Класифікація інфекцій за поширеністю

За поширеністю розрізняють:
– ендемічні захворювання (реєструються на строго певних територіях),
– епідемічні захворювання, поширені на різних територіях.
При цьому ендемії тісно пов’язані з ареалом (місцем) проживання тварин-господарів і переносників. До них можна віднести, наприклад:
– ендемічні рикетсіози,
– кліщовий поворотний тиф (бореліоз),
– кліщів вірусні енцефаліти та інші.
Крім того, для характеристики розповсюдженості того чи іншого інфекційного захворювання (число хворих на 100 000 жителів) існують такі поняття, як:
– “спорадична захворюваність” – коли реєструються лише поодинокі випадки захворювання,
– “групові спалахи” – обмежені невеликим числом хворих,
– “епідемія” – число захворілих вимірюється кількома сотнями або тисячами, тобто може охоплювати велику кількість людей на великій території (грип, епідемічний вошивий висипний тиф),
– “пандемії” – захворювання охоплює кілька країн і навіть континентів. До найбільш широко відомих належать пандемії холери, чуми, грипу, які супроводжують людство на всьому протязі його історії.
По важкості перебігу всі інфекційні захворювання ділять на:
– легкі;
– середньої тяжкості;
– важкі.
Ступінь тяжкості інфекційного захворювання має пряму залежність від вірулентності мікроорганізму-збудника і зворотну залежність від сили захисних механізмів макроорганізму. Ступінь тяжкості інфекційного захворювання також безпосередньо пов’язана з локалізацією збудника в макроорганізму.
За цим критерієм всі інфекції поділяються на:
– вогнищеві, при яких мікроорганізми локалізуються в місцевому осередку і не поширюються по організму (наприклад, ангіна, фурункульоз);
– генералізовані, при яких збудник поширюється по організму лімфогенним або гематогенним шляхом (наприклад, сепсис).
Найбільш важкою формою генералізованої інфекції є сепсис, який характеризується розмноженням збудника в крові, як правило, важким перебігом захворювання, так як майже завжди розвивається на тлі різкого пригнічення основних механізмів захисту. Сепсис відрізняється від бактеріємії, тим, що при бактеріємії кров виконує тільки транспортну роль, а розмноження в ній збудника, як при сепсисі, не відбувається. При сепсисі, як правило, відбувається виникнення вторинних вогнищ гнійного запалення в органах. Цей стан часто називають септикопиемия.
При розвитку генералізованої форми інфекції може настати масове надходження в кров бактерій їх токсинів і як наслідок, нерідко розвивається токсико-септичний або бактеріальний шок, який викликає летальний результат в досить стислі терміни.
Відомо, що переважна більшість мікроорганізмів не може викликати інфекцію. За здатності викликати інфекцію мікроорганізми ділять на 3 групи:
– сапрофіти – це ті мікроорганізми, які не здатні викликати інфекцію;
– патогенні мікроорганізми – це ті мікроорганізми, які завжди викликають інфекцію;
– умовно патогенні мікроорганізми – це ті мікроорганізми, які здатні викликати інфекцію, але тільки за певних умов, і, в першу чергу, при зниженні антимікробної резистентності макроорганізму.
Патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми на відміну від сапрофітів володіють патогенностью, тобто потенційної, генетично обумовленої здатністю проникати в макроорганізм, розмножуватися у ньому і викликати відповідну реакцію організму. Патогенність – це видова ознака, тобто ознака, властивий всім бактеріям даного виду. Це якісна характеристика, стійкий ознака.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Класифікація інфекцій за поширеністю