Клас сисуни. Загальна характеристика
Сисуна (Трематоди)- плоскі черви, що паразитують у внутрішніх органах інших тварин (рис. 53). Їх називають ендопаразитами. Сисуна відбулися, ймовірно, від війчастих черв’яків, і тому у них багато спільних рис з планарій.
У плоского черв’яка печінкового сисуна листоподібне тіло завдовжки до 30 мм, шириною 8-13 мм, сильно сплющене в спинно-черевному напрямку, поступово звужується до заднього кінця. Забарвлення його сірувато-жовтувата.
Дорослі статевозрілі стадії печінкового сисуна мешкають у жовчних протоках овець, кіз, великої рогатої худоби, буйволів, верблюдів, свиней, коней, зайців і деяких гризунів; зустрічається і у людини. У тілі цих тварин відбувається статеве розмноження печінкового сисуна.
Організми, в тілі яких відбувається статеве розмноження паразитів, називаються остаточними господарями, а організми, в тілі яких не відбувається статевого розмноження, називаються проміжними господарями. Проміжний господар печінкового сисуна – прісноводна равлик, малий прудовик.
У зв’язку з паразитичним способом життя у печінкового сисуна з’явилися дві присоски – блюдцеобразние ямки з м’язистими валиками. Одна присоска – ротова, розташована на передньому кінці тіла, інша – черевна, на черевній стороні. Присоски допомагають малорухливим сисуни утримуватися в жовчних протоках.
На відміну від планарії у печінкового сисуна немає війкового епітелію. Покрови його тіла представлені багатошарової щільною оболонкою – кутикулою, яка захищає паразита від впливу жовчі тварини-господаря.
Як і у планарії, у сосальщика є шкірно-м’язовий мішок, а проміжки між органами заповнені паренхімою. Їх нервова, видільна і статева системи за будовою схожі з такими ж системами планарії. Органи чуття у зв’язку з паразитичним способом життя розвинені слабко і представлені в основному органами дотику, розкиданими в шкірі сосальщика.
Травна система має той же план будови, що і у планарий: вона сліпо замкнута і без анального отвору. Рот знаходиться на дні НЕ редней присоски, а не на нижній стороні тіла, як це було у планарії. Кишечник сильно розгалужений (рис. 54). Харчується сисун кров’ю та іншими тканинами своїх господарів, затягуючи їжу смоктальні рухи глотки.
Паразитичні плоскі черви живуть у безкисневому середовищі. Тому перетворення складних органічних речовин в менш складні йдуть без участі кисню. У ході цих перетворень вивільняється необхідна організму енергія.
Сосальщики, як і планарії, є гермафродитами. Зазвичай у сосальщиков, як і у планарії, відбувається взаємне запліднення двох спаровуються черв’яків. Але якщо печінковий сисун живе один в орщ низме господаря, може відбуватися і самозапліднення.
Розвиток у печінкового сисуна більш складне, ніж у планарії, і відбувається зі зміною господарів і чергуванням поколінь. Частина життєвого циклу цього черв’яка пов’язана з існуванням в тілі вівці, корови або людини, інша частина – в тілі прісноводної равлики – малого прудовика (рис. 55).
Яйця печінкового сисуна потрапляють в кишечник хазяїна, а звідти – в зовнішнє середовище. Для подальшого розвитку яйця повинні опинитися у воді. Тут з яйця виходить вкрита віями личинка. Вона плаває, а потім проникає в тіло малого прудовика. У його тілі личинка перетворюється на безформний, нерухомий і позбавлений війок мішок, в якому формується кілька поколінь зародків. Таким чином, на стадії личинки відбувається подальше розмноження. Малий прудовик служить для печінкового сисуна проміжним господарем.
Личинки виходять з тіла прудовика і знову потрапляють у воду. Вони активно плавають за допомогою наявного у них хвостика, потім осідають у прибережній рослинності водойми. Там вони відкидають хвостик, виділяють навколо себе оболонку і перетворюються на цисту. У такій стадії вони зберігають життєздатність тривалий час, переносять несприятливі умови.
Поїдаючи прибережну траву, домашні тварини заковтують паразитів. У кишечнику цих господарів цисти розчиняються, паразити впроваджуються в кишкові стінки, потрапляють в кровоносне русло і током крові заносяться в судини печінки, проникаючи і в жовчні ходи. Домашні тварини та інші хребетні – остаточні господарі паразита.
Людина може заразитися печінковим сисун при питті води з дрібних водойм і коли бере в рот травинки, зірвані в болотистих місцях. У цьому випадку він стає остаточним господарем паразита. Таким чином, в життєвому циклі печінкового сисуна, як і у кишковопорожнинних, відбувається чергування поколінь – безстатевого і статевого.
Величезна плодючість печінкового сисуна пов’язана з паразитичним способом життя. Адже шанс цисти потрапити в організм остаточного хазяїна дуже невеликий. Тому для виживання у сосальщика ви працюєте здатність виробляти величезне число таких цист. Це досягається двома шляхами. По-перше, печінковий сисун відкладає величезне число яєць. По-друге, його личинки розмножуються безстатевим шляхом: зародки багаторазово діляться.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)