КАЗКА ПРО ОХА-ЧУДОДІЯ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА – КАЗКИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ – З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Лесю Українку знають у всьому світі. її поезію перекладено багатьма мовами.
У дев’ять років Лариса Косач (так насправді звали поетесу) почала складати вірші, а в тринадцять – друкуватися. За порадою мами свої твори вона підписувала псевдонімом1 Леся Українка, що став її другим ім’ям.
Дитинство Лесі минуло в селі Колодяжному на Волині. На все життя полюбила вона волинські луки, тихі лісові озера, соснові бори. І казку народну…
1 Псевдонім – вигадане прізвище чи ім’я, яким письменник підписує свої твори.
Давно в дитячий любий вік,
В далекім ріднім краю
Я чула казку. Чула раз,
А й досі пам’ятаю.
“Чи знаєте ви, що я люблю казки й можу їх вигадувати мільйони…” – зізнавалася письменниця.
– Прочитай назву віршованої казки Лесі Українки. Як ти гадаєш, про кого і про що йдеться у творі?
КАЗКА ПРО ОХА-ЧУДОДІЯ
В тридев’ятім славнім царстві,
Де колись був цар Горох, є тепер
На господарстві мудрий пан, вельможний Ох.
Сам той Ох на корх1 заввишки,
А на сажень2 борода, знає край
І вдовж, і вширшки, і кому яка біда.
Чи хто правий, чи неправий, чи хто
Прийде сам, чи вдвох, – всіх приймає
Пан ласкавий, тільки треба мовить: “Ох!”
На зеленому горбочку спершу
Він людей приймав, потім сів
У холодочку, звідти голос подавав.
А як з ранку та й до ранку
Стали люди обридать,
Ох зробив собі землянку,
Оха більше не видать.
Але хто те місце знає,
Де трухлявий пень і мох,
1Корх – міра довжини, що дорівнює ширині долоні.
2 Сажень – стародавня одиниця довжини, яка дорівнює близько 2 м 13 см.
Той приходить і волає
Або й тихо каже: “Ох!”
Хоч би навіть ненароком
Теє “ох!” промовив ти,
Знай, що вилізе те боком, –
Вороття вже не знайти!
Бо затягне з головою
Трясовиця1 мохова
І з душею, ще живою,
Під землею похова.
Під землею ж там –
Палати, де вельможний Ох сидить,
Гарні, пишнії кімнати,
Срібло-злото скрізь ряхтить2;
Дорогії самоцвіти, наче зорі,
Миготять, скрізь заморські
Дивні квіти, по клітках пташки
Сидять; золотії грають рибки
В кришталевих скриньочках;
І ведмеді ходять дибки
В рукавичках, жупанках3.
Враз тебе там обморочать
Блиск і пахощі міцні,
Попугаї заторочать
Приказки якісь дивні.
І безглузді очі втупить
В тебе рибка, мов чига…
Тут ведмедів гурт обступить,
Кожен лапу простяга, – той бере
Тебе за руку, той торкає за плече;
1 Трясовиця – болото.
2 Ряхтіти – мерехтіти.
3 Жупанок, жупан – старовинний верхній теплий одяг.
Боронь боже ворухнутись! –
Кров одразу потече.
Бо крізь білі рукавички враз
Проб’ються пазурі
Гачкуваті, мов гаплички1, –
Так і вп’ються, мов щури.
Тож, коли вже раз попався, –
Наче в пастку бідна миш, –
То сиди, мов прикувався,
Не рушай, мовчи та диш!
Вийде Ох: “Вітай в гостині!
Чи волієш нам служить?
Чи волієш, може, нині
Головою наложить?”
Скажеш: “Я служить не згоден”, –
Зараз цок тебе в лобок, якщо
Ти носить не годен
Рукавички й жупанок.
Стань на службу – подарують
Рукавички й жупанець,
Привітають, пошанують, –
Тільки ж там тобі й кінець!
Вічно будеш пробувати
У підземному дворі,
Більш тобі вже не видати
Ані сонця, ні зорі.
Де поткнешся – всюди брами,
Під замком та під ключем…
Десь далеко хтось часами
Озивається плачем.
Спів на плач відповідає,
Плач на спів, так без кінця…
Кажуть, бранка2 там ридає,
Жде юнака-молодця;
1 Гапличок, гаплик – металева зачіпка, що пришивається проти петлі одягу.
2 Бранка – полонянка.
Коло неї там Жар-птиця
Співом душу потіша,
Та сумна міцна темниця,
Смутна в дівчини душа.
Якби хтів їй волю дати
Хто з хоробрих юнаків,
Мусить перше розрубати
Сімдесят ще й сім замків…
Вже вам казка обридає?
Що ж! хто має “кладенець”,
Хай замки ті розрубає, –
Буде казочці кінець.
– Про кого йдеться в казці? До якої української народної казки вона подібна? Порівняй назви й початок цих творів.
– Де жив Ох? Як до нього потрапляли люди?
– Прочитай опис підземного царства. Чим воно небезпечне для людей?
– Пригадай народну казку про Оха. Чи легко було вирватися дідовому сину від Оха? Хто йому допоміг?
Як закінчуються обидві казки?
– Які думки викликала в тебе казка Лесі Українки?
– Яким ти уявляєш Оха з казки Лесі Українки? Намалюй його.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)