КАЗКА ПРО ЛЕЛЕК ТА ПАВЛИКА-МАНДРІВНИКА – ІВАН БАГРЯНИЙ – Українська література – Література для дітей

І

Летіли лелеки

У краї далекі.

Мають крилечками

Помежи хмарками,

Ой, та й попід небесами.

Жили – не тужили, –

З Павликом дружили.

Самі полетіли,

Павлика лишили,

Тяжко ж його зажурили.

Не летіть, лелеки,

У краї далекі!

Будемо гуляти,

Разом зимувати, –

Є в мене санки і лещата.

Є в мене рушниця

І шабля-сестриця,

Є і лук і стрілки,

Зостаньтеся тільки.

Буду, буду я вас захищати.

Озвались лелеки

До нього здалека:

Ні на тих лещатах,

Ані на санчатах

Ми не вмієм, милий, гуляти.

Всі ми довгоносі,

Та ще й ноги босі, –

Як нам зимувати,

В снігах потопати?

Де ж ми візьмем чоботята?

Павлику, наш друже,

Не журися дуже:

Як сніжок розтане,

Як зима пролине,

Ми поприлітаєм

Знов на Україну.

З білими хмарками,

Разом з ластівками

Ми поприлітаєм

О весняній днині,

Бо немає краще,

Як на Україні!

А як будем знову

В вирій вирушати,

Тоді, може, візьмем

Павлика гуляти.

Як буде слухняний

Та буде хороший,

Та в своєї мами

Дозволу попросить.

II

Одійшли морози,

Одійшли пороші.

Павлик був розумний,

Чемний і хороший.

Слухав татка й маму

І любив звірята,

І малу сестричку,

Голуби й крільчата!

Виглядав з віконця,

Поглядав далеко:

Чи не прибувають

З вирію лелеки?

Уже прибувають,

Крилечками мають,

Радісно з весною

Всіх поздоровляють!

І звили гніздечко

Ось-де на тополі.

Близько біля хати,

В Павлика надворі.

Цілі дні клекочуть –

Дзьобами стукочуть.

І лелека-батько,

І лелека-мати…

Ось уже в гніздечку

Малі лелечата,

Малі лелечата –

Прехороші діти.

Підіймають вгору

Дзьобики розкриті.

Кличуть батька й маму,

Чом вони не бавлять?..

А внизу радіє –

Береже їх Павлик.

В нього лук і стрілки,

Шабелька при боці…

Отакі бувають

Козаки-молодці!

Записавсь одразу

В козаки завзяті,

Щоб ніхто не скривдив

Малі лелечата.

Ой, прийшли уранці

Вовки-сіроманці:

– “Де тут є пташата –

Малі лелечата?..”

Батько, мати в полі –

Нічого не бачать.

Плачуть малі діти –

Лелечата плачуть.

Стали розбишаки

Гніздо руйнувати,

Гніздо руйнувати,

Діток забирати.

Не чують лелеки,

По полю гуляють,

Діточкам маленьким

Гостинці збирають.

Як узяв тут Павлик

Та як стрельнув з лука!

Та й улучив вовка

Поміж самі вуха!

А тую вовчицю –

В саму потилицю!

А тії вовчата –

Поміж оченята.

“НЕ ХОДІТЬ!

ЗАБИРАТЬ!

ЛЕЛЕЧАТА!”

Зраділи лелеки –

І батько, і мати:

Павлика ж ми будем

Повік шанувати!

Заберем з собою

За море гуляти.

III

Летіли лелеки

За море удруге,

Забрали з собою

І малого друга.

Летіли далеко

Попід небесами,

Попід небесами,

Помежи хмарками.

Дзьобом стукотіли,

Крильми тріпотіли, –

У далекий вирій –

В Африку летіли.

А поперед ними

Та й понад морями

Ластівки моторні

Несли телеграми:

Телеграма в вирій:

“Збирайтеся, звірі,

Куці й довгохвості!

ЗУСТРІЧАЙТЕ

З УКРАЇНИ ГОСТІ!..”

Слони прочитали

І сурмити стали:

“ЗБИРАЙТЕСЯ, ЗВІРІ

ЧОРНІ, БІЛІ Й СІРІ.

БУДЕМО ВІТАТИ,

БУДЕМ ЗУСТРІЧАТИ,

ГОСТЕЙ З УКРАЇНИ

ШАНУВАТИ”.

Чорні крокодили

К морю виходили

І гіпопотами

Прибули з квітками.

Мавпи і жирафи,

І ногаті струсі –

Прибули і дітки,

І старі матусі.

І смугасті зебри,

Грубі носороги

Посідали рядом

Підібгавши ноги.

Тут іще й акула

Хвостиком майнула,

З моря виходила,

Речі говорила.

З нею всі малята –

Дрібні акулята, –

Назбирали в морі

Подарунків гору.

Засурмили сурми,

Захитались скелі –

Павлика стрічати

Слон іде веселий,

А за ним малятко –

Мале слоненятко, –

Носиком киває,

Павлика стрічає,

Так усі стояли,

Квітками махали –

Гостей з України зустрічали.

IV

Так оце та Африка?!

Так оце той вирій?!

Ходить, ходить сонечко

По пустелі сірій.

Попереду – море,

А позаду – гори,

Межи ними один пісок,

Горе ж мені, горе!

Кам’яні доріжки

Покололи ніжки.

Від жари в пустині

Пухирі на спині.

– НІ, НЕМАЄ КРАЩЕ

В СВІТІ, ЯК НА УКРАЇНІ!

Шкіра посмалилась,

Ніжки натрудились,

Оченята без матусі

Тяжко занудились.

Тут піски гарячі,

Тут страшні пустині.

Ні, немає в світі краще,

Як на Україні.

Тужить Павлик з горя

Край синього моря,

В море поглядає.

А море безкрає.

Павлика втішають

Мавпи й носороги,

І смугасті зебри,

Й струсі довгоногі,

Чорні крокодили

І гіпопотами…

Ластівки приносять

З дому телеграми:

“Повертайсь, бурлаче,

Годі мандрувати,

Бо скучає батько

І сумує мати.

Час уже додому

З мандрів повертати”.

І радіє Павлик,

І кричить здалека:

“Скоро вже додому

Полетять лелеки!

А поки – цілую

Сестричку і маму!..”

Ластівка моторна

Несе телеграму.

V

Погостили досить –

Час уже вертати.

Вийшли, вийшли проводжати

Їх усі звірята.

Чорні крокодили

К морю виходили

І гіпопотами

Прибули з квітками.

Мавпи і жирафи,

І ногаті струсі –

Пустотливі дітки

І старі матусі.

І смугасті зебри,

Й грубі носороги

Посідали рядом,

Підібгавши ноги.

Тут іще й акула

Хвостиком майнула,

З моря виходила,

Речі говорила.

З нею всі малята, –

Дрібні акулята, –

Назбирали в морі

Подарунків гору.

Засурмили сурми,

Захитались пальми, –

Павлика прощати

Слон іде печальний,

А за ним малятко –

Мале слоненятко

Слізоньки втирає –

Павлика прощає.

Так усі стояли,

Квітами махали

І на Україну

Друга проводжали.

Проводжали друга

В ранішню годину.

“ОЙ, ВІЗЬМИ З СОБОЮ

Й НАС НА УКРАЇНУ!”

VI

Летіли лелеки

Із країв далеких,

Помежи хмарками,

Попід небесами,

Через сині гори,

Через Чорне море…

Не боявся Павлик,

Бо не знав тут горя.

У лелеки крила

Дужі та широкі,

В небесах літають

Швидко і високо…

А на Україні

Зажурилась мати:

“Щось нашого сина

З мандрів не видати!”

Коли тут – лелеки!

Прибули здалека!

Приземлитись хочуть,

Дзьобами стукочуть,

Дзьобами стукочуть,

Крилечками мають –

Всіх поздоровляють.

Всіх поздоровляють!

Матінку стареньку

І сестру маленьку,

І біленькі хати,

І сади строкаті,

І степи широкі

Золоті та сині…

Ой, немає краще,

Як на Україні!

Спустились лелеки

Посеред левади.

Павлика стрічають

Всі живі і раді:

Батько і матуся,

Лесик і Настуся,

Крілик і крільчата,

Півник і качата…

І сміються збоку

Радісно лелеки,

Як усі питають

Про краї далекі.

Весело сміється

Сонечко надворі –

Павлик подарунки

Всім привіз з-за моря:

Лесикові – мила

Й лист від крокодила.

А малій Настусі –

Пір’їнку від струся.

Квіти має мама

Від гіпопотама.

Тато ж що здобули?

Мушлю від акули,

Ще й від носорога

Кремінь для кресала…

Стільки подарунків

Африка прислала.

Решта ж мають квіти

І від всіх привіти,

Від усіх привіти.

А лелеки дружньо

Лагодять хатину,

Ще й нову будують –

Дбають цілу днину.

По зелених луках

З Павликом гуляють,

Радісно з весною

Всіх поздоровляють:

І червоні маки,

І волошки сині…

Ой, немає краще,

Як на Україні.

Голубі озера

І пісні пташині…

ОЙ, НЕМАЄ КРАЩЕ,

ЯК НА УКРАЇНІ!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КАЗКА ПРО ЛЕЛЕК ТА ПАВЛИКА-МАНДРІВНИКА – ІВАН БАГРЯНИЙ – Українська література – Література для дітей