Когнітивно-інформаційна теорія

Когнітивно-інформаційна теорія висуває ряд нових системних категорій: це поняття інформаційної сфери, яка (за аналогією з категоріями біосфери і ноосфери) визначає матеріально-речовинний слід сукупного когнітивного феномена людського мислення, проявлявшегося в діяльності; інформаційного середовища людини – простору, в якому реалізується здатність опосередкованого (через матеріальний продукт) інформаційного обміну, що охоплює, таким чином, все розумне людство в його історії. Інформаційний обмін здійснюється по горизонталі (він має безпосередній характер, оскільки обмін йде в режимі реального часу – спостереження речей, обміну ними) і по вертикалі (ретроспективний або опосередкований інформаційний обмін). Ключове значення для когнітивної концепції гуманітарного пізнання має саме поняття опосередкованого інформаційного обміну – специфічно людської здатності обміну інформацією за посередництвом цілеспрямовано створених одиниць інтелектуального продукту. Опосередкований інформаційний обмін здійснюється через матеріальний продукт (річ), що представляє собою результат цілеспрямованої людської діяльності – усвідомленого поведінки індивіда, спрямованого до досягнення поставленої мети. Ця схема дозволяє говорити про інформаційний обмін між індивідами і соціумом. Головною проблемою філософії науки новітнього часу стало звернення до способів самоорганізації системи, механізмам цілісності, їх висловом в соціальних нормах.
Притаманне індивіду властивість сприймати інформаційний ресурс, укладений в інтелектуальних продуктах, створених іншою людиною, і включати його в свою інформаційну картину, дозволяє розкрити відмінність між антропологічної та когнітивної видами соціальної адаптації: остання складається саме в освоєнні здатності індивіда завершити цикл активного мислення фазою фіксації його результату у вигляді інтелектуального продукту, речі та вміння розшифрувати її інформацію. Сама можливість даного виду обміну, принципового для гуманітарного пізнання, обумовлена ​​процесами соціальної адаптації, що включають дві фази – антропологічну адаптацію (допомога суспільства в освоєнні навичок людської поведінки у вигляді становлення “на ноги” в буквальному сенсі слова) і когнітивну адаптацію – умова входження індивіда в людську інформаційне середовище через здатність втілювати ідею мислення в річ і також, відповідно, здатність розпізнавати в структурі цілеспрямовано створеної речі її призначення, функцію і сенс її створення, розпізнавати ідею іншого індивіда. Історичний процес з цих позицій є сукупність людських діяльностей, спонтанно розвиваються у часі; тому історія – процес, т. е. просування в часі [3]. Частиною цього процесу виступає когнітивна адаптація в юридично мотивованих формах діяльності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Когнітивно-інформаційна теорія