Коли потрібно і не потрібно писати грамотно
Можливо, багатьом дане твердження здасться крамольною, але ми дамо наступну пораду: пишіть, не звертаючи уваги на граматику. Справа в тому, що часто надмірна концентрація уваги на граматичних правилах заважає писати. Людині складно миттєво наділити свої думки в ідеальну з граматичної точки зору форму. В результаті, його робота застопорюються на декількох реченнях, і просунутися далі він вже не в змозі. Тому корисно практикувати так зване вільне лист (free writing), в процесі якого людина просто викладає свої думки, не виправляючи помилки і помилки, не думаючи про розстановку розділових знаків і правильній побудові речень.
Втім, це не означає, що про граматику можна взагалі забути. Написаний текст – це ще не кінцевий продукт, це всього лише чернетка, який підлягає багаторазовому редагуванню. Причому останній етап редагування – перевірка на відповідність мовним правилам і виправлення всіх можливих мовних помилок. Таким чином, повністю наша порада звучить так: не звертайте уваги на граматику в процесі письма, але кілька разів перечитуйте закінчений текст і виправляйте помилки.
Чому ж у кінцевому підсумку важливо писати грамотно? Почнемо з того, що мовні правила не є довільними законами лінгвістів, вигаданими для того щоб мучити людей. Вони склалися природним чином в ході історичного розвитку мови, і їх роль полягає в уніфікації способів листи, щоб ми могли розуміти тексти один одного. Якби уніфікованого зводу граматики не існувало, то письмова комунікація була б неможлива. Тому не потрібно розглядати дотримання граматичних правил як послугу, яку ви робите вчителю чи вченому-лінгвістові. Пам’ятайте, що це умова існування письменницької майстерності взагалі.
Далі, неграмотно написаний текст відштовхує читача. По-перше, якщо в тексті міститься безліч очевидних помилок, це говорить про те, що автор навіть не спромігся своє творіння перечитати. Звідси читач робить правомірний висновок, що автор його не поважає, підсовуючи йому незакінчену роботу. А якщо автор на читача не орієнтувався, то навіщо тоді його текст взагалі читати? По-друге, людське сприйняття влаштовано таким чином, що навіть якщо ми самі допускаємо помилки при письмі, ми неодмінно бачимо їх у чужому тексті. Це означає, що багато читачів, самі того не помічаючи, в процесі читання перетворюються на тих самих граммар наці. При цьому багато хто схильний міркувати так: якщо автор не зумів подужати шкільну граматику, то чи варто взагалі сприймати його текст всерйоз; швидше за все, у нього є проблеми і з логікою, з умінням структурувати свої думки, з глибиною опрацювання матеріалу і т. п. Хоча подібне міркування далеко не завжди виявляється правильним, не замислюючись про граматику, автор може втратити значну частку читачів.
Понад це, розхожий аргумент – “Важливо зміст, а не форма” – є некоректним. Дослідники комунікації вже давно сформулювали наступний принцип: “The medium is the message”, тобто “Засіб передачі повідомлення – це повідомлення”. Принцип, якщо задуматися, досить очевидний. Принаймні, письменники користуються ним з давніх часів. Якщо застосувати цей принцип до нашої теми, то виходить, що форма невіддільна від змісту, вона також працює на його виробництво. Найбільш простий ілюстрацією цієї тези є те, що помилки (особливо це стосується пунктуації) затемнюють зміст тексту.
Нарешті, недотримання правил російської мови може призводити до комічного ефекту, створювати який автор не мав наміру. Приміром, бачачи напис “Х-й з’їзд журналістів”, все відразу розуміють, що і з’їзд організований погано, та й журналісти на нього приїхали так собі. Хоча в даному випадку очевидно, що негативна характеристика з’їзду в плани автора не входила.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)