Катерина – ТАРАС ГРИГОРОВИЧ ШЕВЧЕНКО 1814-1861 – ТАРАС ШЕВЧЕНКО: ГІДНІСТЬ, ДУХ І ПАМ’ЯТЬ – У пошуках національного самоусвідомлення: Нова українська література
Ідейно-тематичний зміст. Коли ви поцікавитеся чи в батьків, чи в будь-кого зі старших, який твір Т. Шевченка про жіночу долю найбільше їм запам’ятався, відповідь буде однозначна – поема “Катерина” (1838-1839). Справді, це один із найпопулярніших творів, що приваблював і приваблює читачів історією зневаженого кохання, яка оповідана так емоційно, що безталанна доля сина й матері-покритки не може не викликати безмір співчуття.
Сьогодні слова “покритка” практично не почуєш, його вважають застарілим. А що воно значить? Покритка – це дівчина, що народила позашлюбну дитину. Тогочасна сільська громада засуджувала такий учинок, вимагала обряду покривання: чорну хустку або навіть ганчірку накидали на голову матері позашлюбної дитини, і це засвідчувало зневагу до неї як до жебрачки. Трагедія покритки – тема Шевченкової “Катерини”.
Її історія – це історія щирої, довірливої й безпосередньої в почуттях красуні, яка вперше покохала – “полюбила москалика, як знало серденько”. Обранець Катерини – офіцер-дворянин, росіянин, тому драматизм їхніх стосунків підкреслюється не лише соціальною нерівністю, а й національними відмінностями. Так само протиставляється у творі мораль народна і мораль панська, власне, аморальна поведінка представника народу-колонізатора. Адже пан і розбещений, і егоїстичний, і немилосердний. Він жорстоко скривдив Катерину, збезчестивши її, покинувши з дитиною.
Дівчина для нього – лише тимчасова примха. Він живе за законами вседозволеності кріпосника (“любить жартуючи, жартуючи кине”), забуває про свої обіцянки, відмовляється від рідного сина.
Спокуснику вдається легко ошукати Катерину, яка щиро вірить коханому, живе за покликами серця.
Тарас Шевченко. Циганка-ворожка
Тому заради любові вона терпить приниження, глум. Найдраматичнішим епізодом у поемі є сцена вигнання дівчини з дому. Її поведінку засудили односельці, тому й згорьовані батьки змушені випровадити свою одиначку у світи. І хоча вони в розпачі, але не можуть піти проти сільської громади. Катерина зраджена коханим, який відмовляється і від неї, і від сина, вона викинута й за межі рідної домівки, рідного села. Час прозріння для зневаженої дівчини такий тяжкий, що вона бачить лише один вихід зі скрутної ситуації – самогубство. Для Т. Шевченка дуже важливо підкреслити, що до такого рішучого кроку Катерину підштовхнуло її прозріння – вона зрозуміла підлу стосовно неї поведінку офіцера, як і переконалася в слушності пересторог батьків щодо кохання з москалями.
Проте поет-християнин, поет-гуманіст усупереч тогочасній моралі стає на захист Катерини, розуміючи, що вона – жертва обставин. Свої почуття він виливає в простих і щирих авторських відступах, які звучать як пересторога (“Кохайтеся, чорноброві, / Та не з москалями, / Бо москалі – чужі люде, / Роблять лихо з вами”), або як співчуття (“Катерино, серце моє! / Лишенько з тобою!”).
Катерина змальована Т. Шевченком як ідеалізований романтичний образ. Героїня не здатна до компромісу, навіть заради дитини. Якщо вона зазнала поразки в коханні, значить, не має права на життя.
Катерина – класичний трагічний образ. Ця трагічність, найперше, закорінена в її натурі, адже вона вірить у кохання, гармонійна у своїх почуттях і вчинках. Тим страшнішим і жорстокішим стає для неї усвідомлення того, що її ошукала людина, якій вона повірила, що принесла батькам неймовірні страждання та сльози. Дівчина виявила непослух (“Не слухала Катерина / Ні батька, ні неньки…”), знехтувала дівочою гордістю (“Кличе мати вечеряти, / А донька не чує; / Де жартує з москаликом, / Там і заночує” ).
Проте її вдача щира, довірлива, і тому Катерина безмежно вірить обранцю свого серця, вірить, що стане його дружиною. Вона не розпізнала в москалеві негідника, знехтувала споконвічною українською традицією – забула про дівочу стриманість, гідність. Уже з дитиною на руках Катерина не журиться, що стала покриткою, чекає свого обранця з походу, адже він обіцяв повернутися. Дівчина вважає себе нареченою, що ось – ось зустріне свого милого з далекого походу. Проте поступово вона втрачає віру, забуває про спів, з болем сприймає “речі недобрії” односельців. Перший жорстокий удар долі – вигнання з домівки. Разом з ним приходить жорстоке усвідомлення: “Що я наробила?” У ньому – каяття, розпач, біль, сором перед батьками, які зганьблені, як і вона. Катерина вже розуміє, що чекає на неї та ‘її сина, розуміє, що материнство не подарує щастя:
Боже ти мій!.. Лихо моє!
Де мені сховатись?
Заховаюсь, дитя моє,
Сама під водою,
А ти гріх мій спокутуєш
В людях сиротою,
Безбатченком!..
У цьому монолозі вже згорьованої жінки не лише інтуїтивне передбачення трагічних подій, а й відчай і жах, вона ж бо відповідає не лише за себе, а й за новонароджену дитину. Тому такою психологічно напруженою і драматичною є зустріч Катерини із чумаками. Для них жінка (а вона соромливо заховала дитинча) нагадує молодицю, яка повертається із прощі, значить, очистилася від гріхів. Сама ж Катерина відчуває неймовірне приниження як грішна покритка, яка заради сина просить милостиню.
Другий трагічний удар долі – випадкова зустріч з коханим Іваном, який брутально і говорить, і поводиться із збезчещеною жінкою. Діалог Катерини й пана виписаний Т. Шевченком на високих емоційних регістрах, які так точно і влучно розкривають її внутрішній стан. Спочатку – щире, із самісінького серця запитання до коханого: “Де ти так барився? ” Далі – повне нерозуміння того, чому він відганяє Катрусю. Потім – уже розпач і біль: “І ти мене покидаєш? / А ти ж присягався!” Для дівчини найстрашніше, як виявляється, порушити обіцянку, бо вона ще хоче вірити в доброту й порядність того, хто її занапастив. Коли ж спокусник кидає вкрай жорстокі й байдужі слова, принижена Катерина забуває про себе. Вона здатна на ще більші приниження – стати наймичкою для офіцера, дозволити кохатися з іншою, ні словом не нагадувати про себе. І все це заради сина, заради його блага. Але серце пана глухе. Ще раз поет повернеться до цього реалістичного образу у фінальній частині поеми – своєрідному епілозі. Сцена зустрічі батька та сина-жебрака символічна: батько вдруге відцурався своєї дитини.
Так образно Т. Шевченко засуджує ту прірву – і соціальну, і моральну, яка пролягла між багатими і бідними, між добром і злом, між щирістю й ницістю.
Сюжет і композиція. Конфлікт у поемі “Катерина” багатоаспектний. Поет відтворив соціальні відносини як протистояння влади і безправ’я. Він також зобразив суперечності між героїнею та її оточенням на рівні побутовому (ставлення до покритки односельців). Додаткових штрихів набуває конфлікт завдяки тому, що москаль – людина іншої ментальності. Тому світ український протиставляється світові чужому. І, нарешті, морально-етичний конфлікт розкриває дві моралі – народну й панську (антимораль). Незважаючи на такий багатий зміст, сюжет поеми “Катерина” простий у своїй довершеності. Це низка епізодів, через які й змальовано трагічну долю покритки: побачення з офіцером, народження позашлюбного сина, вигнання збезчещеної дівчини з рідної домівки, з рідного села, поневіряння на чужині, випадкова зустріч Катерини зі спокусником та самогубство. В узагальненому вигляді ці події об’єднані мотивом шляху – хресного шляху страждань збезчещеної жінки, самотньої душі, покинутої напризволяще матері з дитиною. Справді, за сюжетним перебігом вигнання Катерини із села – це епізод з першого розділу поеми, а далі, вже у другому розділі, починається трагічна дорога Катерини з дитям назустріч своїй смерті.
Композиційно твір складається з п’яти розділів. Емоційно-наснажена розповідь про долю покритки в кожному з них розмикається ліричними відступами та авторським коментарем. їх тематика різноманітна – пристрасний роздум про суспільну несправедливість, примхливість долі, тяжке сирітське життя, материнський обов’язок.
Поема має присвяту російському поетові Василю Андрійовичу Жуковському, який брав безпосередню участь у викупі Т Шевченка з кріпацтва. На пам’ять про день викупу – 22 квітня (за старим стилем) 1838 р. – поет присвятив йому твір. Варто нагадати, що російський поет – незаконнонароджений син поміщика й полонянки-турчанки, яку також можна вважати покриткою.
Жанр. “Катерина” – перша за часом написання велика ліро-епічна поема Т. Шевченка. Її жанровий різновид – соціально-побутова поема. Це твір, у якому поєднується художнє зображення певного зрізу суспільства й побуту окремої групи людей. Поет використав як зразок байронічну романтичну поему, поширену в багатьох європейських літературах того часу. Для неї характерна вільна, не скута правилами композиція, фрагментарність сюжету, ліричні відступи, філософські міркування автора. Проте Т. Шевченко цю жанрову форму наповнив національним змістом. Він запозичив історію зрадженого щирого почуття із самого життя і створив на її основі зворушливу розповідь про занапащену долю української дівчини, яка стала символом скривдженої України, уособленням розтоптаної любові й материнства.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Як ви оцінюєте вчинки та дії Катерини?
2. Чому Т. Шевченко надзвичайно стисло говорить про історію стосунків Катерини й офіцера?
3. Випишіть у зошит деталі портрета Катерини. Чим він нагадує народні українські пісні? Чому?
4. Чи можна вважати, що на сторінках твору Т. Шевченка “Катерина” вирують по-справжньому шекспірівські пристрасті? Доведіть це цитатами з тексту.
5. Визначте роль пейзажу у творі.
6. Проаналізуйте композицію поеми Т. Шевченка “Катерина”.
7. Яку функцію виконують у поемі ліричні відступи?
8. Чому на початку поеми “Катерина” Т. Шевченко називає звабника дівчини “москаликом”?
9. Прочитайте міркування відомого літературознавця Григорія Клочека про поему Т. Шевченка “Катерина”: “Уживане Шевченком слово “москаль” виявляло, думається, його бажання підкреслити національну автентичність українського народу. Шевченко майже не вдавався до слів “Росія”, “російський”, бо в той час уже відчутною була тенденція позначати цим словом усі народи, що входили до складу Російської імперії. Отже, вживане Шевченком слово “москаль” зовсім не говорить про якесь негативне ставлення поета до російського народу. Проте немає сумніву, що в “Катерині” це слово сповнене негативного смислу.
Чи погоджуєтеся ви із цим твердженням?
10. Прокоментуйте думку літературознавця Івана Дзюби про поему Шевченка “Катерина” як про твір, у якому зображено трагічні наслідки втручання морально-руйнівної сили в традиційне селянське родинне життя.
11. Змоделюйте ситуацію, враховуючи зміст поеми. Якою би була реакція села, коли б спокусником Катерини став хтось із місцевих парубків? Про що це говорить?
12. Прочитайте і прокоментуйте рядки з поезії Леоніда Кисельова “Катерина”:
Доки буде жити Україна
В теплім хлібі, в барвних снах дітей –
Йтиме білим полем Катерина
З немовлям, притнутим до грудей.
Література в колі мистецтв
Розгляньте репродукції картин Тараса Шевченка на с. 240-241. Проаналізуйте їх зміст і співвіднесіть його з поемою “Катерина”. Своїми спостереженнями поділіться з друзями.
Подискутуйте з однокласниками
Проведіть у класі диспут на тему: “Чи застаріли сьогодні моральні приписи поеми Т. Шевченка “Катерина”?”. Зверніть увагу на проблеми дівочої честі, відповідальності за материнство.
Дайте в зошиті відповідь на питання: “Чи можна вважати образ Катерини романтичним?”. Доведіть або спростуйте цю думку прикладами з твору.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)