Катехiза – ТИМУР ЛИТОВЧЕНКО
У кiмнатi перед телевiзором “КВН” зiбралася уся родина та усi сусiди. Розсiвшися у кiлька рядiв, дивилися “Долю барабанщика”. Коли фiльм скiнчився, серйозна дiвчина з великими бантами з першого ряду невдоволено спитала:
– Мамо, а чом в нас так мало дитячих фiльмiв про ворогiв народу? Хай би було бiльше!
Мати не насмiлилася нi вiдповiсти, анi навiть зiтхнути.
Перед стареньким телевiзором “КВН” сидiв маленький хлопчик i дивився “Чудесницю”. Раптом вiн спитав:
– Мамо, а чому в нас так мало мультикiв про кукурудзу?
Мати сумно зiтхнула.
Перед телевiзором “Електрон” сидiло маленьке дiвча i дивилося “Небесний тихохiд”. Коли фiльм скiнчився, дiвча запитало:
– Мамо, а чому так мало роблять комедiй про вiйну?
Старший брат нерозбiрливо мугикнув, а мати тихо вiдповiла:
– Ти ще маленька i багато чого не знаєш…
Старий телевiзор “Електрон” вкривався пилом на журнальному столику. На канапi лежав хлопчик. До кiмнати увiйшов батько i бадьоро спитавши самого себе:
– Те-ек-с, а що там по телеку? – заходився перемикати канали.
По першiй програмi хтось закликав до єдностi. По другiй говорили про вiдродження нацiональної самосвiдомостi, ментальностi нацiї i менталiтету окремої особистостi. По третiй рекламували новi кольоровi телевiзори “Садко”, якi неможливо вiдшукати у магазинах i без реклами. По четвертiй, яку ледь-ледь вдавалося ловити за допомогою саморобної антени, передавали мiсячної давнини запис екстрасенса, котрий рекомендував для найповнiшого зцiлення усiх болячок прикладати хворi мiсця до блакитних екранiв.
– Овва! – батько був у захватi. – Диви, що дiється!
Син не реагував.
– Будеш дивитися? – не вгамовувався батько.
– Та ну його на фiг! – вiдповiв маленький хлопчик. – От я вчора по вiдаку у Толяна зиряв “Хресного вiтця”! Отама мафiя, хоч каратюг мало, а сексу много, та лучче, чим оте мурло.
Батько просто i вiдверто розгубився.
Телевiзор “Електрон” давно вже згорiв, але й вiдеодвiйка “Funai” теж не працювала. Не тому, що зiпсувалася, а тому, що всi вже передивилися геть усi вiдеокасети не десять разiв i не двадцять, i бойовик “Крутi хлопцi з Айдахо”, i детектив “Руки вгору!”, i фiльм жахiв “Насiння диявола-III”, i навiть порнуха “Гiперяйця” вже всiм остогидли, а чергова серiя латиноамериканського “мила” мала початися десь за пiвтори години.
На канапi лежала дiвчина i дивилася у стелю. Увiйшов батько.
– Ти чого телек не дивишся?
– А що там цiкавого…
– А вiдак?
– Аналогiчно…
– То пiшла б до когось, до подружок там чи до цих твоїх, ну, як їх там…
Батько забув хитромудру назву, що асоцiювалася з делiкатною хворобою.
– Нi…
– I чому ти нiчого не бажаєш?! – обурився батько.
– Не знаю.
– А я хочу знати!..
– А я нi.
Подiбнi вiдповiдi зажди збивали батька з пантелику. Вiн добре розумiв, чому дружина навiть не ризикує заговорити з дочкою. I що це зараз за молодь!
Тож батько вийшов геть, стискаючи скронi та розгублено прошепотiвши: “Отакої! Ну, i куди ж ми так зайдемо?! Невже це… кiнець?..”
Дiвчинка ж подивилася на дверi, що зачинилися за безпорадним “предком”, а коли пересвiдчилася, що папазер i мамазер не будуть бiльше турбувати її, перевернулася долiлиць, видобула з-пiд подушки пошарпаний блокнотик i заходилася дописувати вiрша про вiчнiсть, замкнену у краплину вологи, що спить мiж пелюстками троянди. Про вiчнiсть, що зникає разом з ранковою росою. Адже за пiвтори години почнеться не тiльки “Родина Контрарес”, а також лiтературна студiя. А їй так кортить вчасно закiнчити вiрша i показати його своїм!..
(2 votes, average: 5.00 out of 5)