КОМЕДІЯ І. КАРПЕНКА-КАРОГО МАРТИН БОРУЛЯ, ЇЇ СЦЕНІЧНА ДОЛЯ – ТЕАТР КОРИФЕЇВ. ТВОРЧІСТЬ ІВАНА КАРПЕНКА-КАРОГО
Мета (формувати компетентності): Предметні: поглиблення знань про творчість Івана Карпенка-Карого; удосконалювати вміння аналізувати драматичний твір (на прикладі комедії “Мартин Боруля”) щодо проблематики, образної системи композиції; Ключові: комунікативну: навички спілкування в колективі та толерантне ставлення до думок оточення, уміння сприймати чужу точку зору; інформаційну: навички роботи з книгою, уміння знаходити самостійно потрібну інформацію та презентувати її; загальнокультурну: прагнення до літературної освіти; громадянську: виховання поваги до духовних цінностей українського народу.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: портрет І. Карпенка-Карого, виставка творів І. Тобілевича.
Обняти такий широкий горизонт, заселити його таким множеством живих людських
Типів міг тільки першорядний поетичний талант і великий обсерватор людського життя.
І. Франко
ПЕРЕБІГ УРОКУ
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Вступне слово учителя
“Наталка Полтавка” І. Котляревського, “Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка, “Назар Стодоля” Г. Шевченка, “Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого незмінно користуються успіхом у глядачів, залишаються зразком неперевершеної майстерності для національних драматургів.
Ознайомившись зі змістом та проаналізувавши ідейно-художні особливості твору “Мартин Боруля”, спробуймо збагнути його цінність для нашої культури та усвідомити його естетичну привабливість для глядача і читача.
2. Оголошення теми і мети уроку
ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово вчителя
У художньому осмисленні суспільних процесів своєї доби, буття людини і світу І. Тобілевич найповніше реалізував себе в жанрі комедії, яка завдяки своєрідній індивідуальній творчій манері драматурга стала самобутнім явищем в історії української культури і набула “характеру вельмиповажного театрального жанру”.
Започатковує блискучий низку “серйозних комедій” І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля”.
2. Робота над драматичним твором “Мартин Боруля”
2.1. Історія написання.
Твір “Мартин Боруля” написано в 1886 році під час новочеркаського заслання.
В основі сюжету справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство.
Карпо Адамович Тобілевич, хоч і був дворянином, проте не мав достатньо документів для підтвердження дворянського походження. Він багато разів безуспішно добивався визнання свого благородного статусу, але так і не досягнув омріяної мети, оскільки в багатьох паперах по-різному фігурувало прізвище предків: Тобілевич, Тобелевич, Тубілевич. Саме цей факт став формальним приводом для відмови в затвердженні роду Тобілевичів у дворянському званні.
Темою п’єси послужило таке досить поширене явище, як бажання представників приниженого і обмеженого в правах третього стану перейти в стан вищий, прагнення багатого селянина дорівнятися до дворянства. Ситуація відома ще від “Міщанина-шляхтича” Ж.-Б. Мольєра. Тільки в І. Тобілевича прагнення Мартина “вийти на дворянську лінію” – це спроба самозахисту “маленької людини” у несправедливому суспільстві.
На прикладі образу головного героя – Мартина Борулі І. Тобілевич розкриває конфлікт здорової народної моралі з “манією” дворянства, породжений відстоюванням ним своєї людської гідності.
Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: “Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!”
2.2. Жанрові особливості.
Позиція Карпенка-Карого орієнтує читача побачити в комедійних ситуаціях не такі вже й смішні сторони дійсності, як і в “Ревізорі” М. Гоголя: “Над чим смієтесь? Над собою смієтесь”. Саме цей гоголівський сміх крізь сльози й визначає пафос твору Івана Карпенка-Карого. Звідси й жанрова особливість цієї п’єси – комедія. Трагікомедією вважає цей твір Авраменко О. М.
2.3. Теорія літератури.
Трагедія виникла з жалібних ритуальних пісень, що супроводжували принесення цапа в жертву богові родючості та виноградарства Діонісові. Це драматичний твір, у якому зображено зіткнення непримиренних життєвих суперечностей, а незвичайний герой потрапляє в безвихідне становище, вступає в боротьбу з нездоланними в даній ситуації силами і, як правило, гине.
Українська трагедія зародилась у XVIII ст. Найпомітніші зразки цього жанру у вітчизняній літературі – “Облога Буші” М. Старицького, “Украдене щастя” І. Франка.
Комедія – драматичний твір, у якому засобами гумору й сатири розвінчано негативні суспільні й побутові явища, змальовано смішне.
Початки української комедії – в інтермедіях і вертепних драмах XVII-XVIII ст. Яскраві зразки комедії у вітчизняній літературі – “Сватання на Гончарівці” Г. Квітки-Основ’яненка, “За двома зайцями” М. Старицького.
Трагікомедія синтетичний драматичний жанр, у якому поєднуються прикметні ознаки трагедії й комедії: “Сто тисяч”, “Хазяїн” І. Карпенка-Карого та ін.
2.4. Запис у зошити.
Тема: дворянство як міф про краще життя.
Головін ідеї: викриття бюрократизму й судової системи, заснованої на хабарництві; засудження підміни особистих цінностей становою належністю.
Композиція: п’ять дій.
3. Літературний диктант
Назвіть персонажа, якому належить репліка, та прокоментуйте життєву позицію цього героя.
□ “Він каже на мене “бидло” – а я мовчи? Він кричить на сина, на чиновника земського суду, “теля” – а я мовчи?” (Мартин Боруля)
□ “Здоров’я бережи, шануйся, сину! Молися Богу по книжці”. (Палажка)
□ “Да, ето правда – важко… Умственная работа – висшего порядка предмет! Я, брат, зразу аж плакав, як опреділили мене в казначейство”. (Степан)
□ “Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе за тим, щоб робить, і що тілько той має право їсти, хто їжу заробляє”. (Марися)
□ “Красовський – учений, лікар, Красовський – державець, а ти надимаєшся через силу, щоб з ним порівнятися, бундючишся дутим дворянством…” (Гервасій Гуляницький)
□ “Удень наробишся, а ввечері, разом із соловейком, щебечемо по садках!..”. (Микола – син Гервасія)
□ “От і тепер: діло Борулі веду проти Красовського, а діло Красовського проти Борулі. Їздю на своїх конях по просителях,- і коней годують, і мене годують, і платять!.. Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай”. (Трандалєв)
□ “Поки був чоловіком – і не вередував, а паном зробили – чорт тепер на нього й потрапе”. (Омелько)
Проблемне питання. Пояснити, чому Іван Франко назвав І. Карпенка-Карого “великим обсерватором людського життя”.
IV. ПІДСУМОК УРОКУ
Продовжте речення: “Мені запам’яталося, як міркував…”, “Я відкрив для себе…”.
V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал підручника. Знайти в п’єсі І. Карпенка-Карого рядки, які характеризують Мартина Борулю.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)