоров’я, він стає нікому не потрібним у суспільстві, навіть незважаючи на орден Станіслава. Справжній хазяїн – гроші, а гроші – це влада. А влада таких, як Пузир, страшна, бо аморальна. Сам автор так написав про комедію: “Хазяїн” – зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети”.
П’єса покликана була показати, як ненаситна жадоба до наживи, що стає самоціллю, перетворює багатія на моральну потвору, робить з нього страшного хижака, який загрожує існуванню інших людей. Засобами їдкого сміху ця комедія викриває здичавіння великого землевласника, його духовну убогість і жорстокість.
Новаторство драматурга
По-новому побудував драматург композицію твору. Автор майстерно поєднав комічні елементи, які, безумовно, переважають, драматичні і навіть трагічні.
У побудові п’єси “Хазяїн” автор відійшов від усталених традицій, які вимагали від драматурга головну увагу зосереджувати на зовнішній інтризі, переплетенні ефектних сцен, що повинні розсмішити глядача. Але І. Карпенко-Карий збагнув, що комедія має бути не розважальною, а повчальною, що вона покликана аналізувати суспільні явища, глибоко розкривати суперечності, людські характери.
Окремими новаторськими рисами є й застосування драматургом таких композиційних елементів та художніх прийомів, як характеристика образу через психологічні та побутові деталі, введення позасценічної дії, насичення реплік, тирад з глибоким підтекстом, уміння оживити на сцені окремі речі тощо. Наприклад, як багато значить у комедії історія з халатом! Цей предмет домашнього одягу справді оживає в творі, ставши засобом глузування з Пузиря, його скупості й некультурності.
V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО
Робота з узагальнювальною таблицею “комедія І. Карпенко-Карого “хазяїн” (з використанням інформації підручника)
“Комедія І. Карпенко-Карого “Хазяїн”
Назва п’єси, рік публікації | 1900 рік |
Тема | Розповідь про антигуманні засоби блискавичного збагачення сільських буржуа та методи їх господарювання |
Головна думка п’єси | Згубна влада грошей “Зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стягання!”. І. Карпенко-Карий |
Головний конфлікт комедії | Суперечності суспільства, у якому одиниці стають мільйонерами, а більшість – жебраками. |
Проблематика Твору | Проблема добра і зла; збагачення заради збагачення; взаємин батьків і дітей; взаємин “пузирів” та інтелігенції; моралі, духовності |
Головний герої п’єси (або головні герої) | Терентій Гаврилович Пузир |
Жанр драматичного твору | Соціально-сатирична комедія, бо викриває засобами сатири типові соціальні явища XIX-XX ст. |
Риси п’єси нового типу | Композиція: поєднання комічних елементів (які, безумовно, переважають) з драматичними і навіть трагічними; комедія не розважає, а повчає; відхід від надмірного етнографізму; введення таких композиційних елементів та художніх прийомів, як характеристика образу через психологічні та побутові деталі, введення позасценічної дії, насичення реплік, тирад з глибоким підтекстом, вміння оживити на сцені окремі речі тощо; новий герой, який знаменує появу нового соціального прошарку – сільського буржуа |
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Рефлексія
□ Я дізнався (-лася) про комедію нового…
□ Особливо цікавим для мене було…
□ Найбільш корисною для свого розвитку я вважаю роботу над…
□ Я хочу дізнатися більше про…
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал уроку. Підготувати переказ епізодів, які характеризують стосунки у родині Пузиря.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)