Кільця Ньютона

Візьмемо плосковипуклая лінзу з досить великим радіусом сферичної поверхні і покладемо її опуклістю вниз на скляну пластину. Якщо дивитися зверху, то крізь лінзу можна побачити інтерференційну картину у вигляді концентричних кілець.
Це так звані кільця Ньютона; вони вивчалися Ньютоном при висвітленні як білим, так і монохроматичним світлом. Ось в цьому-то і полягає причина того, що центральна пляма – темне. Один промінь відбивається від поверхні скляної пластини і отримує зрушення на полволни. А інший промінь відбивається від поверхні лінзи без зміни фази. Інтерферіруя, ці промені гасять один одного. Як бачимо, радіус зростає із збільшенням номера кільця. Крім того, радіус кільця із заданим порядковим номером зростає при переході від фіолетового кольору до червоного (оскільки збільшується довжина хвилі).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Кільця Ньютона