КАССІОПЕЯ – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ

Related posts:

1. ЗРАЗОК – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ З диму темного волосся Враз у непідробний мур Глибиною заплелося І від сонця абажур Крізь очей принадні плями І його рясних братів Щедрими кругом гнотами Розпочати сяйний спів Аж до згадки про дорогу Повз каміння й ручаї Та про вистриби спрожогу Ради кокетерії На життя веселім святі Для бучних у нього сцен Через витрати багаті […]...
2. АНТИКВАР – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ Що за м’які й незручні фоліянти? Це має бути “повний” Гончаров. Свою непевність я переборов І до стола підходжу. – Так, погляньте! Схиляється до мене голова В незадоволенні, що тільки порох Я обмету і, мабуть, вийду скоро, Лишивши тінь свою – дрібні слова. І згадує Париж, мені не знаний, І вулицю, здається, Сен-Люї, Де розв’язка […]...
3. Пігмальйон – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ Вернутись у ваші збори Між квітами, що зняли Намиста свої узори, Де скарбів міцні столи, І ця голова камінна, І погляду мертвий жаль, І сірі, як глей, коліна, І нігтів цупка емаль. Аж поки відмова зрине – В карнизах ожилий спів, Де щастя росло невпинне Роями цілющих слів: Тобі дорогий дарунок, На кризі нечутний злом, […]...
4. ЮДИТА – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ Зоставшись плодом збитим, голові, Хоч би й розкритій, бачити несила, Як постаті кіннотників криві Висока тінь від тебе заступила. До невода її впадуть вони, Хай підіймаються незмірні сходи. Це тільки п’яного прогнали сни Додому з негостинної господи. А тіло, що на ложі розпростер, Здалося б затяжким йому для свята: Самого страху воїнам тепер Нагойдується ноша […]...
5. ПЕРЕД ФАВНОМ – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ Так злету біла тінь тебе Злякала, як вікна світання, І небо в ньому голубе, І тепле сонця розгортання. А плеканість руки проста В сорочці тратить барвні хвилі, Щоб неозора висота Не пойняла життя в безсиллі: Як досі полум’я в очах Весну гілок не зігрівало, Хіба довигаданий птах Змахнув крильми, де вгідь замало, І фавна образ […]...
6. ПЕРЕКЛАД ІЗ ЦИКЛУ “ЕХО” – ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ Листком осіннім, що згорів У полум’я припливі, Невидному, без берегів, Що зникнули, журливі, Або розгорненою вмить Сторінкою роману Та словом про ясну блакить, У цноті вічно п’яну, Де винахідливий герой Порвав густі тенета Або як пильний вираз той, Що звівся для портрета. Нежданий, вимріяний теж, З книжок, в заскленій шафі й Твоєї пам’яті без меж […]...
7. ОЛЕГ ЗУЄВСЬКИЙ (1920-1996) Олег Зуєвський Олег Йосипович Зуєвський народився 16 лютого 1920 року в містечку Хомутець на Полтавщині. Перші поетичні спроби з’явилися у газеті “Юний ленінець”, альманасі КІЖу та “Літературному журналі”. Під час окупації працював у редакції “Миргородських вістей”, де публікував свої вірші, оповідання, статті, пізніше друкувався у празькому часописі “Пробоєм”. Після війни Зуєвський опинився у таборі […]...
8. НЕВІДОМІ ІМЕНА XX ст.(Олег Зуєвський, Віра Вовк, Богдан Бойчук, Емма Андієвська, Юрій Тарнавський, Євген Маланюк, Богдан Рубчак та ін.) Ми знову є. Ми – Пізні. Найпізніші. Що наросли з худеньких матерів В саду порубанім. М. Вінграновський У розмовах про українську поезію нерідко можна чути означення: третя хвиля. Це означення пов’язане з розвитком української поезії XX століття, конкретніше – з 20-ми та 60-ми рр., які, давши вельми чутний сплеск мистецьких пошуків, кожного разу змінювалися брутальним […]...
9. ЗАХОЧЕШ І БУДЕШ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ Захочеш – і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила. Зрослась небезпека з відважним життям. Як з тілом смертельника крила. І легко тобі, хоч і дивишся ниць, Аби не спіткнутись ні разу, І нести солодкий тягар таємниць І гостру петарду наказу. Навчишся надать блискавичність дутикам І рішенням важкість каміння. Піти чи послати і стать сам […]...
10. ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ Україна – це ти і я, мешканець мегаполіса і хутірця, всесвітньо відомий діяч і нікому не знаний учень 7 класу. Усі рядом ми – українці. Кожен із нас – представник великого і мужнього народу. Щоденними справами ми творимо нашу країну і її історію. Коли європейці чують імена боксерів Віталія і Володимира Клинків, футболіста Андрія Шевченка, […]...
11. ПРОРОК – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Не сняться літа дитинні, Не маряться дні юнацькі. Дівчата з горбів зелених Давно не сходять до танцю. Давно не збирають смокви, Не душать важкі виногрона. Річки течуть не водою – Камінням сухим і чорним. О очі мої гарячі, Уства мої сірі, спраглі, Що бачите тільки Сонце, Щоб тільки кричати Правду! Щоб жовкли жіночі лиця, Щоб […]...
12. Олег Ольжич (Олег Кандиба) – життя і творчість Визначальною рисою Олега Ольжича як людини його сучасники називають одержимість. Причому ця риса виявила себе у рівній мірі і в поетичній, і в науковій, і в політичній діяльності людини-легенди, котра була відома відповідно під іменами: Ольжич, Кандиба, Кардаш. Олег Ольжич – це літературний псевдонім сина Олександра Олеся (Кандиби). Народився він 8 липня 1907 року в […]...
13. ГОСПОДЬ БАГАТИЙ НАС БЛАГОСЛОВИВ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Олег Олександрович Кандиба)(1907- 1944) – МИ – УКРАЇНЦІ І вірити, і прагнуть – не вотще. Безсмертне – і величне, і ясне-бо. Ось лине хмара з літеплим дощем, І розверзається врочисте небо. Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не одняти: Любов і творчість; туга і порив, Одвага і вогонь самопосвяти. Солодких грон і променистих вин – Доволі на столах Його веселих. Іди ж […]...
14. ОЛЕГ ОРАЧ – Олег Юхимович Комар (Олег Юхимович Комар) (нар. 1940) ОЛЕГ ОРАЧ Народився Олег Юхимович Орач (Комар) 6 лютого 1940 року в селі Благовіщенка на Запоріжжі в сім’ї вчителів. Дитинство провів на Донеччині, у степах Приазов’я. Його часто можна було побачити в гурті засмаглих хлопчаків, які цілими днями пропадали на узбережжі моря, мріючи стати моряками. Давно відійшло у минуле дитинство, […]...
15. КОШЕРНА КУРКА – Олег Драч – Я вчора їв “паста шуту”, це така їжа з макаронів. – Паста шуту…паста для намазування ” шута “? – Сам ти “шут гороховий”. Макарони це такі зі шкварками і томатною пастою. – Не люблю шкварків. А макарони терпіти не можу. Особливо “по флотськи”. – Мої сандалі геть розвалюються…О! Дивись Ця плитка тротуару має тавро, […]...
16. Легко і ясно – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Легко і ясно лежати з пробитими грудьми В травах поплутаних, в росах на вогкій землі. Так всевидюче-спокійний мій сон непробудний. Брови розкинулись вільно на рівнім чолі. Довго-бо йшли ми крізь доли, і гори, і кручі; Світ не радів нам, упертим, бундючним і злим,- Лінії завжди ламались суворо й рішуче, Барви навколо лягали камінням важким. Шкуру […]...
17. Уїк-енд – ОЛЕГ РОМАНЧУК Франц Дреггер, шеф політичного комісаріату: – Затямте, Брукгарт, справа надзвичайно серйозна, можна сказати, державної ваги. Ні сядь ні впадь зникло шестеро найповажніших громадян нашого Леопшіца. Серед тих, хто нагло щез, не полишивши жодних слідів, голова суду Берінгер, урядовий радник Зоммер, адвокат Мальке, лікар Грот, бургомістр Фрайтаг і, нарешті, сам Ульріх Закс! Ви розумієте? Сенатор з […]...
18. ЄНДРИК І ЯСНА – ОЛЕГ ДРАЧ (Історії розказані вуйком Артуром) – Минулого року випав такий великий сніг, що зломив яблуньку… Ту стару, на котрій гойдалка була пам’ятаєш?.. А цієї зими геть кругом усе чорне. Дощі… дощі… На Новий Рік дощ падав і Різдво без снігу. Ночі чорні… Страшно… Певно люди прогнівили Бога, от і маємо те що маємо… Вуйко Артур сидів […]...
19. Рудько – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ (Життєпис одного півня) Отже, я розповім вам про півня. Не про величезного слона чи хижого лева, а про звичайного півня, яких ви безліч бачили за своє молоде життя. Ви, може, не пригадуєте, але я знаю, що колись ви були з ним в дуже близьких відносинах. Він вабив вас непереможно до себе яскравістю барв та дзвінким […]...
20. Слід Мнемозіни – ОЛЕГ РОМАНЧУК Стрімкі сутінки південної ночі впали на місто, лягли на зелені води затоки, де непорушно, мов поснулі Левіафани, завмерли кораблі. Прибережний пагорб, вкритий храмами і незчисленними колонами, які віками споруджувалися на честь богів і героїв, здавалося, з останніх сил тягнувся до затухаючого неба. Позолота чудових скульптур вловлювала мерехтливі відблиски збігаючого дня, від чого місто нагадувало велетенську […]...
21. “ПРАВО” НА ІСТИНУ – ОЛЕГ РОМАНЧУК – Доброго ранку! Корпорація Ей-бі-бі сердечно вітає своїх телеглядачів! Доброго ранку, Метрополіє! В ефірі наша традиційна програма. Сьогоднішній випуск цієї найпопулярнішої в Системі передачі вестиму я – ваш давній друг і порадник, сподіваюся, ви мене впізнали – Деббі Холл, корпорація Ей-бі-бі. Отже, “Доброго ранку, Метрополіє!” У нашій телестудії відомий спеціаліст у галузі фізико-хімічного синтезу професор […]...
22. Гуцульська легенда – ОЛЕГ РОМАНЧУК Гуцульська легенда Дзвінку тишу карпатського ранку розітнули ніжні переливи флояри – вербової сопілки. З полонини, зануреної в сизу купіль туману, скочувалися чарівні звуки. Гуцул-вівчар витинав звоїсту мелодію, вітаючи народження нового дня. Його мрійливо слухали гори і плаї, предковічні ліси, що наколющились кошлатим хутром-верховіттям, нагадуючи фантастичну істоту, яка ось-ось прокинеться. Над високою безлісою горою-кичерею, немов з […]...
23. Шантаж – ОЛЕГ РОМАНЧУК Шантаж Коли видатний, але вже похилого віку вчений каже, що якась ідея здійсненна, він майже завжди має слушність. Коли ж він каже, що якась ідея нездійсненна, він, найімовірніше, помиляється. Артур Кларк Повинен сказати, що мій друг Чет Фаллер, з “Айлендс реджістер”, недарма має репутацію найпронозли-вішого репортера кримінальної хроніки. Кому-кому, а йому достеменно відомо, який матеріал […]...
24. Останній винахід Архімеда – ОЛЕГ РОМАНЧУК Останній винахід Архімеда Сіре крило осені торкнулося сіцілійських стрімчаків, від чого острів став безбарвним і беззахисним. Журно квилили білосніжні чайки, немов передчуваючи небезпеку, що нависла над непокірним сусідом могутнього Риму. На скелястому підвищенні, яке зі сходу підступало до самого моря, розкинулося багатолюдне місто. Його стародавня частина, заснована ще фінікійцями, лежала на острові Ортигія, що тягнувся […]...
25. МОРЕ – Олег Драч Всі чекали цього дня кілька тижнів. Нарешті бригада вигнала перший поверх і ми отримали свої гроші. – Ольку, вставай, бо запізнимось. – будить мене Петро. Я нервую, коли загрубілими пальцями не можу пропхати гудзика крізь петельку. Так, із не застібнутою ширінкою й вийшов, прикрившись довгою майкою. Ще порожніми вулицями старого Щеціна крокували ми, лунко гуділа […]...
26. Рукопис Олівера Хевісайда – ОЛЕГ РОМАНЧУК Рукопис Олівера Хевісайда Скільки разів я вам повторював: коли ви відкинете все неможливе, те, що залишиться, нехай найнеймовірніше, і буде правдою. Артур Конан Дойл Час дії: 3 лютого 1925 року. Холодний вологий ранок. Місце дії: залізничний вокзал Паддінгтон у Лондоні. До відходу експреса “Лондон-Плімут” лишалися хвилини. Паротяг сердито посапував, кутаючись в густі клубиська молочно-білого туману, […]...
27. Зоряна симфонія – ОЛЕГ РОМАНЧУК Я часто заходив до цього магазину, що усамітнився на Ринковій площі у старовинному будинку, в темно-сіру стіну якого вмуровано чавунну плиту з написом: “Пам’ятник архітектури XVI століття”. Чого тільки не було тут… Троє метких продавців безупинно снували за прилавком, нагадуючи чарівників, здатних вдовольнити будь-яку забаганку клієнта. Того дня, повертаючись з роботи, я за звичкою заглянув […]...
28. ВІЗІЯ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Вітри од краю до краю, Од рана до рана дмуть. Дерева, дахи зривають, Пісок і тріски несуть. На подвір’ях клунки, попони. – І не в безвісті шлях цей? – Широкогрудих коней Зі стайні ведуть бігцем. На г’анку ще раз мати, А ти вже доп’яв стремен. Хлопчак, що його не взято, Ховається під брезент. І рветься, […]...
29. ПОШТОЮ – ОЛЕГ ДРАЧ Велика зала з кам’яною мозаїкою шахматки, по якій снує маса людей, що як мурахи клопочуться на пиріжку з повидлом. Вони то раптом скупчуються, то знову розбігаються, припадаючи до вікон, за якими сидять телеграфістки і телефоністки, потім курсують до телефонних кабін, потім знову до вікон. Один з маси, найбільш рухливий, він бігає виглядаючи когось або щось, […]...
30. НІЧНИЙ НАПАД – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Перекинувся у небі місяць. Духи вже його третину з’їли. Та доволі ще спливає світла, Щоб пройти крізь нетрі занімілі. Ось вже чути дим безжурних огнищ, Вже лунають співи очманілі… В нас криві ножі, блискучі списи, Білі знаки бойові по тілі. Утікає скільки сили місяць, Западає навскоси за мряку… Догадались – і товпляться нетрі, Зазирає гілка […]...
31. Грудень 1932 – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Слова, що прості і суворі, (А інші – негідні слова), Як їхні децизії скорі, Як велич того Різдва, Як їхня перервана мова У мурах глухого двора, Бо лаврами діл, а не слова Вінчає велика пора. За нами розгубленість мертва, Де страх і покора – закон. Там втрат не буває, де жертва – Здобутий в огні […]...
32. РОБІТНЯ – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ День – прямокутник матового шкла, Велика грудка кинутого снігу. На ясність дум. На маєстат чола. На стіл просторий і розкриту книгу. Просте каміння – як прості слова, Відбите світло – шелести і шуми,- Вони звучать, мов мушля, що хова Ще музику глибинної задуми. Чим заступити ці легкі рядки, Прозору радість творчого спокою, Річевість і упевненість […]...
33. Археологія – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Л. Мосендзові Поважна мова врочистих вітрин, Уривчасто скупі її аннали: – Ми жали хліб. Ми вигадали млин. Ми знали мідь. Ми завжди воювали. – Мене забито в чесному бою, Поховано дбайливою сім’єю. Як не стояти так, як я стою В просторій залі мудрого музею? Так виразно ввижається мені Болючими безсонними ночами: Я жив колись в […]...
34. Поцілуєш, різко і суворо – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Є. П. Поцілуєш, різко і суворо, А в очах – морозяна блакить, А в очах – розриви і простори… Ет, не нам, товаришу, любить! Ще зіниці тугою розкриті І сухі тривого. уста (Скоростріли мовкнуть, перегріті, І кіннота лаву розгорта…) В ухах досі ще п’янюче-лунко Дзвін копит і скреготи землі… . . . . . . […]...
35. Сестра, а другому – мати – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Сестра, а другому – мати. Містечко – як сіра твань. Товаришу мій, брате, Горіння одних бажань! Не бійтесь, напне до болю Ваш шлях, як струна, прямий Кремінно-тверда воля Того, що є зв’язковий. Містечко – як сіра змора, А потім – його нема. Лише свистіння простору, Безумність лету сама. Не стримать, не захитати. Рука і дух […]...
36. Нащо слова? Ми діло несемо. – ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ Нащо слова? Ми діло несемо. Ніщо мистецтво і мана теорій, Бо ж нам дано знайти життя само В красі неповторимій і суворій. Що вибереш: чи образ бездоганний, А чи праобраз для усіх один? Міцніша – віра і дзвінкіший – чин За словоблудіє і за тимпани! Ось сходить, виростає, розцвіта Благословеніє не форми, суті. Одвага. Непохитність. […]...
37. ПАВЛО ТИЧИНА – НЕ БУВАВ ТИ У НАШИХ КРАЯХ Не бував ти у наших краях! Там же небо – блакитні простори… Там степи, там могили, як гори. А веснянії ночі в гаях!.. Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш, Серце б’ється і б’ється в грудях… Не бував ти у наших краях. Не бував ти у наших […]...
38. Віщий Олег Як вже зазначалося, надання Олегу не властивого йому спочатку княжого статусу (на думку А. А. Шахматова, ще в “Початковому зводі” той фігурував лише як воєвода Ігоря), було пов’язано з тим, що творцеві “Повісті временних літ” вдалося знайти і вставити в свій літопис договори Русі з греками, в яких Олег фігурував як “перша особа”. Після захоплення […]...
39. Олег Ольжич Ольжич – один із псевдонімів Олега Кандиби (М. Запоночний, Д. Кардаш, К. Костянтин, О. Лелека), з яким поет твердо увійшов до української літератури. Син Олександра Олеся, він перейняв від батька любов до рідного слова, тонкий естетичний смак. Ольжичева поезія як продовження Олесевої традиції позбавлена сентиментальної розслабленості, натомість перейнята вольовим імперативним пафосом, зумовленим боротьбою першої емігрантської […]...
40. ОЛЕГ БУЦЕНЬ (1923-1966) ОЛЕГ БУЦЕНЬ Олег Буцень народився 1923 року в Києві. Дитинство його пройшло у веселих розвагах і цікавих походах. Хлопчик захоплювався моделюванням літаків, робив радіоприймачі, любив малювати і, звісно, зачитувався книжками. Мандруючи стежками рідного краю, він мріяв про подорожі – не менш як у джунглі Африки чи на Південний полюс. “Та не так часто діється, […]...