Книга пісень. Фрагменти. Переклад Я. Шекери – ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЮ КИТАЮ

З пісень царства Чжоу і царств, що лежать на південь від нього

ПОДОРОЖНИК

Ми рвемо подорожник, хутенько збираємо.

Все рвемо подорожник, руками щипаємо.

Ми рвемо подорожник, та й зерна з землі підіймаємо.

Все рвемо подорожник, та й пригорщами обриваємо.

Ми рвемо подорожник, у сукні поділ висипаємо.

Все рвемо подорожник, за пояс поділ загортаємо.

З пісень царства Бей

ЛАСТІВКИ

У парі ластівки ширяють ген у сині,

Не злагоджено крилами махають.

Моя сестра одружується нині –

Я на околицю країни проводжаю.

Стою, дивлюсь – не бачу в далечіні,

І сльози, наче дощ, я проливаю.

У парі ластівки ширяють ген у сині,

Угору-вниз – лиш мають крила їхні.

Моя сестра одружується нині,

І я проводжу в дальню путь її.

Стою, дивлюсь – не бачу в далечіні;

Стою… А сльози – кап та кап – мої.

У парі ластівки ширяють ген у сині,

Угору-вниз – їм любо щебетати!

Моя сестра одружується нині –

Аж до околиці на півдні проводжатиму.

Стою, дивлюсь – не бачу в далечіні;

В моєму серці гіркота зосталась.

Сестра в країну Жень іде покірно,

У неї щире серце, а думки глибокі.

Вона і ніжна, і м’яка, й сумирна,

І добра, й обережна – як навкруг неспокій.

Вітцівське милосердя (князя вмерлого)

Мене розрадить – лиш сестриці стихнуть кроки.

НОВА ВЕЖА

Нова вежа красива й стрімка.

Хуанхе наче море, без меж, – повновода ріка.

Сподівалась на гарного я чоловіка,

А натомість каліку потворного маю.

Нова вежа красива і свіжа така.

З берегами урівень ріка протіка.

Сподівалась на гарного я чоловіка,

Та постійно з потворою тихо зітхаю.

Хоч розставлені сіті для риби,

Але жаби лише в тих сітках.

Сподівалась на гарного я чоловіка,

Одружилась, однак, з горбанем.

ПІВНІЧНИЙ ВІТЕР

З півночі вітер несе прохолоду голчату,

Падає снігу багато.

Вкупі з коханою хочу

Рідні місця покидати.

Чи ж утікати поволі?

Тутечки тяжко, неволя!

Вітер північний холодний,

Снігом весь світ замело.

Вкупі з коханою хочу

Кидати отче село.

Чи ж утікати поволі?

Тутечки тяжко, неволя!

Лиси, неначе один, всі червоні,

Чорні, як ніч, всі на світі ворони.

Вкупі з коханою хочу

Возом одним утікать.

Чи ж утікати поволі?

Тутечки тяжко, неволя!

З пісень царства Чжен

ЗА СХІДНИМИ ВОРОТАМИ – ЛУГ

За воротами східними – лука у зелені,

Схил смарагдовий крапом устелений.

Хоч і поряд коханого дім,

Але сам він далеко-далеко.

Ліс каштановий там, за воротами східними,

Він живе там – прекрасна людина!

Чи ж про тебе не думаю я щохвилини?

Та до мене, одначе, не тупцяєш ти…

З пісень царства Цінь

МОЛОДИЙ ОЧЕРЕТ

Ген очерет пишніє,

Біла роса, наче іній.

Людина, яку кохаю,

На тім боці річки видніє.

А річка в’юниться, і я проти течії йду,

Дорога моя небезпечна, далеко Сіріє.

А я проти течії йду:

Здається, коханий мій серед води бовваніє.

Росте очеретяна пишна коса,

Не висохла ще сніжно-біла роса.

Людина, яку кохаю,

На березі річки стоїть.

А річка в’юниться, і я проти течії йду,

Дорога моя небезпечна, угору немов провиса.

А я проти течії йду:

Здається, на острові милий – весела я вся!

Буяє стрункий очерет,

Роса ще не згинула біла.

Людина, яку кохаю,

Стоїть край води оніміло.

А річка в’юниться, і я проти течії йду,

Дорога моя небезпечна, до того ж в’юнка.

А я проти течії йду:

Здається, коханий на острові жде-дожидає несміло.

З пісень царства Чень

СХОДИТЬ МІСЯЦЬ

Ой сходить місяць, яскраво світить.

Ой там красуня, дівчина гарна.

Іде велично, ступає чинно,

А серце тужить, печаль глибока!

Ой місяць сходить, та й чисто вмитий.

Дівчина славна, краса захмарна.

Гордливі кроки, неквапно плине,

Ой плаче серце – журба, неспокій!

Ой сходить місяць – та й світло лити!

Ой ясна панна, врода стобарвна.

Іде, мандрує, пливе неспинно,

А серце рветься в нудьзі широкій!

З малих од

КВІТИ КАМПСИСУ

Кампсис квітки розкриває –

Жовтогарячою барвою й сяянням серця.

Сум і зажура у серці,

Горе невтішне спіткало – печаль у моєму серці.

Кампсис квітки розкриває,

Листя густе-прегусте.

Знав би, що будем отак животіти,

Краще було й не родитись!..

Вівці худі, тому голови їхні великі;

Риби немає у кошиках – зорі лиш світять без ліку.

Що їсти людям, щоб якось прожити?

Мало таких, які сито живуть…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Книга пісень. Фрагменти. Переклад Я. Шекери – ЛІТЕРАТУРА ДАВНЬОЮ КИТАЮ