Класифікація валютних операцій
Що таке валютний курс? Це різниця між вартістю двох взаємно конвертованих валют. Наприклад, курс долара по відношенню до гривні на даний момент 26 грн. Курс валют ніколи не можна порахувати, взявши тільки одну валюту, він обчислюється тільки в валютних парах. Більшість біржових гравців, які заробляють на валютних операціях, прагнуть купувати валюту, коли курс падає, і продавати, коли він показує більш високі значення.
Звідси випливає, що поняття валютного курсу – ключове у всій системі валютних операцій. Курси бувають різних типів, розглянемо їх класифікацію:
Фіксований курс – курс валют, який встановлений офіційно, в законодавчому порядку. Як правило, в більшості держав він встановлюється Центральним Банком. Ніякі інші державні інститути, в тому числі комерційні банки, не здатні міняти фіксований курс.
Плаваючий курс – це курс валют, який встановлюється при торгах на біржі. Природно, він змінюється буквально щомиті, постійно зазнає змін. Якщо економіка переходить з фіксованого курсу на плаваючий, це може дуже негативно на ній відбитися, одне з найбільш поширених наслідків – інфляція, яка змінюється протягом дня (в деяких державах речі до вечора через інфляцію стають дорожче, ніж вранці, тому підприємці намагаються закуповувати товари в ранкові години, а продавати – у вечірні).
Функції валют
Поточний курс – це курс, за яким було укладено угоду. Зазвичай за поточним курсом можна зробити додаткові валютні операції протягом 2 днів, при цьому неважливо, як змінюється фіксований або плаваючий курс.
Форвардний курс – досить цікава річ, яка робить можливим існування таких способів заробітку на валютних операціях, як торгівля бінарними опціонами і аналогічні їм угоди. Суть в наступному: розрахунок за укладеним фінансового контракту відбувається через деякий час по форвардному курсу.
Це основні класифікації такого поняття як валютний курс. Продовжуємо розгляд питання про валютні операції.
Розглянемо основні види фінансових платежів за валютними операціями.
До Першої Світової війни використовувалися два ключових платежу, які називалися “ремітірованію” і “трасування”. Слово трасування походить від “тратти” – особливої валютної форми векселя, за яким потрібно було сплачувати гроші. Як це працювало? Тратта виписувалася боржника в його валютному курсі. Припустимо, боржник проживає в Україні, а кредитор – в Сполучених Штатах Америки. В Україні національною валютою є гривня, в Америці – долар. Американський кредитор виписує тратту в гривнях – по валюті боржника. Потім, коли вексель підписаний, кредитор може виставити його на продаж в США по плаваючому біржовим курсом. При зміні цін конвертації гривні в долар кредитор може отримати більше грошей, ніж прописано в тратте.
Валютні операції
Ремітірованію – це аналогічний, але зворотний процес. Тепер уже боржник отримує вексель у валюті кредитора, в розглянутому нами прикладі – в доларах. Він також може зіграти на біржовому курсі і зменшити для себе величину боргу. Це досить цікаві речі, в залежності від типу процесу – трасування або ремітовання у вигоді залишалося одне обличчя: або боржник, або кредитор.
Після Першої Світової війни дані операції проводилися лише зрідка: позначалася політична обстановка. Остаточно трасування і ремітовання припинили своє існування після Другої Світової Війни. В результаті фінансових обмежень з’явилися такі угоди, як “спот” – негайна оплата валютної операції, через яку жодна сторона не могла зіграти на біржовому курсі і заробити більше грошей, і “форвард” – оплата лише протягом певного періоду часу, за який, на думку сторін, курси валют нададуть лише незначний вплив на суму платежу.
Отже, узагальнюючи сказане, приходимо до висновку, що трасування і ремітірованію – це валютні операції, на яких позначався валютний курс і які дозволяли заробляти додаткові гроші. Спотові і форвардні угоди не давали такої можливості, або вона бали обмежена. Форвардні угоди стали базою для розвитку опціонної торгівлі майбутнього.
Форвард надалі перетворився у ф’ючерс, а на основі ф’ючерсів виникли опціонні угоди. Ми вже торкалися опціонного поняття в попередніх абзацах, давайте на прикладі розглянемо цей елемент докладніше. При укладанні опціонної угоди, як форми валютної операції, співпрацюють дві особи: продавець і покупець. Покупець після покупки опціону може продати його за будь-яку ціну, а власник, тобто, продавець опціону, дає зобов’язання викупити опціон в домовлений термін, неважливо, підніметься він в ціні або опуститься. Залежно від того, як поведе себе ринок, зростуть або впадуть ціни опціону, продавець може як залишитися у виграші, так і програти. Аналогічна ситуація з покупцем.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)