Класифікація соціальних груп
Групи можна класифікувати за різними ознаками. Розглянемо кілька класифікацій груп людей.
1. Умовні та реальні. У умовні групи, як правило, об’єднують людей з різних соціальних і демографічних ознаками, таким як стать, вік, рівень освіти, професія, статус.
Такий поділ на групи застосовується при проведенні різних соціологічних досліджень персоналу в організації. Наприклад, умовними є групи респондентів. При цьому реальні люди, включені в подібні групи, не мають між собою міжособистісних відносин, можуть нічого не знати один про одного і не підозрювати, що ті чи інші дослідники об’єднали їх у групу по ряду критеріїв.
До реальних групам людей відносяться спільності, дійсно існуючі в певному просторі та часі і характеризуються тим, що їх члени пов’язані між собою формальними і неформальними взаєминами. Вони можуть відрізнятися за величиною, зовнішньої і внутрішньої організації, призначенням і суспільної значимості. До таких реальним організаціям можна віднести клас учнів у школі, студентську групу, взвод солдатів, відділ маркетингу фірми та ін.
Реальні групи характеризуються тим, що їх члени усвідомлюють свою приналежність до даного утворення.
2. Великі і малі. Природно, що цей розподіл відбувається серед реальних груп. До великих за чисельністю груп відносяться як стихійно виникають і короткочасно існуючі спільності людей (наприклад, натовп на мітингу), так і довгостроково існуючі, що мають історичне коріння, стійкі утворення, такі як класи, релігійні групи, нації, професійні спілки. Аналізуючи поведінку великих груп, можна зрозуміти сенс, закономірності й розвитку багатьох соціальних процесів, що протікають в суспільстві. Саме під впливом різних великих груп формуються суспільні цінності і норми соціалізованого поведінки.
Малі групи – це невеликі соціальні утворення. Ми стикаємося з ними, коли чуємо про різні проблеми, наприклад, про проблему виживання малих народів Півночі. У північно-західній частині Ленінградської області проживає народність – іжорці, яка серед інших народностей і національностей, що населяють Російську Федерацію, вважається за чисельністю малою групою і періодично в ЗМІ піднімається проблема її збереження. Відзначимо, що в межах Російської Федерації їх чисельність складає 449 чоловік, а в межах колишнього СРСР (частина проживає на території Естонії) 820 чоловік [34]. У більш практичному плані проблеми малих груп в організаціях вивчаються для виявлення резервів інтенсифікації різних видів спільної трудової діяльності та оптимальних методів управління колективною діяльністю людей.
У соціології була розроблена теорія малих груп, предметом вивчення якої є місце і функції малої групи в системі соціального організму, їх специфіка як елементів соціальної структури. Один із відомих фахівців в галузі соціальної психології Г. М. Андрєєва під малої розуміє групу, члени якої об’єднані спільною соціальною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні, що є основою для виникнення емоційних відносин, групових і групових процесів. Іншими словами, за її ж думку, мала група – це група, в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистих контактів [35]. Таким чином, можна зробити висновок: мала група складається не менше ніж з двох осіб, що вступають у безпосередні міжособистісні контакти, що мають спільну мету, усвідомлюють свою приналежність до цієї групи і згодних з загальними нормами взаємодії в ній. До малим групам ми можемо з повною підставою віднести виробничі бригади на підприємствах, що складаються з п’яти-шести чоловік, локомотивні бригади, що складаються з двох осіб: машиніста і його помічника та деякі інші. У японській системі управління персоналом вважається дуже ефективним методом створювати і керувати малими групами, що складаються з чотирьох – шести працівників.
3. Первинні та вторинні. Їх виділяють серед малих груп. Первинні групи складаються з невеликого числа людей, між якими встановлюються контакти, засновані на індивідуальних відносинах і відрізняються високою солідарністю.
Характерними рисами такої групи є мала чисельність, просторова близькість, тривалість існування, єдність цілей, добровільність вступу до групи, неформальний контроль за поведінкою членів групи. Стосовно до організації первинної групою можна вважати кількох засновників фірми, наприклад, товариства з обмеженою відповідальністю, об’єднаних партнерськими інтересами і беруть участь в управлінні компанією з розподілом між собою функціональних обов’язків.
Вторинна група утворюється з людей, між якими можуть повністю відсутні неформальні взаємини. Взаємодія членів такої групи спрямоване на досягнення певних цілей. У таких групах основне значення надається не міжособистісним відносинам, а вмінню членів групи виконувати певні функції (наприклад, артіль вантажників).
4. Формальні групи. Групи, створені з волі керівництва для організації виробничого процесу, називаються формальними групами. При цьому вони можуть бути малими, але як би малі вони не були – це формальні підрозділи, основною функцією яких по відношенню до всієї організації є виконання конкретних завдань і досягнення певних цілей. Прикладом таких формальних організацій в рамках підприємства можуть служити відділ кадрів, відділ постачання та інші підрозділи, в яких працюють реальні співробітники. Формальні організації у свою чергу підрозділяються на три основних типи: групи керівників, виробничі групи і комітети.
Командна (соподчиненная) група керівника складається з самого керівника та його безпосередніх підлеглих і називається управлінською командою. Прикладом типової командної групи є президент компанії і віце-президенти за основними напрямками.
Інший тип формальної групи – це робоча (цільова) група. Прикладом такої групи може служити колектив розробників програмного забезпечення або яка-небудь група експертів.
Третій тип формальної групи – комітет або комісія. Це група співробітників усередині організації, якій делеговані певні повноваження для виконання якого-небудь завдання чи комплексу завдань. Так, у вузах в період набору студентів утворюється приймальна комісія, в яку включають різних співробітників вузу – завідувачів кафедр, деканів, методистів і т. Д., Які в період поточного навчального року виконують свої посадові обов’язки. Тут мається на увазі групове прийняття рішень і здійснення дій, що відрізняє комітет від інших організаційних структур. Комітети бувають декількох видів.
Спеціальний комітет (комісія) – це тимчасова група, сформована для досягнення певної мети. У виробничих організаціях створюються комісії, які розслідують обставини нещасного випадку або виробничого травматизму, в які входять головний інженер, представники відділів охорони праці, кадрів, представники профспілок і т. Д. Такі комісії з’ясовують обставини події випадку і встановлюють заходи, які необхідно вжити для недопущення подібних випадків надалі.
Постійний комітет – це перманентно діюча група всередині організації, що має конкретну мету. Найчастіше постійні комітети використовуються для надання організації консультацій з питань невиліковним важливості. Прикладом подібного комітету може служити такий орган, як рада директорів, у свою чергу поділений на різні підкомітети і комісії: ревізійна комісія, фінансова комісія, виконавчий комітет. Керівнику організації часто підкоряються такі групи, як комісія з трудових спорів, комісія з преміювання, комісія з соціальних питань.
Перераховані види формальних груп повинні ефективно працювати як єдиний злагоджений колектив.
5. Неформальні групи. Це спонтанно утворилася група людей, що вступають у регулярне взаємодію для досягнення певної мети. Неформальні групи частіше називають неформальними організаціями. Для зручності будемо використовувати для їх позначення саме цей термін. Незважаючи на те що неформальні групи створюються не з волі керівництва, вони є потужною силою, яка за певних умов може стати фактично домінуючою в організації і активно протидіяти діяльності керівництва. Неформальні організації мають властивість взаємопроникати. У великій організації існує не одна, а кілька неформальних груп. Більшість з них об’єднано в свого роду мережу. Тому можна вважати, що існуюча на підприємстві неформальна організація – це об’єднання ряду неформальних груп. Трудова середу на підприємстві особливо сприятлива для створення неформальної організації, оскільки формальна структура організації та її завдання збирають разом одних і тих же людей, багато років поспіль трудящих день у день пліч-о-пліч. Вони кожен день зустрічаються, у них часто виникають одні й ті ж інтереси, потреби, цінності, виробляються загальні норми поведінки, так як вони проводять в даному колективі більше часу, ніж у власній родині. Характер завдань, які вони вирішують, у багатьох випадках змушує їх часто спілкуватися і взаємодіяти один з одним, вони залежать один від одного. Природним результатом цього соціальної взаємодії є спонтанне об’єднання людей в неформальні групи і виникнення неформальних організацій.
Неформальні робочі групи можуть або сприяти роботі формальної організації, або знаходитися в опозиції до її діяльності. Так, наприклад, в Московському метрополітені поряд з офіційно чинним профспілковим комітетом, які займаються в основному вирішенням соціальних питань у співпраці з адміністрацією, існує незалежний профспілковий комітет, що знаходиться в опозиції до діяльності адміністрації і який вважає метою боротися за дотримання прав працівників не шляхом угод з керівництвом, а пред’явленням судових позовів, пристроєм мітингів, пікетів і страйків.
Неформальні організації мають багато спільного з формальними, на чию структуру вони виявляються вписаними. По суті справи, вони також організовані. У них є лідер, певна ієрархія, цілі і завдання, а також правила або норми, які служать для членів даної групи еталонами організаційної поведінки. Дотримання чи порушення цих норм підкріплюється системою санкцій і заохочень.
Різниця між формальними і неформальними організаціями полягає в тому, що перші створюються за заздалегідь організованому і продуманим планом, а другі виникають в результаті спонтанної реакції на незадоволені індивідуальні потреби членів групи.
У чому причина утворення груп? Формальні групи – це організації, підприємства, фірми. Люди вступають в них, для того щоб задовольнити свої основні базові потреби. Причини вступу у формальну групу або організацію для переважної більшості людей можна вважати цілком усвідомленими.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)