Колонада Аполлона в Павлівському парку
Немає сумніву, що кращі куточки пейзажного Павловського парку з’являлися на світ в результаті художніх шукань на протязі тривалого проміжку часу, задумки художників мінялися не раз, вони перепліталися або навіть іноді стикалися з вимогами та бажаннями господарів, а підчас на сцені виступав “Його Величність випадок” або навіть спонтанні сили природи. Саме таким чином народився незрівнянний вид від палацу на протилежний берег річки з колонадою Аполлона, від якої спускаються каскад і міст.
Колонада Аполлона – центр лівобережної композиції. Є одним з перших споруд архітектора Ч. Камерона в Павловську. Засноване в 1783 році. В музейних архівах зберігається проект Камерона, названий Храмом Аполлона. Аполлон – це бог сонячного світла, покровитель мистецтв. Для XVIII століття культ мистецтва в садах і парках стає характерною рисою.
Спочатку споруда знаходилося на відкритій галявині, на лузі, недалеко від храму Марії Магдалини. Воно являло собою відкриту здвоєну колонаду у формі кола, що складається з тринадцяти пар колон, що підтримують антаблемент. Всі декоративні елементи антаблемента, колони, капітель зроблені з сірого, пористого пудостского каменю. Двосхила пологий дах, виконана з листового заліза і забарвлена??теж в сірий колір, покривала антаблемент. Із зовнішнього боку пояс фриза антаблемента був прикрашений круглими медальйонами. Їх об’єднувала барельєфна гірлянда лаврового листя. До слова, лавр – символ Аполлона. З внутрішнього боку на фрізе були зображення медальйонів, але вже без гірлянд.
В середині круглої площадки на п’єдесталі була встановлена??статуя Аполлона Бельведерського з бронзи, яка є копією знаменитого античного статуї, що зберігається у Ватиканському палаці. У роки війни скульптура сильно постраждала, але пізніше була відновлена??. В даний час статуя нерідко піддається нападу вандалів.
У Колонади Аполлона – складна доля. З моменту утворення вона зазнала чимало змін. Коли був побудований палац, з’ясувалося, що спорудження погано видно з вікон палацу (залу Миру, Грецького залу). Тоді імператриця Марія Федорівна виявила бажання перенести Колонаду поближче до річки, а на верхньому береговому схилі навпроти палацу утворити новий каскад. З цим проханням вона не раз зверталася до Камерону. Але той не погоджувався на такі зміни. Можна собі уявити, як довго і бурхливо пручався архітектор, – Колоннада була перенесена лише в останні роки царювання імператора Павла I.
Роботою по споруді каскаду керував К. Вісконті – кам’яних справ майстер. Побоюючись того, що фундамент Колонади буде підмито, Камерон просив до прокладки спеціальної труби не пускати воду в каскад. Вода, яка живить каскад, надходила зі ставка, розташованого вище. Прохання Камерона не були почуті, і вода повільно підмивала фундамент. У 1817 році під час грози частина Колонади, розташована ближче до каскаду, обрушилася. Колонаду не стали відновлювати. Зламані елементи колон були розкладені таким чином, щоб створити ефект античних руїн. Так природна стихія завершила картину.
Перерваний коло колон, місток з туфу, відображення у воді склали єдине ціле. З тих пір Колоннада Аполлона є одним з найкрасивіших паркових пейзажів, що представляє собою художню досконалість.
Трубу з чавуну під колонадою проклали тільки в 1824 році. Спочатку каскад був багатоводним, з середини XIX сторіччя води в ньому з кожним днем робилося все менше і менше. Незабаром він вичерпався через нестачу у водопостачанні (відновлений після війни). Також втрачена пейзажна картина, задумана великою княгинею Марією Федорівною.
В наші дні Колоннада Аполлона не проглядається з вікон палацу. По боках каскаду розрослися дерева. У літню пору їх пишна листя приховує фігуру Аполлона, а іноді і всю Колонаду.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)