Кільця Сатурна: цікаві факти
У 1921 р рознісся сенсаційний слух: кільця Сатурна зникли! Мало того, уламки зруйнованих кілець летять в світовому просторі у напрямку до Сонця і по шляху повинні обрушитися на Землю. Називали навіть день, коли має відбутися катастрофічне зіткнення…
У 1921 р рознісся сенсаційний слух: кільця Сатурна зникли!
Приводом до виникнення сенсації послужило просто те, що в названому році кільця Сатурна на короткий час перестали бути видимі, “зникли”, за висловом астрономічного календаря. Чутка зрозуміла цей вислів буквально як фізичне зникнення, тобто руйнація кілець Сатурна, і прикрасила подія подальшими подробицями, належними світової катастрофи; звідси падіння уламків кілець до Сонця і неминуче зіткнення з Землею.
Чим же обумовлюється це зникнення? Кільця Сатурна дуже тонкі; товщина їх вимірюється двома-трьома десятками кілометрів; в порівнянні з їх шириною вони мають товщину аркуша паперу. Тому, коли кільця Сатурна стають до Сонця ребром, їх верхні і нижні поверхні не висвітлюються, – і вони робляться невидимими. Невидимі кільця Сатурна також тоді, коли стають ребром до земного спостерігача.
Кільця Сатурна нахилені до площини земної орбіти під кутом в 27 градусів, але за час 29-річного обходу по планетної орбіті кільця в двох діаметрально протилежних її точках стають ребром до Сонця і до земного спостерігача. А в двох інших точках, розташованих на 90 градусів від перших, кільця Сатурна, навпаки, показують Сонця і Землі свою найбільшу ширину, – “розкриваються”, як кажуть астрономи.
Розмір частинок матеріалу, з чого складаються кільця Сатурна – від мікрометрів до сантиметрів і (рідше) десятків метрів. Склад основних кілець: водяний лід (близько 99%) з домішками силікатної пилу. Товщина кілець Сатурна надзвичайно мала в порівнянні з їх шириною (від 7 до 80 тисяч кілометрів над екватором Сатурна) і становить від одного кілометра до десяти метрів.
30 червня 2004 р дослідницький апарат Кассіні успішно пролетів через кільця Сатурна між двома зовнішніми кільцями F і G. У кільцях Сатурна спостерігаються незвичайні освіти – “спиці”, що представляють собою світлі і темні смуги, що йдуть поперек кілець. Вперше спиці були виявлені апаратами серії “Вояджер”. Оскільки кільце Сатурна не є єдиним тілом і внутрішні шари обертаються навколо планети швидше зовнішніх, то спиці повинні швидко руйнуватися, однак цього не відбувається. Хоча спиці не є довговічними утвореннями, вони можуть існувати значно довше, ніж можна було б припустити, виходячи із законів небесної механіки. Висловлено гіпотези про вплив електростатичних або гравітаційних сил на формування спиць.
Існує кілька гіпотез виникнення кілець Сатурна. Всі планети утворюються з пилу і дрібних уламків, але, можливо, гравітаційної сили Сатурна недостатньо для того, щоб речовина зі своїх кілець використовувати для будівництва своєї планети, але цілком достатньо, щоб не відпускати їх від себе. Згідно з іншою теорією, Сатурн зіткнувся з іншим досить великим тілом, в результаті чого воно було знищено і розвалилося на дрібні шматочки, а потім з часом рівномірно поширилося по орбіті. Відповідно до нової моделі, провиною всьому кілька послідовних поглинань Сатурном його супутників, мільярди років тому оберталися навколо молодого газового гіганта. Розрахунки показують, що після формування Сатурна, приблизно 4,5 мільярда років тому, на зорі Сонячної системи, навколо нього оберталося кілька великих супутників, кожен з яких був у півтора рази більше Місяця. Через гравітаційний вплив ці супутники один за іншим “впали” в надра Сатурна. В процесі сходу зі своїх орбіт і входження в спіральну траєкторію ці супутники руйнувалися. При цьому легка крижана складова залишалася в космосі. Можливо, так виникли кільця Сатурна.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)