Кочерга. Розповідь про письменника
Мета. ознайомити одинадцятикласників із життєвим та творчим шляхом драматурга.
Тип уроку. комбінований.
Обладнання. портре. І. Кочерги, виставка творів драматурга.
Хід уроку
I. Організаційна частина.
II. Перевірка засвоєних знань.
Питання для учнів.
1. Які проблеми порушує М. Куліш у п’єсі “Мина Мазайло”?
2. Що приваблює вас у Мокієві, а що – відштовхує?
3. Чи зустрічалися у вашому житті типи людей, змальовані М. Кулішем?
III. Повідомлення теми і мети уроку.
IV. Сприймання та усвідомлення нового матеріалу.
Матеріал для вчителя.
Модельєром історії, безперечно, можна назвати І. Кочергу – одного з фундаторів української драматургії XX століття. І. Кочерга впродовж усього життя залишався вірним вистражданому драматургічному кредо: “Коли для всебічного розвитку живої людини треба забезпечити її простором, часом і головними умовами існування, то для героя драматичного твору треба, навпаки, створити найбільш несприятливі умови, обстежити його і в просторі, і в часі, бо лише тоді він найяскравіше розкриє свій характер…”. І. Кочерга, починаючи від перших п’єс, написаних російською мовою, аж до найвизначніших творів – “Алмазне жорно”, “Свіччине весілля”, “Майстри часу” – ішов складним шляхом пізнання сенсу буття, заглиблення в непрості істини епохи грандіозних зрушень у суспільному житті країни і в свідомості кожної людини. Його пошуки не завжди приносили успіх, але коли письменнику вдавалося знайти найактуальнішу проблему, що хвилювала сучасників, література збагачувалася видатним твором.
Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка на Чернігівщині в родині залізничного службовця. З ранніх літ оточений піклуванням і увагою батьків, він ріс переважно в товаристві літературних героїв, більше з ними, а не з однолітками, осмислюючи враження від частих переїздів, зумовлених службою батька. Лише у 1899 році І. Кочерга закінчує гімназію і вступає на юридичний факультет Київського університету. Після закінчення університетських студій повертається у рідне місто і стає службовцем Чернігівської контрольної палати. З 1904 року на сторінках чернігівських газет з’являються театральні рецензії І. Кочерги. У вільний від служби час молодий критик живе у своєму замкненому світі, створеному художніми образами та ідеями улюблених письменників.
У 1910 році побачив світ перший драматичний твір письменника “Пісня в келиху” (російською мовою).
Двадцятидев’ятирічний драматург-початківець показує життя німецького містечка Ротшейн середини XV ст.
Власне мистецька цінність першого твору І. Кочерги незначна, але ця п’єса по-своєму примітна і визначальна у творчості драматурга, бо допомагає збагнути філософські погляди І. Кочерги, які вплинули на всю його подальшу творчість. Молодого письменника цікавлять питання Вічності і Часу, призначення людини у цьому світі.
Важлива зміна відбувається в житті І. Кочерги у 1928 році: з посади ревізора житомирської робсельінспекції він переходить працювати літературним редактором у міську газету “Робітник”, а згодом – у “Радянську Волинь”. Робота потребувала затрат часу, сил, проте була до душі. Драматург із захопленням береться за створення п’єс, безпосередньо пов’язаних тематикою і проблематикою з тогочасною дійсністю. (“Натура і культура” 1928 p., драма-феєрія “Марко в пеклі” 1928 р.) У цей час драматург пише чимало п’єс, коштовною перлиною серед яких стало “Свіччине весілля” (1930).
В сюжетній основі твору – реальна заборона литовськими князями світити вночі світло в Києві. Дія відбувається наприкінці XV – на початку XVI ст. Більше 15 років не мав права київський люд палити вночі світло. У середовищі київських ремісників зріє протест проти сваволі воєвод та урядовців, які приховують князівську грамоту, де скасовано заборону світла. Іван Свічка – головний герой драми – клянеться відновити права київського простого люду і лише тоді справити своє весілля з Меланкою. У грандіозне народне свято перетворюється весілля, де всі двадцять ремісничих цехів міста вшановують відважного зброяра і його прекрасну наречену. Намагаючись врятувати коханого, Меланка гине. Трагічна смерть дівчини сколихує киян, і вони на чолі з Іваном Свічкою стають до борні за волю. Образ Меланки є поетичним символом України, що пронесла крізь пітьму віків живий вогник своєї волі і культури. Цей образ ніжності, світла й життєвої стійкості надає творові, незважаючи на трагічний фінал, глибокого оптимістичного звучання.
У 1934 році І. Кочерга переїздить до Києва, де поринає в активну громадську, критико-публіцистичну та творчу роботу. Він продовжує художню розробку проблемних філософських питань, працює над кіносценаріями, перекладами.
Під час Великої Вітчизняної війни І. Кочерга перебував в Уфі, де редагував газету “Література і мистецтво”, працював в Інституті літератури АН УРСР.
Повернувшись у 1944 році до Києва, І. Кочерга пише романтичну драму “Ярослав Мудрий”. Письменник у цьому творі вперше звернувся до образу реальної постаті минулих століть. Ярослав Мудрий постає хоч і суворим, але далекоглядним діячем. Події твору охоплюють 1030- 1036 роки, коли Великому князю вдалося приборкати міжусобні чвари на київських землях та відбити навалу печенігів. Ярослав хоче створити могутню державу, а для цього потрібен мир, що його часом доводиться здобувати й мечем. Тому князь велить скарати новгородського посадника Костянтина, коли той спробував порушити “мирний лад”.
Ярослав Мудрий показаний і як державний діяч, і як не позбавлена щирих почуттів, а то й звичайних слабкостей, людина. Але князь завжди має силу все підкоряти вищій меті свого життя, як би це не боляче було часом робити. Душа Ярослава болить, але він віддає свою дочку Єлизавету за норвезького витязя, зміцнюючи союз із північним сусідом. Складна роздвоєність між державним обов’язком і людськими почуттями тим болючіша, що вся політична діяльність князя, спрямована в мирне будівниче русло, часом змушувала його піднімати неправедний меч, а іншим разом – кидати зброю в піхви, коли її належало б застосувати.
Романтична драма “Ярослав Мудрий” є значним досягненням української літератури. В останні роки життя І. Кочерга працював переважно над перекладами, інтерпретуючи українською мовою, наприклад, шекспірівську комедію “Приборкання непокірної”.
Помер Іван Антонович Кочерга 29 грудня 1952 року. Його творчий доробок значний, але й нерівноцінний. Своїми історичними драмами “Свіччине весілля”, “Алмазне жорно”, “Ярослав Мудрий” він не тільки говорив про славне, хоч і складне наше минуле, а й був близький своїми думками та ідеями до сьогодення. Становленню української драматургії він віддав усі сили й талант, сповнений любові до людини, віри в красу й добро.
Людинолюб-мрійник і драматург-мислитель, який завжди сповідував незалежність мистецьких принципів, він, попри несприятливість доби, творив драматичну класику, що витримала найтяжче випробування – часом.
V. Домашнє завдання.
Підготувати розповідь про життєвий і творчий шлях драматурга, прочитати драму “Ярослав Мудрий”.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)