КАЗКА ПРО СТАРОГО ГНОМА – Захаріас топеліус – КАЗКИ ЗАРУБІЖНИХ ПИСЬМЕННИКІВ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
Захаріас Топеліус – відомий фінський письменник. Творчість митця надзвичайно розмаїта, однак у Європі його знають насамперед як казкаря.
На створення казок Топеліуса надихала любов до народної творчості. Це почуття ще в дитинстві йому прищепив батько – збирач давніх фінських пісень.
КАЗКА ПРО СТАРОГО ГНОМА
(Скорочено)
Жив колись у підземеллі замку Обу старий-старезний гном із сивою бородою, такою довгою, що міг нею двічі обперезатися1. Він мав десь років із сімсот і, певне, був найстаріший у тій місцевості.
Той гном був добрий домовик, хоч і мав свої примхи2. Оселився він у баштовій печері – найглибшому підземеллі.
Гном влаштував собі справжній палац, зручний і розкішний. Не бракувало там і щербатих глеків, і непарних черевиків, і поламаних іграшок, і цебер3 без дна, і поїдених мишами книжок… Башта була дбайливо заснована павутинням різних візерунків.
1 Обперезатися – обв’язатися чим-небудь ніби поясом.
2 Примха – забаганка, дивацтво.
3 Цебро – велика дерев’яна посудина у вигляді відра або зрізаної діжки.
Гном рідко покидав свій палац.
З Матсом Мюрстеном старий гном познайомився давно, ще коли той був дванадцятирічним хлопцем.
Минали роки. Матс став сторожем у замку, постарів – ся, мав уже вісімдесят років і гарненьку правнучку на виданні. Цілими днями він вештався замком: то лагодив поламані віконниці, то скидав сніг чи спускав воду, що збиралася на даху. Власне, крім гнома і Матса, ніхто не піклувався про ту стародавню будівлю. А той замок не раз горів, його руйнував час, вітер завивав у його димарях, миші точили його підлогу, западали підземелля й хилилися башти…
Одного разу гном побачив старого Мюрстена, і його сімсотлітнє серце розтало – він не витерпів, зняв з голови смушеву1 шапку, і сторож побачив його.
Щоправда, Матс Мюрстен мало не впав зі сходів, як угледів маленького горбатого дідуся з довгою сивою бородою, що приязно всміхався йому. Він уже хотів перехреститися, коли гном спитав:
– Ти злякався мене?
– Ні, – відповів затинаючись сторож. – А з ким маю честь…
Гном засміявся.
– Та ти ж уже не раз мав таку честь! Пам’ятаєш, хто витяг тебе з підземелля в дитинстві? Хто гасив тобі свічку, як ти засинав над книжкою, і хто знайшов у воді твої черевики, як ти впав із човна? Хто, як ти спав, цілими ночами ходив по замку й заглядав, чи добре замкнені двері? То я, Матсе. Ми таки давненько знайомі, а тепер будемо й друзями. Чи не хочеш ти подивитися, як я живу?
– А чого ж, можна, – погодився Матс, хоч серце йому стислося.
1 Смушевий – пошитий із хутра вівці або ягняти.
Він поліз за гномом у темряву, звідки віяло крижаним холодом і тхнуло… вологою.
– У вас, людей, химерний1 смак. Усяк пнеться вище до сонця, – засміявся гном. – А мені найкраще тут. А яке в мене світло! Мурцю, де ти в біса ділася? Ходи, присвіти моєму приятелеві.
Гном відімкнув засновані павутинням іржаві двері, кицька стрибнула туди й освітила своїми іскристими очима золото, срібло, самоцвіти та інші коштовності. Гном ласкаво поплескав сторожа по плечу:
– Бачиш, я не такий злидар, як ти, певне, думав. Усе це я чесно надбав. Щоразу, як у замку була пожежа або як його грабували вороги, я нишком ховав ці коштовності, бо вони б однаково згоріли чи дісталися розбійникам.
– А якби тебе хто пограбував? – запитав сторож. Кицька зрозуміла його слова. Вона так блимнула
Очима, що старий перелякався. Гном мовчки підвів його до інших дверей. Там щось вило, наче тисяча диких звірів.
1 Химерний – який викликає подив, чудернацький.
– Ось лихі люди, які зазіхали на моє добро, – прохрипів гном. – Усі вони стали вовками.
Матс Мюрстен був такий наляканий, що гном знову розвеселився:
– Пробач, – сказав він. – Я зовсім забув, що ти мій гість. Я б пригостив тебе квашеною павутиною чи маринованою водою з калюжі. Та, мабуть, ти до такого не звик. То я вже дам тобі вина. Ходи за мною.
– Дуже дякую, – сказав сторож. – Післязавтра в нас весілля. Виходить заміж моя правнучка. То, може, ти був би такий ласкавий і прийшов на весілля?..
– Я подумаю, – відповів гном.
Після цього сторож повернувся з темного підземелля і дав собі слово більше ніколи туди не ходити.
– Прочитай, який вигляд мав гном. Чому, побачивши його, Матс мало не впав зі сходів?
– Що гном запропонував Матсові? Як ти вважаєш, чому?
– Опиши оселю гнома. Чому він назвав смаки людей химерними?
– Що налякало Матса в підземеллі?
* * *
А тим часом у замку панувала метушня, бо Матс Мюрстен надумав улаштувати весілля правнучці в просторих замкових залах.
І диво дивне! За одну ніч у замку все було готове. Усі побиті вікна раптом стали засклені, усі поламані сходи полагоджені. Люди чудувалися, а старий Матс знав, хто доклав до того рук.
І ось почалося весілля. Та гном, хоч і був серед гостей, але не показувався їм. Коли треба було наповнити келихи – чиясь невидима рука наповнювала їх, як треба було прислужитися молодій – хтось невидимий слугував їй.
Але найбільше диво сталося, коли почалось вінчання. Хтось невидимий надів молодій на палець каблучку з великим діамантом, а на голову – корону із самоцвітами. І знову люди вражено перемовлялися, казали, що, певне, сторож знайшов у замку скарб.
Коли гості сіли до столу, старий Матс відчув, що біля нього начебто примостився гном. А за деякий час той і справді пошепки озвався:
– Це корона давньої фінської королеви, що колись мешкала в замку Обу. Тільки ти нікому про це не кажи і взагалі не признавайся, що бачив мої скарби.
І гном подався додому.
* * *
Усе було б гаразд, але старий Матс зовсім забув, що треба тримати язика на припоні. А тут, як навмисне, біля нього сіла тітка молодого, скупа-скупуща жінка,
Яка стала говорити, що корона начебто крадена, і старий Матс, розсердившись, розповів їй про гнома та його скарби.
Тітка покликала свого сина, і вони надумали негайно ж піти по скарби: боялися, що хтось їх випередить. Мати й син узяли ліхтаря і подалися до башти.
Коли це раптом лампа погасла, і вони опинилися в такій пітьмі, наче в мішку. І враз перед ними заблищало двоє зелених очей. То була кицька Мурця, але вони того не знали і дуже перелякалися. Та не встигли вони вилізти й на один щабель, як побачили маленького горбатого дідуся з довгою сивою бородою.
– Вітаю вас у своїй господі, – глузливо мовив він. – Дуже приємно, що ви заглянули до мене. Я вас тут і залишу назавжди.
Але гном покарав і сторожа за його довгий язик. Другого ранку замість золотої корони його правнучка знайшла в скрині іржавого казанка.
Переклад Катерини Штанько
– Як гном довів свою відданість другові Матсу? Розкажи, як він допомагав готуватися до весілля, що подарував нареченій.
– Чому гном покарав тітку молодого, її сина й сторожа? Як ти гадаєш, чи допомагатиме він після цього Матсові? Чи зможуть гном і сторож знову стати друзями?
– Як ти розумієш значення вислову Тримати язика на припоні?
– Розглянь малюнки до казки. Яким уривкам тексту вони відповідають?
– Які риси характеру споріднюють героїв вірша Ірини Жиленко (с. 42) та старого гнома з казки Топеліуса?
– Прочитайте в особах розмову гнома з Матсом Мюрстеном. За допомогою інтонації передайте почуття співрозмовників.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)