Коломийки – ІЗ ПІСЕННИХ СКАРБІВ
Попрацюй у пар!. Виконай одне із завдань на вибір.
1. Пригадай, у яких творах календарної обрядовості поєднано поетичне слово, музику й танець. Розкажи про них детальніше.
2. Шумки, козачки, краков’яки, частівки, гопачки, чабарашки, дрібушки, коломийки – танцювальні пісні. Розкажи, про які з них тобі щось відомо.
3. Опрацюй статтю “Коломийки”. На берегах підручника олівцем роби відомі тобі позначки.
Обміняйся з однокласником/однокласницею думками про прочитане.
У прадавні паси поетичне слово, музика й певні ритмічні рухи були поєднані в єдине дійство. Водячи хороводи під час обрядів, виконавці ставали в коло, співали пісні й танцювали. Ці традиції календарної обрядовості продовжили коломийки – танцювальні твори, що первісно були приспівкою до танцю, а нині часто виконуються самостійно. Але, на відміну від календарно-обрядових пісень, коломийки оспівують усі сфери життя людей: красу рідного краю, кохання, родинні стосунки, дозвілля, господарські заняття й турботи, панський гніт, бунт проти гноблення, рекрутчину, виснажливу працю, еміграцію тощо. Найпоширеніші ці твори на Західній Україні.
Коломийка – це дворядкова пісня в танковому ритмі, яка складається я двох чотирнадцятискладових рядків з паузою після восьмого складу. Читаючи коломийки, треба також робити невелику паузу після четвертого складу.
Наприклад:
У коломийках римуються суміжні рядки і наголос падає на передостанній склад:
Наспіваю про край рідний, про рідні Карпати,
Та бо мені у Карпа́тах мило щебета́ти.
Ой по тобі, полонино, весело ходи́ти,
При струмочку в холодочку мило відпочи́ти.
У цих творах може бути також римування між різними словами того самого рядка або суміжних рядків (внутрішнє римування), що посилює музикальність віршової мови:
Ой як піду в Буковину, нігди не загину,
Буковина зелененька як літо, так зиму.
А я годна льонок брати та годна стелити,
А я годна заспівати та годна робити.
Коломийки мають також своєрідну будову: у багатьох із них перший рядок змальовує певне явище природи або виконує роль зачину й не пов’язаний за змістом із наступним:
Ой у лузі на галузі сорока скрегоче,
Дідо хату замітає, баба ся регоче.
Заліщики – славне місто, неслава ся стала,
Миші хату підточили, баба з печі впала.
Найуживанішими художніми засобами в коломийках є:
– порівняння:
В тебе очка чорненькії, як терн на галузі,
Личко таке рум’яненьке, як калина в лузі.
– паралелізм:
Я гадала, молоденька, що сонечко сходить,
А то милий, чорнобривий по городі ходить.
– епітети і постійні епітети, пестливі слова:
Та ми собі заспіваєм, дві сестриці рідні,
Дзвенять наші голосочки, як дзвіночки срібні.
Роман Федин, Марія Федин. Гуцульські танці
– метафори і персоніфікації:
Ой летіла ластівочка, загубила перце,
Пішов милий у рекрути – замкнув мені серце.
Коломия, Коломия по горі ходила,
Зійшла з гори на долину, води ся напила.
Коломийки дуже стислі, лаконічні твори, що наближаються за сконденсованістю змісту до прислів’їв. У них кожен двовірш – завершена думка. Двовірші поєднуються тематично у “віночки” або “в’язанки”. Добирають їх при виконанні щоразу по-різному відповідно до ситуації, тому кажуть про імпровізаційний1 характер коломийок.
Запам’ятай!
Найбільшу збірку коломийок на початку XX століття уклав Володимир Гнатюк: “Коломийки” (1905-1907).
1Імпровіза́ція – що-небудь (вірш, пісня), складене під час виконання без попередньої підготовки.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)