Категорії Аристотеля
Порядок логічних творів Аристотеля, в якому вони друкуються, не випадковий (див. Статтю Праці Аристотеля). Він відображає дидактичну структуру логічного знання, сходячи від простого до складного. У “Категорія” йдеться про слова, висловлюваних “без будь-якого зв’язку” і позначають найзагальніші характеристики буття. Аристотель перераховує 10 категорій (kategoreo – висловлюватися, стверджувати, судити): сутність, якість, кількість, відношення, місце, час, положення, володіння, дія, страждання. Вони відповідають на питання: “що саме є?”, “Яке?”, “Скільки?” І т. Д. У “Метафізика” Аристотель або зводить всі логічних категорії до трьох (сутність, властивість, відношення (див.: Арістотель, Метафізика, XIV, 2, 1089b), або ж підводить чотири останні категорії першого списку під одну – рух (X, 2, 1054а).
З аналізом категорій пов’язаний суттєвий, вже не чисто логічне питання. Що таке категорії? Пологи буття? Або форми думки? Або граматичні форми, попросту імена, слова? Всі ці точки зору висловлювалися в історико-філософській літературі. Відображаючи окремі сторони концепції Аристотеля, вони мають свої підстави. Однак зведення категорій до якоїсь одній стороні неправомірно. Вчення про категоріях будувалося Аристотелем на основі вивчення родів буття, як і його загальних характеристик, які висловлюються в поняттях, істинних лише остільки, оскільки вони висловлюють ці характеристики. Тому вчення Аристотеля про категоріях – синтетична, і в той же час недиференційована концепція, в якій категорії суть одночасно характеристики буття, як і логічні і граматичні характеристики. Їх диференціація – справа майбутнього. У цьому і сила, і слабкість вчення Арістотеля про категорії. Сила – остільки, оскільки категоріальні визначення представляють собою єдність суб’єктивного і об’єктивного визначень речі, причому тут через суб’єктивну форму завжди просвічує об’єктивне розумове зміст. Слабкість – оскільки нерозчленованість суб’єктивного і об’єктивного може вести до одностороннього випинанню одного боку справи і до спутиванню об’єктивної діалектики одиничного, особливого і загального в речі з диференціацією їх у думці.
Належність Арістотелем приписується йому роботи “Категорії” (в якій немає посилань на інші праці Аристотеля) спірна. Першорядне поняття первинної сутності в “Категорія” трактується як окреме, одиничне, в той час як вид поряд з родом – “вторинні сутності” (чого в іншій роботі Аристотеля, “Метафізика”, взагалі немає). У “Категорія” говориться, що “якби не існувало перше сутностей, не могло б існувати і нічого іншого” (V, с. 56), що “перші суті, зважаючи на те що вони підлягають для всього іншого, називаються сутностями в самому основному сенсі “(там же, с. 57). Бути підметом – значить ні про що не позначатися, ніколи ніде не бути предикатом судження, а бути завжди його суб’єктом. Види і пологи як вторинні сутності – предикати для первинних сутностей, вони вказують “якість сутності” (с. 59), так що в “Категорія” вони змикаються з категорією якості. Оскільки слово “категорія” означає предикат, то первинні сутності є і категоріями, проте кожна з них – перша серед категорій. Первинна сутність може приймати суперечливі якості, хоча і не відразу. Молода людина поступово стає старим.
Отже, категорії – найбільш загальні пологи висловлювань, точніше кажучи, імен. Будь-яке слово, взяте відокремлено, поза зв’язком з іншими словами, т. Е. “Людина”, “біжить” (але не “людина біжить”), означає “або сутність”, або “скільки”, або “яке”, або ” по відношенню до чогось “, або” де “, або” коли “, або” перебувати в якомусь положенні “, або” володіти “, або” діяти “, або” зазнавати “(Аристотель.” Категорії “, IV, с. 55). Настільки повний перелік категорій зустрічається ще тільки в “Топіці” (103, в 23). В інших творах, що пов’язуються з ім’ям Аристотеля, категорій менше. У “Другій аналітиці” їх тільки восьма (немає “положення” і “претерпевания”). Вище зазначалося, що в “Метафізика” Аристотеля шість категорій: сутність, якість, кількість, відношення, дія і страждання. Так чи інакше, всі категорії, крім першої, висловлюються про первинну суті, в силу чого всі підпадає під ту чи іншу з дев’яти категорій, знаходяться в підметі, яким є первинна сутність, яка, строго кажучи, і не повинна бути категорією, бо категорії – предикати, а перша сутність – завжди суб’єкт.
Існує думка, що відмінності між категоріями, сам їх склад Аристотель вивів з граматичних відмінностей. Справді:
Сутність – іменник (наприклад, людина).
Кількість – числівник (один, кілька).
Якість – прикметник (старий, малий).
Ставлення – ступені порівняння (раніше за всіх, вище інших).
Місце – прислівник місця (на вулиці, під горою).
Час – прислівник часу (сьогодні, позавчора).
Положення – неперехідний дієслово (варто, лежить).
Володіння – грецький перфект пасивного стану (роззутися).
Страждання – дієслово пасивного стану (женуть, б’ють).
Втім, можливо, тут натяжка. Адже в Аристотеля розрізнені лише іменник і дієслово, про інших частинах промови він ніде не говорить. Крім того, в категоріях розділене те, що з’єднане граматикою, і навпаки. Якості і кількості виражаються не тільки прикметниками і числівниками, але й іменниками, які в цій категоріально-граматичної таблиці повинні виражати тільки категорію сутності, точніше кажучи те, що може бути підведене під категорію сутності.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)