Князь Святослав Ярославич

Святослав Ярославич (в хрещенні Нікола) був третім сином Ярослава Мудрого і шведської принцеси Інгігерди. За життя батька володів Володимир-Волинської землею.

Після смерті молодших братів, Ігоря та В’ячеслава, старші брати Ярославичі поділили їх уділи між собою. Святославу дісталася велика територія, куди увійшли землі сіверян, в’ятичів, Чернігів, Муром, Тмутаракань, Рязань.

З 1054 р Святослав – князь Чернігівський, з 1073 року – великий князь Київський. З усіх братів Ярославичів він був самим енергійним і володів найбільшими здібностями. Саме при ньому в Чернігові велося активне будівництво, а чернігівський єпископ прийняв статус митрополита.

У 1054-1073 рр. Святослав входив в “тріумвірат Ярославичів” разом з братами Ізяславом і Всеволодом. Це був період світу і тісної співпраці. У 1060 році вони разом перемогли торків. У 1067 році брати Ярославичі здійснили похід проти Полоцького князя Всеслава Брячиславича, в результаті чого той був схоплений і посаджений у в’язницю.

У 1068 р на Переяславське князівство напали половці, в битві з ними на р. Альті Ярославичі зазнали поразки і втекли. Але в тому ж році князь Святослав Ярославич розбив військо половців, які вторглися в Чернігівську область, що підняло його авторитет.

Великий князь Київський Ізяслав Ярославович не зміг впоратися з навалою половців, і був вигнаний з Києва, до чого Святослав поставився байдуже. У 1069 Ізяслав повернувся до Києва з військом за підтримки польського короля. За час його відсутності Святослав Ярославич встиг посадити в Новгороді одного зі своїх синів, Гліба, і задумав заволодіти Києвом.

У 1073 р Святослав Ярославич вступив в змову з братом Всеволодом і скинув Ізяслава, який знову був змушений бігти в Європу. Перед цією подією Чернігівське князівство вело активну зовнішню політику, метою якої була міжнародна ізоляція Ізяслава. У період поневіряння Ізяслав Ярославович не отримав підтримку і допомогу іноземних правителів і всі його спроби повернути владу були марними.

Правління Святослава II Ярославича тривало до самої його смерті (1076 г.). Помер він в результаті невдалої хірургічної операції з вирізання пухлини. Похований Святослав в Чернігові.

Святослав II Ярославич усвідомлював вплив церкви і зумів залучити її на свій бік. Він був покровителем святому Феодосію і Антонію, щедро обдаровував Києво-Печерський монастир, заклав тут Успенську церкву, побудував Іллінський і Єлецький монастирі в Чернігові.

Літописець зазначає любов Святослава Ярославича до книг, на його замовлення було видано два “Ізборника Святослава” (1073 і 1076 рр.), В першому з яких зображена мініатюра князя з сімейством. У Святослава була велика бібліотека, для нього переводилося багато слов’яно-болгарських рукописів.

Князь Святослав Ярославич був одружений двічі. Перша дружина, Килліком (або Кікілія, Цецилія), від якої у нього було 4 сини:

Гліб – князь Тмутараканський, Новгородський, Переяславський;

Роман Червоний – князь Тмутараканський;

Давид – князь Переяславський, Муромський, Смоленський, Новгородський, Чернігівський;

Олег – князь Тмутараканський, Чернігівський.

Від другого шлюбу з Одою Штаденська, родичкою папи Лева IX і імператора Генріха III, у Святослава був один син, Ярослав (князь Чернігівський), і, можливо, дочка, видана заміж у Візантію. Існує гіпотеза, що саме її дочка, внучка Святослава, потрапила в полон до сельджукам і стала матір’ю султана Килич-Арслана II.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Князь Святослав Ярославич