Комедія Мартин Боруля – ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ – ТЕАТР КОРИФЕЇВ
Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками й заставляє людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків!
І. Карпенко-Карий
Шлях до читача. Комедія “Мартин Боруля” була надрукована у львівському журналі “Зоря” у 1891 р. Хоча вперше п’єса поставлена в м. Новочеркаську в 1887 р.
На сторінках преси згадка про виставу з’являється під час гастролей театру М. Кропивницького в 1887 р. “Мартина Борулю” ставили чотири рази в Москві, шість разів – у Петербурзі. Тодішня московська і петербурзька періодика високо оцінила художні якості комедії й високомистецьке її втілення. 10 листопада 1891 р. прем’єра вистави “Мартин Боруля” відбулася в Коломиї, а згодом у Станіславі та Львові.
Трупа П. Саксаганського та І. Карпенка-Карого. Фото (1895)
Життєва основа твору. В основі п’єси – життя однієї селянської родини. Прототипом головного героя можна вважати батька драматурга Карпа Адамовича, який тривалий час намагався довести своє дворянство і бодай дітей вивести із селянського стану. Та всі намагання Карпа Тобілевича були марними. У документах його прізвище фігурувало у двох різновидах: Тобілевич і Тебілевич, тому рішення про дворянський титул виявилося не на користь позивача. Батько, як і головний герой комедії, мало не помер від образи й жалю.
Читацькі діалоги
Ключі від художнього твору
Уже мовилося, що кожен художній твір потребує свого “ключика” для розкриття змісту, визначення закладеної в тексті авторської позиції, ідеї, зрозуміння характеру персонажів тощо.
Тематика й проблематика п’єси. Жанр твору. “Комедія у п’яти діях” – так визначив жанр твору автор. У п’єсі порушено суспільно значущі соціальні проблеми, тому за характером вона – соціальна. Крім того, соціальні процеси зображено через психологію героїв, їхні думки, прагнення й переживання, звідси глибокий психологізм.
Сучасне літературознавство жанр “Мартина Борулі” визначає як трагікомедію. З іронією змальовує автор “засліплення” свого героя бажанням добитися дворянства.
Експозиція п’єси: знайомство з родиною Мартина Борулі.
Зав’язка: Мартин Боруля подає в суд на Красовського за образу честі й гідності.
Кульмінація: Отримання звістки про відмову у дворянстві.
Розв’язка: Мартин Боруля спалює папери про дворянство своїх предків.
Тема п’єси – змалювання гонитви заможного селянина Мартина Борулі за дворянським титулом.
Ідея – утвердження думки, що гідність людини визначається її моральними якостями, а не становою приналежністю.
Конфлікт п’єси зумовлений маніакальним прагненням головного героя добитися дворянства.
У комедії досліджуються проблеми: соціальної нерівності, батьківської любові, кохання і сімейних стосунків, відповідності мети й засобів її досягнення, людської гідності, морально-етичних цінностей українців та інші.
Образи п’єси. Головний герой твору Мартин Боруля – щирий і безпосередній. Він гарний і дбайливий господар, доброзичливо ставиться до прислуги, членів сім’ї. Як батько, щиро прагне належно подбати про дітей, дати їм те, чого все життя не мав сам, через що постійно почувався людиною другосортною (“Ох, дочко, ти не знаєш, як тяжко хлопом буть, усіх бояться, усіх лічить вищими від себе! І дай Бог, щоб ти не знала…”).
Обурений образою Красовського, ладен витратити чималі гроші, аби відстояти в суді свою правоту. Він наївний у поглядах на світ, в уявленні про дворянство, довірі до чиновника-канцеляриста, вірі в абсолютну силу освіти.
Син Мартина Борулі Степан хоче жити як міщанин. Батькові не подобається, як чинить син: “А синок… синок!.. Я тут із шкури вилазю, щоб його в люде вивести, а він там п’янствує”.
Для головного героя і членів його сім’ї звичним є життя за традиційними для українського селянства нормами і звичаями. Мартин Боруля разом із дружиною мріють про онуків, бажають віддати заміж дочку і вибирають самі кумів.
Думка про дворянство стала найзаповітнішою мрією старого Борулі. Він починає “готуватися” до нового стану: запроваджує в родині дворянські, на його думку, звичаї. Саме невідповідність між трагічною, за своєю суттю, гонитвою за дворянством і зовнішнім проявом її створює комічний ефект, викликає сміх у глядача.
Дружина Палажка й дочка Марися наділені всуціль позитивними рисами характеру: роботящі, порядні люди, які звикли до щоденної праці. Марися змальована в комедії дівчиною з сильним характером.
Вона вміє кохати, любить батьків, здатна зробити правильний вибір і відстоювати своє право на щастя. Коханому дівчина радить не загострювати стосунків із батьками, а Націєвському відмовляє, як і героїня п’єси І. Котляревського “Наталка Полтавка” (“Душа моя до вас не лежить і очі мої не стрінуться з вами; а коли ви і після цього все-таки хочете, щоб мене примушували за вас заміж, то знайте: я люблю давно другого, чуєте!”).
З-поміж інших образів варто виокремити Трандальова. Безчесність і цинізм повіреного вражають. Породження нового часу, він не гребує нічим заради наживи: веде одночасно справу Борулі проти Красовського і позов Красовського проти Борулі. Найповніше його сутність розкривається в монолозі: “Добре діло це повіренничество, єй-богу! Другого такого прибильного не знайдеш… їздю на своїх конях по просителях,- і коней годують, і мене годують, і фурмана годують, і платять!.. Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно що лікар: чи вилічив, чи залічив – плати!”
Вистава “Мартин Боруля” Волинського академічного українського музично – драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка
Як бачимо, драматург глибоко проникає в психологію своїх героїв і художньо досліджує зміст їхніх взаємин, інтересів, прагнень, причини горя, гніву, радощів.
Культурно-мистецький контекст
Тема, порушена І. Карпенком-Карим у п’єсі “Мартин Боруля”, має “аналог” у зарубіжній літературі. Це комедія-балет “Міщанин-шляхтич” Ж.-Б. Мольєра (1670).
Запитання і завдання
1. Що нового, порівняно зі своїми попередниками, вніс І. Карпенко-Карий у розвиток української драматургії? Чому його називають “корифеєм українського театру”?
2. Яким змальовано Мартина Борулю на початку твору, а яким він постає перед читачем у кінці п’єси?
3. Визначте “функціональну роль” персонажів п’єси “Мартин Боруля”. Доведіть, що серед них немає випадкових.
4. Як розкриваються характери героїв твору у їхній мові? Обміняйтеся міркуваннями в парах, обравши для аналізу одного з персонажів.
5. Як ставиться автор до своїх героїв? Чому ви так вважаєте? Наведіть кілька аргументів.
6. Чи є в п’єсі сатиричний персонаж? Відповідь обгрунтуйте.
7. У художньому творі, окрім головної проблеми, як правило, порушується ще кілька “супутніх”. Спробуйте визначити три-чотири таких проблеми у п’єсі “Мартин Боруля”.
8. У драматичному творі відсутні докладні портретні характеристики. Уявіть, що ви режисер і вам потрібно більш детально описати зовнішність персонажа: який він (вік, зріст, повнота тощо). Одягніть героя.
9. Об’єднайтеся в групи. Оберіть уривок із п’єси, який маєте підготувати для прочитання. Пам’ятайте: ваше завдання розкрити з допомогою читання характер героя. Не забудьте також про міміку, жести.
10. Випишіть 10-12 слів (фраз) із комедії “Мартин Боруля”, які вважаєте важливими для осягнення її змісту. Свій вибір аргументуйте.
11. Уважно перечитайте монологи героїв п’єси. Визначте, який персонаж найповніше розкривається саме в монолозі? Обгрунтуйте свій вибір. Зачитайте цей монолог.
12. Створіть психологічний портрет одного з героїв п’єси (укажіть три – чотири риси його характеру, підтвердивши їх посиланням на текст).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)