Коефіцієнт Шарпа
Для успішної роботи на фондовому ринку трейдер зобов’язаний аналізувати ризики і прибутковість майбутньої угоди. При цьому в якості одного з основних допоміжних інструментів є коефіцієнт Шарпа. Його особливість – облік потенційної прибутковості інвестора (у відсотках), а також його ризику – тобто ймовірності, що прибуток може відрізнятися від очікуваного результату, аж до повної втрати депозиту.
З виміром прибутковості проблем не виникає, а от облік ризиків має свої особливості. Наприклад, при вимірюванні параметра ризику для ПІФів часто використовується прибутковість протягом якогось часового проміжку (зазвичай це три роки). Після цього обчислюється різниця між отриманим показником і середнім значенням.
Висновок зробити просто: чим більше амплітуда, тим вище ризики співпраці з фондом.
Все складніше, якщо необхідно порівнювати різні фонди, які мають відмінні один від одного стратегії, прибутковість і обсяг активів. Ось тут якраз і стати в нагоді теорія Вільяма Шарпа, який ввів поняття “премія за ризик”.
Суть коефіцієнта
Коефіцієнт Шарпа вираховується досить просто. Він дорівнює різниці між прибутковістю інвестиційного портфеля і потенційно прибутковістю безризикових вкладень. Отриманий вираз ділиться на стандартне відхилення дохідності.
Кшарпа = Rp – Rf / σ, де
Rp – прибутковість інвестіціонноо портфеля, Rf – прибутковість безризикових вкладень (наприклад, депозиту), σ – стандартне відхилення прибутковості.
Чим вище коефіцієнт Шарпа, тим кращі показники прибутковості будуть у інвестиційного портфеля і тим простіше їм керувати. Прибутковість в цьому випадку буде максимальною, а ризики, навпаки, мінімальними.
Негативний коефіцієнт Шарпа свідчить про те, що прибутковість інвестиційного портфеля нижче, ніж прибуток, отриманий від безризикових інвестицій. Це сигнал, що вкладення не принесе прибутку.
Кожна компанія, що управляє на сайті фондів вказує коефіцієнт Шарпа, щоб потенційний інвестор міг оцінити свої подальші перспективи. Якщо в ролі керуючого виступає приватна особа, то тут також можливе зазначення коефіцієнта Шарпа, що свідчить про ефективність роботи з клієнтами. До слова, у даного показника є і недолік – він не враховує коливань в напрямку вартості активів – вниз або вгору. При цьому керуючий, у якого мали місце різкі збільшення активів, буде показаний в невигідному світлі.
Бета-коефіцієнт
Не варто забувати ще про одне коефіцієнті, який дозволяє оцінити ризики – коефіцієнт нестабільності акцій – “бета коефіцієнт”. З його допомогою інвестор може зрозуміти, яким може бути рівень нестійкості конкретного цінного паперу. При цьому параметр вказує зв’язок між прибутковістю портфеля або ПІФу або руху еталона. Якщо ж мова йде про біржі РТС, то еталон можна вибрати за допомогою коефіцієнта кореляції.
Чим нижче коефіцієнт, тим менше можна довіряти “бета”, що характеризує волатильність фонду. Чим ближче параметр коефіцієнта кореляції до одиниці, тим точніше показник коефіцієнта бета.
Важливо враховувати, що чим більший параметр у коефіцієнт бета, тим вище рівень ризиків вкладень в цінні папери.
У ситуації, коли “бета” більше одиниці, у інвестора є можливість заробити більше еталону в разі його зростання. З іншого боку є небезпека великих втрат у разі падіння ринку. Основний мінус даного коефіцієнта – проведення розрахунку на основі історичних даних.
Висновки
Активне застосування коефіцієнтів Шарпа і бета – це запорука успіху для довгострокового інвестора, адже з їх допомогою можна швидше і ефективніше розрахувати показники ризику і прибутковості вже готового інвестиційного портфеля. Без подібних розрахунків отримувати стабільний дохід вкрай складно.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)